|
22.10.2015 Першим, хто оголосив алкоголізм у Росії національним лихом, був полтавець | |
 19 жовтня виповнюється 180 років з дня народження Веніаміна Португалова – другого санітарного лікаря Російської Імперії і першого соціал-гігієніста в історії вітчизняної медицини.Він належав до плеяди лікарів – активних громадських діячів, що започаткували соціальну систему медицини, а також одним з перших почав боротися зі шкідливими звичками Першим санітарним лікарем, як відомо, вважається Іван Іванович Моллесон – санітарний лікар Пермської губернії, видатний діяч земської медицини і активний учасник Пироговських з’їздів, з яким Веніамін Португалов працював в уральських губерніях, будучи відправленим туди у якості покарання. Полтавець прибув туди з ідеями просвітництва і подолання невігластва простих людей у гігієнічній культурі. Він не зайняв високу посаду тільки тому, що був політичним в’язнем і мав походження, яке не схвалював царат. Веніамін Португалов працював разом з Михайлом Драгомановим та іншими видатними просвітниками, а Іван Франко високо оцінив їх роботу Веніамін Йосипович Португалов народився 19.10(01.11).1835 року в Полтаві у заможній єврейській родині (батько був купцем з Лубен). Навчався на медичних факультетах Харківського і Київського університетів, звідки був виключений за участь у студентських заворушеннях і таємних гуртках. Врешті-решт, після останнього 6-місячного арешту і заслання до Казані, у 1860 р. він закінчив медичний факультет Казанського університету (на 5 років раніше, ніж Іван Моллесон). Під час навчання у Київському університеті, Веніамін Португалов був активістом першої в Україні недільної школи, яку організував молодий професор історії Київського університету Платон Павлов. Ідею створення недільних шкіл йому підказав Олександр Герцен при зустрічі у видавництві «Колокола» у Лондоні. Платон Васильович підтримав студентів університету в їх зверненні до Миколи Пирогова, який в той час був попечителем Київського навчального округу. І легендарнй хірург дав офіційний дозвіл і допоміг студентам. Перша недільна школа була відкрита 11 жовтня 1859 року в приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училища. У ній навчалося більше ста учнів, віком від 7 до 30 років. Серед старших учнів були в основному ремісники (шевці, теслі, будівельники) і люди без професій. Заняття проводились у недільні та святкові дні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФК «Пирятин» здобула друге місце на Іграх ветеранів у Франції Освічена молодь намагалась нести грамотність людям, які не могли дозволити собі навчання у гімназіях та університетах. Програмою навчання передбачалося навчання письму, читанню, арифметиці, природничим та суспільним наукам (зокрема медичним і санітарно-гігієнічним знанням). Людей безкоштовно навчали 17 студентів Київського університету і один студент духовної Академії, серед яких видатні представники української інтелігенції — Михайло Старицький, поет, драматург і прозаїк, Михайло Драгоманов, публіцист, історик, фольклорист і громадський діяч, Каленик Шейковський, мовознавець, етнограф і видавець, автор «Південно-руського словника», написав для недільних шкіл підручник «Домашня наука» і Веніамін Португалов, лікар-публіцист. Іван Якович Франко про них писав так: «Високоосвічені, оживлені найкращими ідеями свого часу… вони внесли всі свої великі духовні засоби, свій запал і енергію в діло розвитку українського народу. Майже всі вони… працювали в недільних школах». Перший український «жидобандерівець»? Лікарську практику Веніамін Португалов почав на Батьківщині у Полтавській губернії – працював декілька років (1861-1862 рр.) у Пирятинському повіті, а потім у Полтаві. Це була неординарна особистість і взірець справжнього санітарного лікаря тих часів. Спогади про нього говорять про те, що Веніамін Йосипович відзначався особливою наближеністю до простих людей, любив українську культуру і себе вважав українцем. За участь в нелегальних проукраїнських гуртках, зв’язки з членами полтавської громади і «поширення малоросійської пропаганди» у 1862 р. Веніаміна Португалова заарештували і на 5 місяців ув’язнили в Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці. Його назавжди відправили з України у заслання. Спершу лікаря євреяукраїнофіла заслали у Пермську губернію, де він служив у різних поселеннях – спочатку міським лікарем у Красноуфімську, потім гірничозаводським санітарним лікарем на Пермському і Уральському заводах. У 1872 році Пермське губернське земство затвердило посаду земського санітарного лікаря (це було перше земство, де ввели таку посаду), на яку призначили Івана Моллесона. А Веніаміна Португалова у 1874 році запросили працювати губернським земським санітарним лікарем до В’ятської губернії. Через 9 років від початку заслання йому дозволили жити в Самарі. Там Португалов і працював до кінця життя. Навіть у засланні брав активну участь у всіх просвітницьких та благодійних починаннях (наприклад, організував народні читання в Самарському міському театрі). Помер лікар 20 жовтня 1896 року. Він зіграв визначну роль у розвитку земської медицини та санітарної справи – першим висунув та обґрунтував ідею необхідності спеціальної підготовки санітарних лікарів. Веніамін Португалов написав більше 200 статей і монографій, присвячених санітарно-гігієнічним питанням з яскраво вираженим соціальним спрямуванням: беззаперечно доводив, що головна причина високої захворюваності і смертності людей – важкі умови праці і побуту, злидні та антисанітарія. Саме він був одним з піонерів лікування алкоголізму та боротьби з ним в Росії. Його авторству належать брошури «Пияцтво – згуба людини», «Пияцтво як соціальна недуга», «Боротьба з алкоголізмом» та вердикт того, що в Росії люди повально п’ють і це давно стало національним лихом. www.gazeta-ptk.org.ua
Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|