|
20 років тому,7 листопада 1993 року, не стало Великого тренера Ігоря Турчина... |
20 років тому,7 листопада 1993 року, не стало Великого тренера Ігоря Турчина...
... Ми з Сергієм Клоповим вели репортаж з київської студії на Хрещатику, 26 про єврокубкову гру в Бухаресті місцевого "Рапіда" і наших спартаківок. Чомусь грали рано,здається об 11-й годині. Наприкінці першого тайму когось із наших дівчат сильно травмують і її на ношах винесли з майданчика. Після перерви ми повернулися в ефір,іде картинка,але гра не починається. Потім на майданчик вибігли наші дівчата,бачимо плачуть,прямо ревуть. Почали говорити ми,що можливо,щось сталося з гандболісткою,яка зазнала травми.
Хвилин п'ять була така картинка,а потім картинку зняли. Ми тільки піднялися в редакцію,відразу дзвінок від Зінаїди Турчиної,яка не поїхала з командою,залишилася вдома. У голосі тривога, "я відчуваю,що це нестало Ігоря".
Я як міг заспокоював, висуваючи різноманітні версії, а Сергій намагався якимось чином дозвонитися до Бухареста,адже мобільних телефонів на той час ,принаймні, в українських спортсменок і тренерів ще не було. Наш міжнародний телефонний вузол вийшов на румунський і вже там навіть телефоністки сказали ,що помер якийсь совєтський тренер...
З ним пішла епоха українського, та й радянського, жіночого гандболу - спартаківки у книзі Гіннеса -13 Кубків європейських чемпіонів, 20 чемпіонств Радянського Союзу, збірна,у складі якої переважно українські гандболістки, - 2 олімпійських золота.
Зараз про це і мріяти, напевно, не варто - бронза української команди в Афінах -2004 -це безперечно успіх, а чи буде він найближчим часом повторений чи поліпшений ?...
Запитання, гадаю, риторичне...
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
