Свідчення про голод 1932-1933 рр. та про голод 1946-1947 років в Україні Кабушка Валентин Григорович, 1925 року народження
Місце запису: с.Тарасівка Гребінківського району Полтавської області Дата запису:11 червня 2008 року Ким записано: Оксана Пісня
Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках? Тридцять другий – тридцять третій пам'ятаю, а сорок шостий – я був в армії, так шо… тоже… тридцять другий-тридцять третій це… Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада? Забирали. Під'їжджалипідводами, все грузили, люди мерли, їх на підводи грузили і в канаву відвозили.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? Ну, хто? Свої. Це свої власті робили. Хто робив, хто мог робить, це свої все робили. Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? Не було цього, я цього не знаю. Це он там жили, де була хата, там умер дід і онук або син, ну я до цього не касався ні грами. Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів? А ми знаєм, доцю? Ми ж не знаємо, вони ж нам не показували, ніхто не показував. Ну, скільки мені було, ну сім год, хто показував? Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? Були такі, ну не дуже щоб були, а були, що застосовували.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей? Не знаю. Я за це не отвічаю. Не буду казать. Навєрно, були.
Як люди боронилися? Да як, помірали та й все. Як вони боронилися?Повмирали. Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? Нє. Вони перекопували все чисто, переривали, перекопували і забирали все до цурки. Так шо…
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? Не знаю. Скільки їх приходило до хати? Хто це був? Душ три. До нас не приходили. Ми остались якось так не вредимі, батько був в Пирятині, заробляв там гроші. Була коровка, молоко продавали, хліба купували. І ми так виживали , що ми не пухли. Мати один раз окації нарвала щоб насушить і на піч, так ми окацію ту з'їли суху. І більш того не було.
Де можна було заховати продукти харчування? Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? А, кухні були. Були кухні. В нас, там , на вигоні стояла кухняі давали шо там чи суп чи шось, факт, що давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі - одяг, рушники, худобу тощо? Забирали й те, все забирали. Все под чисту.
Що таке закон про "п'ять колосків"? Чи чули Ви про нього? Тюряга. Тут дядько був головою сільської ради і засмалив сестру і сусідку. На п'ять год за п'ять колосків. Що ті п'ять колосків? В тюрягу. І п'ять год одбули баби. Рідну сестру. Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? Ну, дозволяли. Так це ж, тоді знаєте як було, колосків мало було. Це сій час, а тоді іде комбайн, за комбайном граблі , граблями кидають туди, що не має. Хто охороняв поля, колгоспні комори? Не знаю.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? Ні. Чи змушували людей іти до колгоспів і як? Змушували. Люди не те щоб добровільно йшли… Цього не було.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? В очереті. На березі. Все одно знаходили і забирали. В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? Да в любий. В нас тут такий случай був, що мати зарізала сина, а я пошов як раз туди гулять по-сусідськи. Ну, обнатужив, що вже зарізали, так я сказав дядькові, дядько був комуніст Ткаченко Федор Степанович. Так його прив'язали между кіньми, а її на возі і десь там коло контори закопали.
Скільки разів приходили до хати? Коли почали люди помирати з голоду? Ой, коли не стало їсти, стали помирать. Помирали не те що одиницями, табунами, раз і не має, і капут.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава? Нє. Хто не голодував у селі і чому? Ми не голодували. Іменно ми, ми не голодували. Це я і дві сестри , ми не голодували. Я ж кажу, батько робив в Пирятині, гроші, теля зарізали, то мати молока однесе, то принесе якусь макушину, шо нібудь , і так ми ото вижили, не голодували. І не пухли даже.
Хто зумів вижити? Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами? Нє. Ні , каждий сам по собі жив, як прожив так і прожив.
Які засоби вживали до виживання? Хто як зумів, так і виживав.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? Крапивусаме більше, це, як підросло трохи більше, то там тоді ягоди, яблука, щонібудь таке пішло. А так зразу нічого не було, крапива, лобода і всьо.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? Не скажу не знаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? Хто шо мав, те й їв. Зарізали бичка, то й їли. Батько був охотником так ходив на охоту на зайця. На утки, на зайця. Ну, ото ми ще й те вживали.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти? Можна було. Бо мій тесть їздив у Київ і купляв і хліба і все їсти з Києва привозив Чи був голод у містах? Я цього не знаю. Чи він був в містах, ну, в нас він був великий.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості? Не знаю, доцю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? Я ж сказав, що єсть. Оце один такий случай був, що зарізала мати сина. Я прийшов до нього, вони аж там жили, він ще ж хлопцем був, каже сідаймо, обідать будем, а я глянув, а там капшук під тим, під столом лежить, я не хочу, я вискочив… А дядько, Федір Степанович, рядом жив, через хату, я до нього, кажу отак отак за Петра, він туди , точно, побачив, що зарізали. Ото їх повезли, а так я більше ніколи… Де і хто хоронив померлих від голоду? Де яма була, туди і кидали.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих? Хто їм буде платить? Ніхто.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? Не знаю, в нас тут кладовище є, чи там вони поховані чи там… Не в курсі дєла я. Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята? Поминають. Дак, хто їх помина. Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади? Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься? Нема щас. Там стоїть хрест, строять церкву.
Чи встановлені в селі хрести, пам'ятники померлим від голоду? Нє, нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? Ніхто не цікавився.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? Сталіна. Більш нікого, тільки Сталіна. Він, падлюка, довів.