|
Основні дати життя і творчості, книги та твори Євгена Павловича Гребінки
Євген Павлович Гребінка
(21.01/02.02.1812 — 03/15.12.1848)
Байкар, белетрист, перекладач, видавець, громадський діяч |
Т. Г. Шевченко. Портрет Є. П. Гребінки
Папір, акварель. 1837 р
Гребінка, Євген Павлович - (1812-1848) - український і російський письменник.
1812 рік, 21 січня - народився на х. Убіжище Пирятинського повіту (тепер у складі с. Мар'янівки Гребінківського р-ну) в сім'ї дрібного поміщика - штаб-ротмістра Малоросійського кавалерійського полку П. І. Гребінки. Був учасником Вітчизняної війни 1812 р., пройшов шлях до Парижа, після відставки займався господарством, мав 20 кріпаків. Родовий хутір Гребінчин Яр перейменував на х. Убіжище. Товаришував з В. І. Григоровичем, В. І. Марковичем (батьком члена Кирило-Мефодіївського товариства О. В. Марковича; був хрещеним батьком поета).
У 1825-1831 рр. Є. Гребінка навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, одержав чин 14 класу. Влітку 1831 р. повернувся додому, відвідав Лубни, гостював у Снітині в маєтку Новицьких (товариш по гімназії), пережив особисту драму через кохання до його сестри (описав у "Записках студента", 1841). На початку вересня виїхав до Пирятина. 7 вересня Пирятинське дворянство обрало Є. Гребінку обер-офіцером резервного ескадрону Малоросійського кавалерійського полку, який базувався у Переяславі.
1826 рік, 14 листопада — гімназичний наглядач одібрав у Гребінки список недрукованої оди Пушкіна «Вольность».
Листопад — грудень — в листах до рідних і знайомих Гребінка хвалиться своїми успіхами у складанні поезій. Згадує такі твори: байки «Мышь» і «Вишня», пісню «Пленник», вірші «Переяславль», «Осень», «Отзывы русского воина к товаришам его молодости», «Буря», «Совет русскому гражданину», , «Лилия», «Ручеек», «Соловей», «Радость Мазепы, когда он узнает о смерти Кочубея».
1827 рік — написав перший і єдиний драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись».
1829 рік— почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Разом з товаришами-гімназистами брав участь у створенні студентської бібліотеки, видавав рукописні журнали «Аматузія» та «Пафія».
1830 рік, лютий — для розслідування «справи про вільнодумство» до Ніжинської гімназії вищих наук прибув член головного правління училищ, петербурзький чиновник Адеркас.
Квітень — під час весняних канікул Гребінку викликали до гімназії на допит з приводу оди Пушкіна «Вольность», одібраної у 1826 році.
1831 — закінчив гімназію вищих наук дійсним студентом з правом на чнн XIV класу.
На сторінках «Украинского альманаха», що видавався у Харкові, було вміщено перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пар», а в журналі «Московскнй телеграф», ч. 41, Ле 17 — уривок з його перекладу поеми Пушкіна «Полтава».
7 вересня — пнрятинське повітове дворянство обрало Гребінку обер-офіцером резервного ескадрону малоросійського козачого полку.
У грудні 1831 р. вийшов у відставку і повернувся до Убіжища, де провів два роки, працював над "Малоросійськими приказками" (видані у 1834 р.), над подальшим перекладом на українську мову пушкінської "Полтави" (почав у Ніжині; перший уривок опублікував в "Московском телеграфе" № 17 за 1831 р.), яка вийшла окремою книжкою у 1836 р. Постійно їздив до Пирятина за кореспонденцією. Восени 1833 р. зустрівся у місті з українським художником А. Мокрицьким (випускником Ніжинської гімназії вищих наук), відвідав його в Олександрівці під Пирятином. Мокрицький гостював в Убіжищі, малював тут портрет поета.
1832 рік, 1 листопада—написав лист до колишнього вчителя І. Г. Кулжинського, що жив тоді у Харкові, в якому висловив цікавї думки про «Украинский альманах» та майбутнє української літератури.
1833 — в журналі «Утренняя звезда» надрукував ще один уривок з перекладу поеми Пушкіна «Полтава».
У кінці 1833 р. виїхав до Петербурга, звідки писав батькам: "Тіло моє було в столиці, а душа далеко - в рідному степу, під солом'яною покрівлею маленького будиночка". Служив чиновником, з 1835 р. викладав словесність у Дворянському полку, з 1837 р. - у військово-навчальних закладах. Був знайомий з О. Пушкіним, І. Криловим, О. Кольцовим. І. Тургенєвим, мав дружні зв'язки з Г. Квіткою-Основ'яненком, П. Гулаком-Артемовським, Л. Боровиковським, В. Забілою.
1834 року, 1 лютого — почав працювати реєстратором у комісії духовних училищ.
Вересень — вийшла окремим виданням збірка байок «Ма-лоросеийские приказки».
1835 рік, червень — І. Сошенко познайомив Євгена Гребінку з Т. Шевченком, підтримував його матеріально, допомагав у самоосвіті, взяв безпосередню участь у викупі поета з кріпацтва. У травні 1836 р. виїхав з Петербурга до Убіжища. Пробув тут до вересня, відвідав Мокрицьких, писав "Оповідання пирятинця" (видав у 1837 р. з посвятою своєму землякові В.І. Григоровичу).
1838 рік —другим виданням вийшла збірка байок «Малороссийские приказки». Видав окремою книжкою переклад поеми «Полтава» з посвятою О. С. Пушкіну.
1837 рік — у журналі «Современник», ч. VI і VII, надруковані вірші Євгена Гребінки «Недуг» і «Молитва».
29 листопада — звільнився з чиновницької посади в комісії духовних училищ. Працює вчителем російської мови у Дворянському полку.
Окремим виданням вийшли «Рассказы пирятннца» з посвятою В. І. Григоровичу.
1838 рік, 2 лютого — відбулося урочисте святкування п'ятдесятирічного ювілею літературної діяльності І. А. Крилова. Гребінка присвятив цій події вірш «Лавровый венок».
Восени Гребінка вів переговори з редактором «Отечественньїх записок» А. О. Краєвським про видання українською мовою літературних додатків до журналу, збирав матеріал для цих додатків, листувався з Г. Ф. Квіткою-Основ'яненком та іншими українськими письменниками. Познайомився і здружився з О. В. Кольцовим. Брав участь у складанні «Лексикону» Плюшара.
1839 рік — Краввський відмовився видавати додатки до журналу «Оте-чественньїе записки» українською мовою. Із зібраних для додатків матеріалів Гребінка укладає альманах «Ластівка».
1840 рік — допомагає Шевченку у виданні «Кобзаря».В альманасі «Утренняя заря» надруковано повість «Братья».
У травні 1840 р. знову виїхав на Полтавщину. З Убіжища виїздив до Лубен, де гастролювала група Млотковського. В її складі грав видатний український актор К.Т. Соленик (1811-1851). Виступав у водевілях "Моя жена выходит замуж" і "Козак-стихотворец" Шаховського. У Лубнах почув сюжет, використаний у повісті "Кулик".
У 1841 рік, 27 квітня видав у Петербурзі альманах "Ластівка". В журналі «Отечественные записки» надрукована повість «Записки студента».роман.
27 листопада — з Дворянського полку Гребінка перейшов на посаду викладача російської словесності в 2-й кадетський корпус.
В альманасі «Утренняя заря» надруковано повість «Кулик»,- яку Бєлінський назвав одним а найкращих творів останнього часу.
1842 рік, квітень — початок травня — пише повість «Сеня».
1842 р, травень після смерті батька, знову приїхав до Убіжища. . По дорозі завітав до Харкова, гостював у Квітки-Основ'яненка. Двічі відвідав село Рудку, де мешкав дрібний поміщик Ростенберг з онукою Марією Василівною.
29-30 червня — Гребінка і Шевченко, який приїхав до Убежище, відвідали маєток Т. Г. Волховської в Мосівці (Мойсівці, тепер Черкаської обл.).
Липень — їздив до брата Аполлона в Єлисаветград. В журналі «Отечественньїе записки» надруковано роман «Чайковський».
На балу у поміщиці познайомив Шевченка з Я. де Бальменом, О. Капністом, О. Афанасьєвим-Чужбинським, Закревськими. У липні відвідав Кременчук (23-26.07), де був присутній на ярмарку і бенефісі актора Александринського театру Мартинова; Пирятин, Рудку. В Рудці перебував близько двох тижнів, написав тут свій широко відомий романс "Очи чёрные", присвятивши його М.В. Ростенберг.
Очи черные, очи страстные,
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас!
Как боюсь я вас!
Знать увидел вас я в недобрый час.
Ох недаром вы глубины темней!
Вижу траур в вас по душе моей,
Вижу пламя в вас я победное,
Сожжено на нем сердце бедное.
Но не грустен я, не печален я,
Утешительна мне судьба моя,
Всё что лучшего в жизни бог дал нам
В жертву отдал я огневым глазам. |
Популярними піснями на слова Гребінки стали також "Помню я еще молодушкой была" ("Молода я ещё девица была"), "Украинская мелодия" ("Ні, мамо, не можна нелюба любити").
У травні - червні 1844 р. Гребінка знову на Полтавщині. Прибув він разом з В. І. Далем (1801-1872, російський лексикограф, етнограф, письменник, член-кореспондент Петербурзької. АН, основна праця "Тлумачний словник живої великоруської мови", т. 1 - 4, 1863-1866 рр.). Мешкав в Убіжищі, відвідав Мар'янівку, Турівку, Рудку.
В кінці червня обвінчався з М. В. Ростенберг і повернувся до Петербурга. Відвідав Полтавщину у 1845 р Був присутній на спектаклях у Лубнах оперної трупи Вільгельма фон Шмідкова, згодом опублікував у "Литературной газете" статтю "Опера в Лубнах". Неодноразово порушував питання про відкриття в Рудці Лубенського повіту парафіяльного уч-ща
Вийшли окремим виданням «Путевьіе записки зайца». Одну з книжок Гребінка подарував своєму учневі, майбутньому петрашевцю Момбеллі.
В журналі «Отечественньїе записки» надруковано роман «Доктор»
1845 рік — познайомився з П. С. Кулішем. Грудень — народилася дочка Надія.
В журналі «Финский вестник» надруковано повість «Йван Иванович».
Для збірки «Физиология Петербурга» на замовлення М. О. Некрасова Гребінка написав нарис «Петербургская сторона».
З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів.
1847 рік, початок року — клопочеться про відкриття в селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині приходського училища своїм коштом.
17 травня 1847 року відкрив своїм коштом у селі Рудці парафіяльне училище для селянських дітей (прийняло перших 15 учнів). Того ж року вийшли повість«Заборов» та «Приключения синей ассигнации».
В «Иллюстрированном альманахе», виданому Панаєвим та Некрасовяи, надруковано повість «Заборов». Альманах був заборонений цензурою.
У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» надруковано повість «Приключения синей ассигнацни».
Кінець лютого — початок березня — знайомиться з болгарським діячем Захарієм Княжеським, допомагав йому в вбиранні літератури для болгарських національних бібліотек.
Починав багатотомне видання своїх творів.
Енциклопедії вказують, що в 1847-1848 рр. Є. Гребінка приступив до
видання 8-томника своїх творів : 4 томи вийшли в 1847 р., ще 4 - в
наступному. Смерть письменника припинила це видання, до якого увійшло 17
повістей і оповідань і один роман. Повне зібрання творів Гребінки було
видане лише в 1862 р. (у 1903 р. - перевидано).
Помер літератор, "викладач російської словесності в 2-х відділеннях II
кадетського корпусу Гірського інституту колезький радник Гребінка" від
туберкульозу - 15 грудня 1848 р., в столиці Російської Імперії
Санкт-Петербурзі. Проте прах було перевезено і поховано на батьківщині, в селі Мар'янівка - біля хутора
Притулок, який, за однією з версій, міг бути місцем народження Є.
Гребінки.
Усі твори Гребінки українською мовою були опубліковані в 1878 р.
Доля: чоловіка літератора Марія Василівна прожила після кончини чоловіка 46 років.
Залізнична станція Петрівка, що знаходиться недалеко від місць народження і упокоїло письменника і перейменована до 100-річчя письменника в 1912 р. в Гребінку, і сьогодні зберігає свою назву.
С. Мар'янівка, місце поховання Євгена Павловича Гребінки
БАЙКИ, ТВОРИ, ПОЕЗІЯ:
Автор слів відомого російського романсу "Очи черныя" (уперше було надруковано в "Літературній газеті" 17 січня 1843 року)
О.С. Пушкін "Полтава" Фрагменти перекладу Є.П. Гребінки (1829-1936)
із збереженням орфографії "У тім-то й річ, що, вкрита товстим шаром провінціалізьмів, мова літературного напряму, до якого належав Гребінка, і сама, своїм матеріалом, не давала Гребінці змоги достроїтися до того ключа, в якому написана "Полтава".
Вульгаризми, бурлескні, травестіні епітети, брутальні слова і звороти, -- все це було виявом літературної традиції, яка існувала за часів Гребінки і якої він, при своєму обсязі таланту, перерости не міг.
Тому й Гребінка брав свій переклад всерьйоз, і всерьйоз його хвалили читачі, всерьйоз над ним плакав Квітка-Основ'яненко"
"В том-то и дело,что покрытый толстым пластом провинциализмов, язык литературного направления, к которому принадлежал Гребенка, сам по себе, своим материалом, не давал Гребенке возможности соответствовать тому ключу, в котором написана "Полтава".
Вульгаризмы, бурлескные, травестийные эпитеты, грубые слова и обороты, -- все это было проявлением литературной традиции, которая существовала во времена Гребенки и которую он, при своем объеме таланта, перерасти не мог.
Поэтому Гребенка принимал свой перевод всерьёз, и всерьёз его хвалили читатели, всерьёз над ним плакал Квитка-Основьяненко."
(Рильский М.Т. "Пушкін українською мовою", 1938) ПЕСНЬ ПЕРВАЯ
Богат и славен Кочубей.
Его луга необозримы;
Там табуны его коней
Пасутся вольны, нехранимы.
Не только первый пух ланит
Да русы кудри молодые,
Порой и старца строгий вид,
Рубцы чела, власы седые
В воображенье красоты
Влагают страстные мечты.
|
| Багатий дуже Кочубей:
Його ланам конця немає,
Його отара скрізь гуляє
В зеленім лузі без людей;
Не тілько парубоцький чорний,
Закручований ус моторний
Чарує молодих дівчат;
А деколи й старого взгляд,
Що дивиться, мов січ з-під стріхи,
Давно забувши жарти й сміхи,
Знаходить не дівчину -- клад.
|
ПЕСНЬ ТРЕТЬЯ
Горит восток зарею новой.
Уж на равнине, по холмам
Грохочут пушки. Дым багровый
Кругами всходит к небесам
Навстречу утренним лучам.
...Из шатра,
Толпой любимцев окруженный,
Выходит Петр. Его глаза
Сияют. Лик его ужасен.
Движенья быстры. Он прекрасен,
Он весь, как божия гроза.
Идет. Ему коня подводят.
|
| Дав госпідь світ, настав день білий;
Блиснула на траві роса.
Ревуть гармати; дим пресивий
Геть-геть пішов під небеса.
... Із шатра
Він сам з боярством виходжає,
Мов матка з роєм вилітає.
Цареві підвели коня,
|
ГРЕБІНКА ЄВГЕН ПАВЛОВИЧ: КНИГИ АВТОРА
| ЄВГЕН ГРЕБІКА «Чайковський»
Знаете ли вы Пирятин?- Пирятин, при реке Удае, уездный город Полтавской губернии, под 50 4' 32" широты; в нем 5700 жителей, 5 церквей, 28 ветряных мельниц и 4 ярмарки; на оные приезжают купцы с красным товаром из соседственных городов, а с... |
| ЄВГЕН ГРЕБІКА «Українська мелодія»
Вірш Є. Гребінки «Українська мелодія» розробляє відомий народний мотив про те, що дівчина на прохання й умовляння бідної матері погоджується вийти заміж за нелюбого, але, напевне, багатого чоловіка. Вона вирішує терпіти заради щастя й... |
|
ЄВГЕН ГРЕБІКА «Ведмежий суд»
Лисичка подала у суд таку бамагу: Що бачила вона, як попелястий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль.
|
| ЄВГЕН ГРЕБІКА «Ведмежий суд»
Лисичка подала у суд таку бамагу: Що бачила вона, як попелястий Віл На
панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. |
| ЄВГЕН ГРЕБІКА
(1812—1848)
Відомий поет, прозаїк і видавець. |
| ЄВГЕН ГРЕБІКА
(1812—1848)
Відомий поет, прозаїк і видавець. |
| ЄВГЕН ГРЕБІКА
(1812—1848)
Відомий поет, прозаїк і видавець. |
| ЄВГЕН ГРЕБІКА
(1812—1848)
Відомий поет, прозаїк і видавець. |
| ЄВГЕН ГРЕБІКА
(1812—1848)
Відомий поет, прозаїк і видавець. В цьому виданні зібрані вибрані його
художні і публіцистичні твори, написані як українською, так і російською
мовами.
|
| ЄВГЕН ГРЕБІКА
(1812—1848)
Відомий поет, прозаїк і видавець. В цьому виданні зібрані всі його художні і публіцистичні твори, написані як українською, так і російською мовами.
Повісті і оповідання Є. Гребінки, написані у 1847 — 1848 рр., нариси (1844—1846) та статті на літературно-громадські теми (1887— 1845).
|
| ЄВГЕН ГРЕБІКА «Малороссийские приказки»
(1812—1848)
27 Гребінчиних байок, вміщених у збірці «Малороссийские приказки» (Петербург, 1834), здобули високу оцінку вже серед його сучасників П.Куліша та М.Костомарова. Зокрема, останній у статті «Обзор починений, писанных на малороссийском языке» зазначав: «… його «Приказки» завжди читатимуться з насолодою: автор постав у них не пародистом, не висміювачем малоросійської народності, а малоросійським байкарем, і пречудово виявив здатність малоросійської мови до апологічних творів»
|
| ЄВГЕН ГРЕБІКА «Школяр Денис»
(1812—1848)
Збірочка творів відомого українського байкаря.
Художники: Мартинець Олександр
|
| ЄВГЕН ГРЕБІКА « Избранные произведения»
(1812—1848)
Київ, 1954 рік, видавництво "Радянський письменник".
Тверда палітурка, 320 стор.
Тираж: 100000 екз.
Формат: 84x108/32 (~130х205 мм)
До збірки увійшли твори: "Оповідання пирятинца" ("Двійник", "Страшний звір", "Телепень", "Місяць і сонце", "Потапова тиждень"); "Кулик"; "Записки студента" і "Доктор". |
Книги про Євгена Павловича Гребінку
|
ЗАДОРОЖНА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА - завідувач кафедри - доктор філологічних наук, професор член спілки письменників України, провідний фахівець-шевченкознавець.
"Євген Гребінка", (літературна повість)
|
| ОЛЬГА ЦИБАНЬОВА « Євген Гребінка», (життя славетних)
Це повість про талановитого поета і видатного організатора літературного
руху передшевченківського періоду Євгена Павловича Гребінку. На
широкому документальному матеріалі автор відтворює життєвий і творчий
шлях письменника - навчання в Ніжинській гімназії вищих наук. служба і
літературна діяльність у Петербурзі. Показано численні зв'язки Є.П.
Гребінки з українськими та російськими літераторами. |
|
І.І. ГУРИН «Словник ритм» (Євгена Гребінки)
Видавництво: Миргород 1982 рік
|
|
ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ «Євген Гребінка»
Видавництво: Київ: Наукова думка, 1984 рік
|
|
