|
15.05.2015 Перегортає пам'ять сторінки | |
 Буяють мирно квіти на могилах,7 травня 2015 р. у приміщенні Гребінківської центральної районної бібліотеки для дорослих відбувся урок пам'яті; присвячений 70-річчю Перемоги над нацизмом у Європі та 70-років завершення Другої світової війни, на який були запрошені учні 10-б кл Гребінківської гімназії з класним керівником Наталенко O.A. В урочистій тиші лунали слова ведучих Бехтер Наталії та Усиченко Яни про те, які втрати понесла Україна у Другій світовій війні, про участь наших земляків у параді Перемоги. Страшні спогади людей, які перебували в концтаборах. Особливо всіх присутніх вразив лист дівчинки-підлітка до свого татуся з німецької неволі про її життя у нелюдських умовах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лубенська ОДПІ: Електронні перевірки - один із сервісів ДФС "Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. Її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров -мені відбили легені. ...Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... Тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня" Цікавою була і розповідь Іващенко Олени, яка ознайомила учнів з виставкою-реквієм "Нам 41-й не забути ,нам 45-й славити в віках". Виставка складається з таких розділів: "Україна в другій світовій війні"; "Полтавщина в роки Німецької окупації"; "Гребінчин край пам'ятає героїв-визволителів". Увагу учнів привернули книги : "Друга світова війна в історичній пам'яті України", "Книга скорботи України", "Гребінчин край пам'ятає героїв визволителів", "Полтавщина у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945 рр., "Пирогова Левада". Перед трагічною хвилиною мовчання Словами говорити неможливо. Оця хвилина більше нам розкаже,Усі присутні схили голови в мовчанні. Гребінчин край
Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|