|
15.10.2013 60-річний Віктор від дощів і холоду ховається… в норі | |
60-річний Віктор від дощів і холоду ховається… в норі «Горілочка в усьому винна. Вона, клята, всіх підкосити може», – розповідає 60-річний бомж Віктор із Полтави. Чоловік колись працював слюсарем, та саме пристрасть до оковитої позбавила його й роботи, і постійного місця проживання– Не краду, не вбиваю. Сповідую Христа – він завжди зі мною, у моєму серці, допомагає мені, – посміхається Віктор. – А що так у житті трапилося, так сам і винен. Я 27 разів потрапляв до спецприйомника, таких казок наслухався: і що жінка винна у зламаному житті, і друзі, і родичі. Який чорт у воду глянув, такий і з води виглянув. Не зміг я зберегти трикімнатну квартиру, довів себе до такого стану, так для чого ж на когось вину перекладати… Віктор ночує в кущах чи саморобній норі в землі, коли негода. Харчується тим, що знайде у сміттєвих контейнерах поблизу житлових будинків у центрі міста. – Найчастіше знаходжу хліб, різні недоїдки. А буває, що й пачку масла знайду. Колись натрапив на варену курку, майже цілу. Улітку легше. А на зиму поїду до євангелістів у Великобагачанський район. Я зимував кілька разів у них. Пастор – дуже хороша і чуйна людина. Надає нам роботу і людські умови існування. Він зібрав близько 40 безпритульних і допомагає їм, – розповідає. – Я, напевно, найстаріший бомж серед усіх безпритульних Полтави. Втомився вже, чесно кажучи. Хочу лише одного – щоб Бог забрав до себе. Та, мабуть, Йому такі, як я, непотрібні… ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Полтавщині потяг убив чоловіка Зима – найстрашніше для безпритульних. Раніше вони спали у підвалах на тепломережах, тепер скрізь установлено ґрати. То й смертність серед представників цієї категорії людей найбільша саме у зимовий період. – Щороку в холодну пору ми встановлюємо пересувні пункти обігріву, – розповідає Віталій Шкаревський із обласної Державної служби з надзвичайних ситуацій. – Там же безпритульні можуть похарчуватися, гарячих обідів удосталь. Раніше безпритульних контролювали органи правопорядку, та останні років десять міліція їх не чіпає. – Колись постійно перевіряли місця, де збиралися безхатченки, – говорить Юрій Сулаєв, начальник відділу зв’язків з громадськістю обласної міліції. – Адже серед них інколи знаходили злочинців, які у такий спосіб уникали відповідальності. Зараз міліція займається подібною категорією лише після виклику – коли щось станеться. За словами правоохоронця, безпритульні Полтави майже не скоюють правопорушень щодо інших мешканців чи гостей міста. Навпаки, самі часто стають жертвами. – Інколи вони можуть побитися між собою, не поділивши, наприклад, територію, – говорить Юрій Васильович. – Колись був випадок: один з безпритульних порушив «територіальні кордони» і почав порпатися в чужому контейнері для сміття. «Власник» контейнера пробив йому палицею голову. Також бомжі часто скоюють крадіжки металевих конструкцій (наприклад, на цвинтарях), щоб потім здати їх на брухт. На жаль, виручені кошти витрачають на спиртне. Реакція ж тих, хто має дах над головою, щодо безхатьків різна. Одні спеціально відкладають недоїдки в окремі пакети, періодично виносять до сміттєвих баків старий одяг, інші ж налаштовані більш категорично. Нещодавно на автобусній зупинці почув монолог жінки, яка з огидою дивилась на бомжа і розмірковувала вголос: «Розносять заразу. Відстрілювати їх треба, як собак. Ми ж інтелігентне суспільство!». Коли з натовпу їй заперечили, що безпритульні також люди, представниця «інтелігентного суспільства» з фіолетовим кольором волосся зміряла опонентів тим же повним огиди поглядом і сказала: «Який жах! І ці туди ж. Куди котиться світ?». Яку ж саме «заразу» розносять бомжі і що робить медицина для попередження цього? Працівник флюорографічного кабінету однієї з клінік Полтави розповів, що найпоширенішим захворюванням серед бомжів стає туберкульоз: – Паличка Коха – збудник туберкульозу – присутня абсолютно у кожного. Але в латентному стані. Якщо людина постійно недоїдає, зловживає спиртним, перемерзає та спить у вологих приміщеннях, то туберкульоз не за горами. Щороку виїжджають пересувні бригади з рентген-апаратами, «відловлюють» безпритульних, фіксують стан здоров’я і відпускають. – Я навіть боюсь подумати, скільки серед них хворих з відкритою формою туберкульозу, – говорить рентгенолог. – Лікуватися з них хочуть одиниці. Особисто я, коли проходжу повз бомжів, то намагаюся не дихати – від гріха подалі. Віктор уже давно змирився зі своєю долею. – Сам довів себе до такого стану, – говорить безхатько. – Та й інші, думаю, також. Людина сама будує своє життя. От я собі таке й збудував… Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|