Свідчення про голод 1932-1933 рр. та про голод 1946-1947 років в Україні
Биковець Ольга Іванівна, 1921 року народження

Місце запису: с.Лутайка Гребінківського району Полтавської області
Дата запису: 22 квітня 2008 року
Ким записано: Оксана Пісня

Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?
Ловко пам'ятаю, навіки пам'ятаю. Мені було 9 год. Я з 24 году.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Це було потрібно владі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Наші люди, ну, я їх тепер не пам'ятаю. З сільради присилали людей.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Мій брат взяв жменю чи дві  насіннячка , взяв приніс додому зразу ж його засудили. Посадили в тюрму і він відсидів там. Він там умер.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?
У смітник кидали, соломою притрушували.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Я бачила сама. Женіна сестра, тут у нас у селі була, маленька Маня  взяла мішечок і пішла назбирала той  колосків тіх і  забула, хто в нас був об'єзжиком. І вона той мішечок тягне по землі. І за нею женуться … Якби поймали, засудили б, або її, або матір…

Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Відповідь не отримано.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Відповідь не отримано.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Відповідь не отримано.

Коли почали люди помирати з голоду?
Я знаю те, що тоді давали ланки, і батько пішов картоплю полоть, а мати пошла на базар, весна була, купила хліба, поділила всім по шматку. Дала мені батькові однесеш, а я вийшла, що я там з'їла. А я вийшла на двір та з другого боку погризла його і поклала у сумку і несу його батькові. батько як глянув, а скоро обід буде. Мабуть каже, неси додому.

Хто не голодував у селі і чому?
От цього не помню..

Хто зумів вижити?
Совхоз був рядом, допомагало вижити. Голодували дуже.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
У кого було, той допомагав.

Які засоби вживали до виживання?
Батько іздив у Лубни,ото міняв шось. Що було з  одежі все проїли. остались без нічого, голі й босі. Батько поїде туди щось купить. Заробить десь. Отак і виживали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Їли малясу, тоді капуста квашена, тоді картопелька де така мерзл аосталась так добірали .Липу рвали на кладовищі, лазили, доставали, кульбабу. Суп варили  з бурячків.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Яблучка рвали як весна була, як би тільки відцвілися, варимо ще й кричимо. Бур'ян рвали і їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Тут був совхоз недалеко, а в нас була корівка.  Корівку видоїмо, віднесемо молочко, виміняємо шматочок хліба. там люди заробляли, а до хліба хотілося ще й молочка. Так іжили.

Чи був голод у містах?
Теж було голодно. Батько розказував, що городські ходять і просять: "ти мені пусти дешевше трохи, бо у мене немає й копійки.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Не знаю, мала була…

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні, у нас такого в селі не було. Чуть чула, що мати з'їла дитину. А друге, що мати вмерла, а дитина грудна була, лазить і смокче. Таке від людей чула. А у нас в селі такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбищі. Ще й копачів було трудно знайти, бо копачі тоже слабенькі, а людину ж не покинуть. Загорнуть трошки, що й одежу видно. Так що ото так. В нас ховали по одному. Чула, що в людей в ями вкидали. А в нас ні, ховали як треба.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Нічого , та нічого, давали поїсти, щоб не валилася людина від голоду. Хто платитиме, нічим, дітки, було платити. Лежить бідненьки, поки хтось одтягне. У нас. правда, дід Овсій захований на городі. Кого на кладбищі не заховали, то вдома десь у куточку. Ото таке.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Згадують, згадують. І голодомор згадують, і войну згадують люди і посилають усім царство небесне. Не має такого, щоб принципово. Поминають на кладовищі усі.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церкви в нас не має, в Короваях хата поганенька. Люди не часто ходять, а чого я й сама не знаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам'ятники померлим від голоду?
Ні. Не має, нема.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Ні, оце ось була Тоня, вона в школу ходить, так та найбільше . Довго гуляла, про все розпитувала, пісні переписувала старинні. І в газету писала за мене.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Я таку брехню чула ще 9 років тому, що до нас сюди в Україну везли параход віз зерно, а Сталін приказав випустить у воду, ненужні були оці хахли. От хахлів вони здівалися. Сталінова робота така.