Розміщення населення Полтавської області

У межах України Полтавська область є помірно заселеною територією. Густота населення її складає 60,9 чол./км2, і за цим Показником вона посідає 16-е місце серед областей України, поступаючись середньореспубліканському показнику (86,3 чол./км2) в 1,4раза. В силу історичних та природних умов населення розміщене по території області нерівномірно.. Заселення території Полтавщини йшло з півночі на південь, тому північні райони (Пирятинський, Гребінківський, Лохвицький, Гадяцький) заселені більш густо.

З іншого боку, освоєння території, області йшло в напрямку від Дніпровського вододільного їшато, да знаходились кращі землі і багатші ландшафти, до долини Дніпра з менш багатими землями і ландшафтами, тому південні і південно-західні райони (Машівський, Козельщинський, Глобинський, Семенівський, Оржицький) мають меншу густоту населення. Найбільша густота населення в Полтавському районі — 53,5 чол./км2, найменша в Глобинському та Чорнухинському районах (відповідно 25,§ і 26 чол!/км2).

Помірна людність області визначає оптимальні (порівняно з іншими територіями України) співвідношення між населенням і територією, між господарством і наявними природними ресурсами.

На початок 1995 р. населення області проживало в 1897 населених пунктах. Таким чиномг середня густота сільських і міських поселень області складає 66 поселень на 1000 км2.

Сільське розселення є первинною формою людських поселень. Сільськогосподарське виробництво є передосно-вою суспільного виробництва.

Тому сільські поселення, сільські території утворюють специфічну соціальну сферу, якісний стан якої значною мірою визначає загальний культурний рівень даного суспільства і рівень його життєздатності.

Сільським поселенням і сільським територіям належить виняткова роль у збереженні і відтворенні екологічних ресурсів, у збереженні і відтворенні фізичного, психічного і морального здоров'я населення.

Станом на 1 січня 1995 р. в області налічувалось 1861 сільських населених пунктів. Порівняно з довоєнним і післявоєнним періодом кількість сільських поселень зменшилась за рахунок ліквідації хуторів, приєднання приміських сіл до міст, а також втрати людності певною частиною сіл. Після Великої Вітчизняної війни людність більшості сільських поселень області зменшилась.

Повна ідеалізація в нашому суспільстві урбанізації, визнання міського способу життя найбільш досконалим, оголошення багатьох сіл «неперспективними» завдали значної, а часом і нищівної шкоди сільським поселенням. Разом з тим урбанізація не є механічним переселенням сільського населення в міста і селища міського типу.

Вона являє собою, перш за все  процес переростання існуючих сільських поселень в якісно нові форми поселень, завдяки розвитку нових, в т. ч. промислових, форм виробництва та розвитку соціальної інфраструктури — транспортного, торгового, побутового, медичного та інших форм обслуговування, а також зростання загального освітнього і культурного рівня  населення.

Кожне сільське населення — це вогнище життя, пам'ятник не тільки історії і культури, а пам'ятник і літопис людського горя і радостей, і тому його занепад і зникнення можна розцінювати як соціальну трагедію.

Загальна кількість сільських поселень в районах знаходиться в прямій залежності від площі району, кількості населення і змінюється в межах від 37 (Карлівський район) до 149 (Полтавський район).

У залежності від кількості сільських поселень райони області поділяються на три групи:
1) малопоселенські з кількістю поселень 37-60; 
2) помірно- поселенські - від 60 до 90 поселень;
3) багатопоселенські — більше 90 поселень.

Середня людність сільських населених пунктів — 394 чоловіка (1995 р,). Найбільш поширені в області сільські населені пункти з людністю від 200 до 500 чол., а також пункти з людністю від 100 до 200 чол. Ці населені пункти разом складають понад 45% від загальної кількості сільських населених пунктів, в них проживає більше третини сіпьського населення   області!

 Типи сільського населення в межах області відрізняються. В північних районах, що населялися раніше,  переважають великі села, розтшшінї як правило, вздовж річок, в південних, заселених пізніше, переважають села середньої людності.

До складу сільських рад в середньому по області входить від 3 до 5 сіл, їх середня людність — 1632 чол. На в області налічувалось 475 колгоспів і 83 радгоспи. Кожне з цих сільськогосподарських підприємств охоплювало від 3 до 4 сіл, на його території проживало в середньому 1312 чол.

Міське розселення. Міське населення області проживає в 36 міських поселеннях, в т. ч. в 15 містах і в 21 селищі міського типу. Крім м. Комсомольська, міські поселення області виникли давно, більшість з них — в XI — XVI ст. Розміщені міські поселення відносно рівномірно.

Середня їх густота — 1,3 поселення на 1000 км2. Кожен з адміністративних районів має щонайменше одне міське поселення. Найбільше їх у Миргородському районі — 3. Більшість міського населення зосереджено в містах, на долю селищ припадає незначна його частка.

В залежності від людності міста області згідно з загальноприйнятою класифікацією поділяються
на великі, середні, напівсереднї' і малі. До великих міст відносяться міста з населенням понад 100 тис. чол. — Полтава і Кременчук. Міста з населенням від 50 тис. до 100 тис. чол. відносяться до середніх — Лубни, Комсомольськ, Миргород. Міста з населенням від 20 тис. до 50 тис. чол. та від 10 до 20 тис,, чол. складають групу напівсередніх та малих міст Карлівка, Гадяч, Пирятин, Гребінка, Глобине, Хорол, Лохвиця, Кобеляки, Зіньків, Червонозаводське.

Міста області належать до багатофункціональних, оскільки вони виконують одночасно декілька суспільних функцій: адміністративну, промислову, транспортну, навчальну, культурну, наукову. Всі міста області, крім Комсомольська і Червонозаводського, - адміністративні центри (області або району). Промислова, транспортна, навчальна і культурна функції властиві всім містам. Наукову та науково-виробничу функції в області виконують переважно Полтава і Кременчук, де зосереджена більшість наукових та науково-виробничих закладів і об'єднань.

У залежності від місця в територіальному поділі праці народногосподарських і соціальних функцій можна виділити п'ять основних типів міських поселень Полтавської області.

Багатофункціональні міста. Сюди відноситься обласний центр — Полтава. Її промислова і науково-культурна1 функції мають державний і міжнародний (в межах СНД) масштаб поділу праці, транспортна і адміністративна - республіканський. Як центр науки і освіти Полтава значно переважає інші обласні центри України такого типу.

Багатогалузеві промислові міста. В області виділяється два їх підтипи: 1) велике місто з крупною індустрією міждержавного (в межах СНД) значення — м. Кременчук. Його невиробничі функції — республіканського і обласного масштабу поділу праці. Вигідно розташоване близько від індустріального Придніпров'я, у вузлі залізниць і республіканських автомагістралей, на великій судноплавній річці; 2) середнє місто із значною індустрією міждержавного (в межах СНД) значення — м. Лубни. Його невиробничі функції її? обласного масштабу поділу праці. Розміщене на залізниці і малій судноплавній річці, у вузлі автомагістралей республіканського і міждержавного значення.

Значні галузеві промислові центри. До них відноситься м. Комсомольські, розміщений у сфері впливу м. Кременчука, на залізничному відгалуженні, на ріці Дніпро. Невиробничі функції слабко розвинуті.

Транспортні центри. До них належать м. Гребінка і смт. Ромодан. Розміщені на залізничних «хрестах».

Місцеві господарсько-організаційні центри. Цю групу складають напів-середні, малі і дрібні міські поселення. До цієї групи належать: І) міста і селища міського типу з розвинутою обробною промисловістю: Миргород, Кар-лівка, Гадяч, Пирятин, Хорол, а також м. Червонозаводеьке і ;смт Білики; 2) адміністративні центри із слаборозвинутою промисловістю — 16 райцентрів, з них 4 малих міста — Глобине, Кобеляки, Лохвиця, Зіньків і 12 селищ — Котельва, Диканька, Решетилівка, Нові Санжари, Чутове, Машівка, Семенівка, Велика Багачка, Шишаки, Козельщина, Оржиця, Чорнухи; 3) господарські центри місцевого значення: 7 селищ — Гра-дизьк, Опішня, Артемівка, Комишня, Новооржицьке, Нова Галещина, Гого-леве.

Найбільше місто області — Полтава. На 1.01.1995 р. в ньому проживало 323,6 тис. чол., що складає 18,5% населення області. Друге за значимістю — місто Кременчук з населенням 247 тис. чол. (14,1% населення області). Ці два міста не тільки зосереджують в собі, більше третини населення Полтавщини, але й обумовлюють значний його приріст. Темпи приросту населення цих двох і^іст за період 1969 — 1989 рр. виявились в 3,7 раза вищими від загальнообласного.

Слід відзначити, що приріст населення м. Кременчука за період 1969 — 1995 рр. випереджав приріст населення м. Полтави, Якщо, в 1969 р. населення Кременчука складало 72,3% населення Полтави, то на 1.01.1995 р. воно становило 76,3%.

Загальна схема сільського і міського розселень. Міські і сільські  поселення області утворюють  єдину систему поселень. При цьому і міські і сільські поселення територіально, у виробничій сфері і обслуговуванні підпорядковані між собою таким чином, що в обласній системі поселень можна виділити вісім поселенських зон зі своїми центрами тяжіння (одним або. двома):
Полтавська, Кременчуцька, Миргородська, Лубенська, Хорольська, Пирятинсько-Гребінківська, Гадяцько-Лохвицька, Карлівська.

Можливо, така схема поселень області, що формувалась протягом майже всього історичного часу, послужить в майбутньому основою подальшого вдосконалення адміністративного поділу області та більш раціонального розміщення її суспільного виробництва.