|
21.03.2013 Виїхали на дорогу та й пострибали | |
Виїхали на дорогу та й пострибали Нещодавно довелося їхати дорогою з Гребінки на Полтаву через Оржицю, Хорол, десятки сіл. Про бездоріжжя й говорити годі, бо його найвлучніше характеризує фраза: «Виїхали на дорогу та й пострибали».У кожному селі є свої руїни «колізею» – напіврозібрані Будинки культури, рештки тваринницьких ферм, закинуті магазини з вибитим склом, хати-пустки, що позаростали бур’янами… Таку картину можна побачити і в інших регіонах Полтавщини, України, ніби в державі похазяйнувало якесь невидиме монголо-татарське іго. Та, на жаль, це зробили самі українці. Чи про таку державу Україну мріяли люди, коли 1991 року проголосували за незалежність? І чи мріяли про щось узагалі, певно, сподіваючись, що прийде новий добрий цар і принесе процвітання на тарілочці з голубим обідком. Уже з перших років незалежності розпочалося тотальне розграбування. Тягли все, що погано й гарно лежало. Масштаби цього нищення залежали від посад і можливостей. Хтось «прикарманив» техніку, будівлі, колгоспи, підприємства. А в кого не було такої змоги, вирізали батареї опалення в Будинках культури, розбирали на цеглу ферми та розтягували дахи. Щоб відновити втрачене, тепер потрібні шалені гроші, яких у держбюджеті просто немає. Як приклад, капітальний ремонт Будинку культури, що не працює понад десять років, обходиться в кілька мільйонів гривень. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юні гребінківські футболісти стали Чемпіонами Полтавської області За два десятиріччя український народ так і не став єдиною спільнотою, здатною побудувати нову державу. Незалежність – це не тільки герб, прапор, Гімн і палкі зізнання в любові до України. Це насамперед економічна міць, подолане безробіття, підприємства, що працюють на створення внутрішнього валового продукту держави й поповнення її казни, високий рівень освіти. Це незалежність від кредитів Міжнародного валютного фонду та економічних примх сусідньої Росії. А поки що Україна – руїна. І те, що нині в державі панують олігархи-товстосуми, які володіють майже всім, – це також і наслідок байдужого ставлення народу до свого майбутнього. Людмила ПЕРЕДЕРІЙ, журналіст
www.facebook.com Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|