|
21.12.2015 " А ми все ще не вміємо жити без тебе..." | |
 14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Напередодні цього дня, у п'ятницю 11 грудня, у приміщенні народного краєзнавчого музею відбулася зустріч з ліквідаторами аварії на ЧАЕС та вдовами ліквідаторів.Завідуючій музею, Людмилі Андріївні Безвиненко вдалося створити затишну сімейну атмосферу для присутніх, коли біда і горе однієї родини розділяється на всіх. А Чорнобиль зачепив не одну родину, ціла країна відчуває біль до цих пір. У музеї була відкрита книжкова виставка "Чорнобиль - біль наш довічний". Про унікальні книги, які увібрали фотографії краєвидів молодого і красивого міста Прип'ять та його мешканців розповідали і Людмила Андріївна, і бібліотекар Олена Василівна Іващенко. Знову і знову перед очима поставали обличчя людей після аварії і ті хати-пустки, що заросли чагарниками. Фотовиставка героїв - пожежників, які в перші хвилини трагедії захистили країну від біди ціною власного життя нікого не залишила байдужими. Як спогад і поминання померлих, тріпотіла вогнем тоненька свічечка... Маленька тендітна школярка Анастасія Лисенко присвятила героям віршовані рядки. Спогадами про страшні літні дні на радіаційно -забрудненій землі поділився Микола Дем'янович Мацала. Він розповів, що працювали мобілізовані чоловіки на ліквідації наслідків аварії щодня по 5 хвилин, але цього вистачало, щоб отримати велику дозу радіації. Більшість ліквідаторів стали інвалідами, багато людей вже залишили цей світ. І Микола Дем'янович пам'ятає, що влада називала їх героями і обіцяла підтримувати і допомагати . А ось, коли у чоловіка виникла потреба звернутися за допомогою до влади, про обіцянки забули. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрію Черненку виповнилося б 37... Так роками ходить він владними кабінетами з проханням полагодити дах у будинку, де він мешкає: Вже і влада змінилася, а дах і нині не відремонтований. Вже цієї осені з тим же проханням Микола Дем'янович завітав до кабінету першого заступника голови райдержадміністрації С. В. Запорожця. І знову отримав лише обіцянку... Більшість присутніх у музеї були жінки, яким важко було стримувати сльози, коли звучали спогади про наших земляків-ліквідаторів, серця яких перестали битися. Портрети Володимира Васильовича Жукотанського та Івана Євгенійовича Савлука, обрамлені чорними стрічками, з болем нагадували, що вони вже не з нами. Неля Володимирівна Бондаренко зі сльозами на очах розповіла про свого друга Володимира Васильовича Жукотанського, добру, чуйну та порядну людину.Також спільна робота над облаштуванням пам'ятника "Тим, хто врятував світ" зблизила педагога з головою спілки чорнобильців Гребінківщини Іваном Євгенійовичем Савлуком. Дружина Івана Євгенійовича - Галина Петрівна була класним керівником Нелі Володимирівни. Ще більше смутку і співчуття у присутніх викликали спогади про людей, які недавно залишили цей світ. Іван Євгенійович цієї осені помер на 63-му році життя. У залі були присутні вдови ліквідаторів: Галина Петрівна Савлук та Світлана Володимирівна Жукотанська. Вірші, присвячені героям України, що захистили насвід чорнобильської трагедії та захищають зараз на сході країни, прочитала Ніна Павлівна Третяк. Пісню "Пожежна частина" виконав Віктор Пшеничний, дует у складі Г. Сухоноса та Г. Інюточкіна (художній керівник Ніла Луценко) теж присвятив пісню пожежникам. Коли спогадами про люблячого чоловіка та батька ділилася дружина ліквідатора Світлана Володимирівна, вона подякувала всім чорнобильцям Гребінківщини, які всі роки залишаються небайдужими до людського горя. її чоловік тяжко хворів, переніс 3 операції, але його завжди підтримували друзі-чорнобильці, збирали кошти на лікування. В кінці своєї розповіді Світлана Володимирівна прочитала вірш доньки Маринки, написаний після смерті батька. Там були такі рядочки : "А ми все ще не вміємо жити без тебе..." Гребінчин край
Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|