|
25.11.2015 Злочин без покарання | |
 Злочини проти українського народу мали у різні часи різні масштаби та особливості. Соціальні потрясіння переслідували Україну протягом багатьох років. Майже кожне століття було позначене голодними роками, спустошливими війнами, наслідками епідемій.Ці потрясіння і трагедії осмислювалися і продовжують осмислюватися істориками науковцями. Серед найстрашніших злочинів проти українського народу – Голодомор 1932-1933 років, що замовчувався упродовж багатьох десятиліть існування тоталітарного режиму. У період незалежності України політиками і науковцями зроблено чимало у справі дослідження трагедії українського села 1930-х років. Як наслідок, розсекречено архівні документи, світ побачили тисячі наукових видань, присвячених передумовам, перебігу та наслідкам Голодомору 1932-1933 років, пошановано пам’ять мільйонів невинно убієнних українців. Сьогодні основним джерелом для вивчення тогочасних подій є передовсім документи вищих державних установ, партійних та радянських органів влади, силових структур, що відклалися у різних архівних установах України. Відповідну інформацію можемо черпати також із періодичних видань. Наприклад, у період фашистської окупації нашого краю у Полтаві виходила газета «Голос Полтавщини» (1941-1943 рр.) на шпальтах якої друкувалися відповідні публікації за темою Голодомор. Окреме місце у переліку джерел займають свідчення очевидців. Реальні історії про жахіття, які судилося пережити українцям, доповнюють картину того, що відбувалося на початку 1930-х років в українських селах. У Державному архіві Полтавської області зберігаються цілі фонди, що відтворюють гірку правду Голодомору 1932-1933 рр. У цьому переліку значаться: Полтавський окружний комітет КП(б)У (ф.п.-4), Полтавський міський комітет КП(б)У (ф.п.-12), Кременчуцький міський комітет КП(б)У (ф.п.-13), Полтавський обласний комітет комуністичної партії України (ф.п.-15), Кременчуцька окружна Контрольна комісія КП(б)У м. Кременчук (ф.п.-16), Лубенський міський комітет КП(б)У (ф.п.-44), Кущовий народний суд Полтавського міського району (ф.р.-2020), Кременчуцька міська контрольна комісія робітничо-селянської інспекції, м. Кременчук, з 1932 року – м. Кременчук Харківської області та інші. У Державному архіві Полтавської області виявлено чимало документів, зміст яких дає можливість в певній мірі зрозуміти події того часу. Так, наприклад, серед документів 1932-1933 рр. відклалися персональні справи більшовиків, що постраждали у період «чисток» партійних та радянських органів. Деякі із керівників свого часу, намагаючись в якійсь мірі захистити селянські господарства від голоду, виявили незгоду із доведеними згори завищеними планами проведення «хлібозаготівель». Розплата не забарилася, порушники партійної дисципліни отримали звинувачення у «саботажі», «зриві хлібозаготівельної кампанії», тощо. Документи свідчать, що згодом більшовики неодноразово зверталися до вищих інстанцій з проханням переглянути їхні справи; доводили, що те чи інше звинувачення є помилковим і що насправді метою їхнього життя є побудова комунізму. Проте влада їх так і не почула: одних засудили до 8-10 років ув’язнення, інших назавжди позбавили будь-яких керівних посад. У документах держархіву виявлено також комплекс джерел щодо обстеження стану хлібозаготівель у колгоспах Кременчуцького району. Наприклад, при обстеженні Великокохнівської сільради було встановлено, що на 25 серпня 1932 року план хлібозаготівель було виконано тільки на 3%, заготівля сіна не закінчена, план силосування по сільраді – 430 т., виконано – 97 т. Документи свідчать, що у колгоспах були навіть такі сміливці, які своїми закликами проти існуючої системи господарювання на землі, спричиняли масовий вихід працівників із колгоспів. Як наслідок, працювати у поле виходили 3-4 колгоспники. Мотиви таких дій українських хліборобів дуже прості, вони висловлені у таких гаслах: «У колгоспі грабують», «Ми голодні», «Не в силах працювати, дуже важкі норми виробітку», «Віддайте озимий хліб, реманент», «Громадське харчування погане». У с. Підлужжя Кременчуцького району під час жнив із колгоспу вийшло 90 працівників (ф.р.-2064, оп. 1, спр. 66, арк. 33-39). Зрозуміло, що подібних випадків непокори селян Йосип Сталін пробачити не міг і відповів новим ударом – Голодомором. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гребінківська ЗОШ №4: Чемпіонат школи із шахів Серед документів Кременчуцької міської Контрольної Комісії-Робітничо-Селянської інспекції за 1933 рік зберігся акт перевірки стану амбарів, боротьби з втратами на 21 держмлині бригадою КК РСІ, прокуратурою та редакцією газети «Робітник Кременчуччини». У документі, зокрема описано жахливі умови зберігання зерна: «…Між амбарами, під вагонами, на складах, на засипних майданчиках лежить зерно розсипаним. У складах № 29 та № 30 зерно перемішане з брудом, розкидане по всій долівці, разом із соломою, папером, відкидами огірків. Стеля протікає…» «…На зерні, що лежить на майданчиках, повно птиць, що живляться з цього зерна». «…Пшеницю, яку перевантажують з вагонів, розсипають дорогою у гній» (ф.р.-2064, оп. 1, спр. 245, арк. 21). Водночас помирали з голоду ті, хто своєю тяжкою працею вирощував хліб. Вище партійне керівництво у Москві не тільки запрограмувало Голодомор, але й уважно спостерігало за його наслідками. Серед матеріалів Державного архіву Полтавської області, що стосуються перебігу подій та наслідків Голодомору, виявлено, приміром, інформацію, викладену одним із дослідників цього явища: «Спочатку сільські ради зі своєї ініціативи вели облік померлих від Голодомору. Та з 1 грудня 1932 року ОДПУ вирішило відстежувати за вимиранням українців самостійно. Для дотримання таємної інформації було розроблено спеціальний шифр: «За...п’ятиденку...місяця...по...району заготовлено... голів худоби. Хворіють ящуром...голів.» Під «головами худоби» належало розуміти число померлих, під кількістю «хворих ящуром» ‒ випадки людоїдства» (ф.р.-8831, оп. 26, спр. 10, арк. 3 зв.). Сьогодні Голодомор 1932-1933 рр. визнаний, як геноцид українського народу в багатьох країнах. Молоде покоління нині може дізнаватися про трагічні сторінки минулого із наукової літератури, підручників чи документів. Факти, розповіді очевидців, трагічних подій 80-річної давнини активно осмислюються науковцями. Та із відстані часу головний висновок напрошується такий: що може статися з країною, яка немає власної державності. Юлія Говорун, провідний спеціаліст відділу інформації тавикористання документів Державного архіву Полтавської області Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|