Маркування харчових продуктів обов’язково повинно бути виконане державною мовою
|
Яка інформація повинна бути на маркуванні?
 Як відомо, часи, коли державними службами прискіпливо затверджувалась кожна окремо взята рецептура чи технологія виробництва того чи іншого виду продукції і виробник не мав права самовільно внести в неї бодай найменшу зміну, безповоротно відійшли в минуле.
Нині у нього з’явилися широкі можливості для експериментування з різними інгредієнтами, матеріалами та способами виробництва.
Тож споживачеві залишається уважно читати інформацію на маркуванні та обирати, що йому до вподоби й по кишені, орієнтуючись як на можливості свого гаманця, так і на отримані знання.
В усякому разі подібний механізм діє в розвинених країнах світу.
Особливо це актуально для харчових продуктів, якість яких безпосередньо впливає на наше здоров’я.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На Гребінківщині формують Програму зайнятості населення
Отже, відповідно до вимог Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, маркування повинно містити таку обов'язкову інформацію:
1) назву харчового продукту;
2) склад харчового продукту із зазначенням кількості інгредієнтів (складників) в порядку зменшення їхньої маси. Тобто першими в переліку зазначають інгредієнти, яких у продукті найбільше, останніми, ті – кількість яких мізерна. Тож запам’ятайте, якщо сік у напої, екстракт трав у шампуні чи молоко у складі молоковмісного продукту значиться п’ятим, а то й більш дальнім номером, його там майже немає;
3) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру. Найчастіше зазначають масу продукту або кількість одиниць в упаковці;
4) часові характеристики придатності харчового продукту (строк придатності або дату виробництва або кінцеву дату споживання);
5) умови зберігання харчового продукту;
6) умови та рекомендації щодо використання;
7) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера;
8) найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник;
9) номер партії виробництва;
10) інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством);
11) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні, якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача;
12) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичну цінність (калорійність), виражену в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту. Цю інформацію не обов'язково зазначати для чаю, кави, оцту, мінеральної та питної води, кухонної солі, харчових добавок, ароматизаторів, спецій, прянощів;
13) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;
15) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності);
16) позначення нормативного документа, за яким виготовлено продукцію. Зазвичай, це міждержавний стандарт ГОСТ, державний стандарт України ДСТУ чи технічні умови виробника ТУ. Згідно з вимогами чинного законодавства, вимоги передбачені технічними умовами, мають бути не нижчими, ніж в національних стандартах України;13) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;
17) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;
18) знак відповідності (трилисник) з номером органу сертифікації (якщо продукцію було сертифіковано).
Маркування харчових продуктів обов’язково повинно бути виконане державною мовою, а у разі необхідності, додатково продубльоване іншими мовами.
ДП «Полтавастандартметрологія»
Схожі матеріали:
|
