|
08.07.2013 Діти добровільно йдуть з життя, щоб їх… почули | |
Діти добровільно йдуть з життя, щоб їх… почули Нещодавно в Карлівському районі у себе вдома повісилася 12-річна школярка. У передсмертній записці вона пояснила, що від неї вимагали полоти город і не відпускали до тітки з бабусею. Це був уже п’ятий випадок дитячого самогубства з початку 2013 року.Причини суїцидів начебто банальні й не варті того, щоб зважуватися на такі страшні кроки. Але – з точки зору менш уразливої психіки дорослих. Саме дорослим варто ще раз замислитися: чи правильно вибудовуються стосунки з дітьми чи, може, час подолати в них величезну прірву, яка й забирає психологічно незміцнілі дитячі душі. – Щороку в області трапляється п’ять-шість дитячих самогубств, – говорить полковник міліції, начальник відділу зв’язків з громадськістю обласної міліції Юрій Сулаєв. – У 2011 – 2012 роках кількість таких випадків скоротилася, проте у 2009 – 2010 роках Полтавщина навіть лідирувала в Україні – ставалося до десяти випадків суїциду неповнолітніх. В останні роки ведеться посилена профілактична робота з дітьми та їхніми батьками. При УМВС діє центр практичної психології, розроблена програма профілактичних заходів із залученням кримінальної міліції у справах дітей та органів влади. Невиправдані кроки суїциду, аналізують правоохорнці, трапляються часто з банальних причин. Хтось, наприклад, посварився з батьками чи побачив дівчину з іншим хлопцем. Чималий і вплив інтернету, де люди живуть віртуальним життям, мало стикаючись із реаліями і не знаючи, як протистояти найменшим труднощам. А батьки приділяють своїм дітям недостатньо уваги. Дитина часто не має змоги поділитися наболілим, вилити комусь душу. Батьки цього не помічають, бо їм це нецікаво або ж у них на першому місці робота, заробляння грошей. Сім’я підштовхнула… Говорити про те, що на суїцид зважуються діти лише якоїсь певної категорії, не можна. Статистика свідчить, що випадки дитячого самогубства трапляються як у родинах із асоціальним характером життя, так і в цілком благополучних. Часом батьки самі спонукають дітей до думки про суїцид, як це сталося цього року на Миргородщині. Юнак із одного з миргородських сіл здобував робітничу професію в ПТУ. Проживав у гуртожитку, а на вихідні приїжджав додому до матері. Батьки давно розлучилися. «Мати ненавиділа свого колишнього, – розповіли пізніше односельці правоохоронцям, – а син був на нього дуже схожий, тож усе своє життя терпів від матері моральне та фізичне знущання». Психологічне цькування та приниження не припинилися навіть тоді, коли хлопець подорослішав. Мати забирала у сина стипендію, яку виплачувало йому училище, зловживала спиртним. У сім’ї були часті сварки. – Цинізм матері просто шокує, – розповів Юрій Сулаєв. – Під час останньої сварки син попередив: якщо мати не піде на поступки, то він повіситься. І зробив це на горищі рідного будинку. Через кілька днів зайшов однокурсник-односелець поцікавитися, чому хлопець не з’явився на навчання. Нетвереза мати сказала, що той висить на горищі. Тільки після цього викликали міліцію, вийняли повішеного з петлі. У матері не було емоцій жалю, навіть на похороні поводилася спокійно. Лиха могло б не статися, якби мати була адекватною. Хлопець був цілком нормальним, непогано вчився. І лише родинна атмосфера підштовхнула його до тяжкого кроку. Справа – не в матеріальному Здавалося б, до самогубства можуть спонукати матеріальні проблеми. Але в післявоєнні часи, приміром, жилося набагато важче, а випадки суїциду були рідкістю. Добровільно піти з життя могли невиліковно хворі люди, люди з явними відхиленнями у психіці тощо. Траплялися й поодинокі дитячі спроби суїциду – зазвичай від «нещасливого» кохання. – Нині вони просто безглузді, – продовжує Юрій Сулаєв. – Люди, які виховувалися в радянському середовищі, й гадки не мали, що за таке можна піти з життя. Яскравий приклад – у Кременчуці. Хлопці грали у футбол і завалили паркан. Батьків попросили, щоб полагодили. В одного з хлопців невдовзі мав бути день народження, а мама вирішила, що гроші, відкладені на свято, підуть на ремонт паркану. Хлопець сказав, що йому не треба того дня народження, грюкнув дверима й побіг. А через кілька годин його знайшли повішеним біля гаражів неподалік від дому… Навіть у цілком благополучних сім’ях трапляються якісь прогалини в дитячому вихованні. Батьки рідко спілкуються із дітьми про життєві ситуації, морально не готують їх навіть до найменших труднощів, не розповідають, що все це – скороминущі дрібниці. А справжня проблема, яку неможливо вирішити, – це важка хвороба, смерть. І то буває, що людина, яка дуже хоче жити, виліковується навіть від смертельної хвороби. Усе інше можна пережити, побороти, вирішити. – Треба засуджувати спроби самогубства з позиції громадськості, щоб людина сприймала їх як недопустиму річ, – говорить Юрій Сулаєв. У фільмах радянських часів нерідко показували, як діти реагують, коли хтось із батьків заводить нову сім’ю. Недаремно ж кажуть: якщо хочеш одружитися із розлученою жінкою, одружися зразу з її дитиною чи дітьми, аби прийняли. – У таких сім’ях найчастіше виникає дискомфорт через дитячі ревнощі до нового члена родини, – переконаний Юрій Сулаєв. – Напружені стосунки часто підштовхують до неправильних кроків. Та якщо дитина може поговорити про сокровенне хоча б із кимось із батьків, у родині все буде в порядку. Якщо ж батьки беруть криком, «пресують» дитину, то вона отримує глибоку психологічну травму. Її свідомість деформується, а життєві цінності нівелюються. Це ще раз підтверджує, що до дітей треба ставитися як до особистостей, особливо під час перехідного періоду, коли вони емоційно найуразливіші. Діти втікають з домівок Багато дітей, які не знаходять спільної мови з близькими, втікають із дому. Торік на Полтавщині сталося 295 таких випадків. 272 дитини знайшли протягом доби після того, як їхні рідні звернулися в міліцію. 23-х – шукали значно довше. На Пирятинщині наприкінці минулого року зник хлопець. Його тривалий час розшукували. Хлопець певний час блукав, а потім оселився в закинутій їдальні в одному із сіл на Гребінківщині. На стіні написав крейдою номер телефону, за яким треба було зв’язатися з рідними. Хлопець помер від переохолодження. Правоохоронці класифікували цей випадок як суїцид. Навіть мама не змогла пояснити вчинку, для якого ніхто не бачив видимих причин. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Другий контрольний матч, який відбувся у Гребінці, сумчанам вдалося завершити нічиєю Якщо проаналізувати нинішнє життя, то не лише батьки та інтернет підштовхують дітей до необдуманих кроків. В Україні панує атмосфера песимізму, зневіри в завтрашньому дні. І про це «сенсаційно» сповіщає зокрема телебачення. Когось убили, хтось утопився, розбився на авто, помер від смертельного вірусу… Навіть у дорослого похитнеться психіка. Нас привчають до того, що смерть повсюди – як звичне явище. А де ж розумне, добре, вічне? Де віра у краще? Чому зло здається більш сенсаційним, ніж добро?! І зрештою, чому так рідко чуємо, що найбільша цінність у Всесвіті – це життя. Думка священика – Життя поглинає нас у вир подій, не даючи перепочити, – говорить протодиякон Олександр з Української Автокефальної Православної церкви. – Ми мчимо до примарної мети, заради якої жертвуємо найціннішим у житті – власною родиною. Діти стають заручниками нашої постійної зайнятості. Їх виховують дитсадок, школа, суспільство – будь-хто, крім власних батьків. Дитина, покинута напризволяще, позбавлена батьківської любові, потрапивши у складну ситуацію і не зумівши знайти з неї виходу, вирішує позбавити себе життя, не вбачаючи в ньому жодної цінності. І тоді для батьків утрачають сенс усі примарні цілі. Та вже запізно. Утім, вчасно сказане слово, сповнене щирої любові, здатне врятувати дитяче життя. Немає страшнішого гріха, ніж самогубство. Якими важкими не були б життєві випробування, якими безнадійними вони не здавалися б, пам’ятайте, що вихід завжди є. Коли відвернуться друзі та найближчі родичі, поруч залишиться Господь, до якого можна звернутися в найтяжчу хвилину. Радіймо кожній миті подарованого Богом життя, бо воно – найцінніший дар. Події та коментарі
Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|