Комуністичний терор в Совєтському Союзі був планований на державному рівні, забезпечувався ідеологічно теорією Марксизму-Ленінізму про класову боротьбу. Ось одне із рішень ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року "Про антирадянські елементи”.

Телеграма, направлена секретарям обкомів, крайкомів, ЦК нацкомпартій, наказувала " (...) взяти на облік усіх куркулів, які повернулися на батьківщину, та кримінальні елементи для того, щоб найбільш ворожі із них були негайно розстріляні в порядку адміністративного проведення їхніх справ через трійки, а інші, менш активні, але все ж таки ворожі елементи, були б переписані і вислані в райони за вказівкою НКВС. ЦК ВК(б) пропонує в п’ятиденний термін представити в ЦК склад трійок, кількість людей, які підлягають розстрілу, а також і кількість людей, що підлягають виселенню”.

Лише з листопада 1937 року по листопад 1938 року згідно цього рішення ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року комуністи на Полтавщині без суду та слідства розстріляли 5145 людей в тім числі двох рідних сестер Симона Петлюри. Це підтверджується документами кримінальної справи №89700007 (закрита), яка називається "По факту обнаружения массовых захоронений граждан в урочище «Требы» полтавского района.

Під селом Макухівка був таємний міжрегіональний цвинтар, де чекісти хоронили розстріляних. Та на початку 80-х років, коли на міжнародному рівні поляки підняли питання про Катинь, де були розстріляні НКВдистами тисячі польських офіцерів КДБ СРСР дало вказівку зничтожити цвинтар жертв політичних репресій біля села Макухівки і кістки безвинно убієнних разом з піском були вивезені на будівництво доріг та на виробництво бетону. Комуністи майстри заплічних справ замітали свої криваві сліди.

ГОЛОД НА ПОЛТАВЩИНІ

Восени 1929 р. партійне керівництво держави прийняло постанову про перехід на суцільну колективізацію селянських господарств. Навесні 1930 р. селян почали насильно заганяти в колгоспи, використовуючи всі засоби адміністративного тиску.

Заможних селян виселяли із їх садиб, а інших вивозили на поселення в північні райони країни (Вологодську і іи. області). Деякі селяни, рятуючись від цього свавілля, втікали із села, залишаючи, навіть, напризволяще трудом нажите майно.

Не встигли селяни опам'ятатися від цих трагічних подій, як настали ще трагічніші події - голодомор 1932 - 1933 років. Причина голодомору була не в засушливій погоді, неврожаю - в той рік (1932 р.) в нашій місцевості були нормальні погодні умови для одержання нормального врожаю.

Причина голодомору була в тому, що наказом зверху створені в селах комісії разом з представниками району заходили в кожен двір і забирали не тільки зерно, видане на трудодні, а й те, що селянин виростив на своєму огороді - кукурудзяне зерно, просо, квасолю і ін.

І вже восени 1932 року селяни залишилися без хліба і їздили в Брянську область (м. Карачев і ін.) і в інші області Росії міняти одяг (якого і самим дуже не вистачало), полотно, рушники на хліб. А в 1933 році селян в потяги не допускали, і вони помирали з голоду. Далеко не всіх хоронили на кладовищах, багатьох «прикопували» дома на городі, чи просто кидали їх в не зовсім засипані ями, де їх загортали землею.

Облік померлих ніде не вівся, тому ніхто не знає, скільки людей померло в селі, районі, області, на Україні

За сто років до цього голодомору на Полтавщині теж був голод (в 1833 - 1834 р.р.). Про нього писав журнал «Киевская старина» № 11 за 1886 р. Голоду 1833 - 1834 р.р. передували: війна з Туречинною, холера, падіж скоту і трьохрічний неврожай. Настав 1833 рік, з початку квітня і до кінця червня не вішало жодної краплі дощу. Озимий хліб зовсім висох, а яровий тільки-тільки зійшов і коли настав час жнив, довелося все скосить на корм скоту.

В найбільш тяжкому стані опинилися повіти: Полтавський, Костянтиноградський, Кобеляцький, Кременчуцький і Гадяцький; в Північно-Східних повітах нестатки теж були, хоча і не такі великі. Генерал - губернатором («Царським сатрапом» - в свій час ми так називали чиновників високого рангу) в той час був князь Рєпнін, який прийняв ряд запобіжних заходів:

1)він домігся від царського уряду виводу військ із території Полтавщини (війська харчувалися з місцевих ресурсів);
2)виклопотав в уряді грошову позику поміщикам для придбання хліба;
3)по клопотанню кн. Рєпніна уряд направляв купців з хлібом в Лохвицю, Кременчук і Переяслав.

Завдяки цим заходам були відвернуті деякі страхіття голоду. Наша партія і робітничо-селянський уряд учинили навпаки - самі організували голодомор в 1932 - 1933 роках.

А через 8 років на людей звалилася іще одна трагедія - війна з німецько-фашистськими загарбниками. Збройні сили нашої країни, на які скільки років працювала вся країна, виявилися не готовими до війни. Репресії 1938 року серед військових по суті обезголовили армію, репресій зазнав командний склад від самого високого рівня до командира полку включно.

На місця репресованих прийшли малопідготовлені недосвідчені командні кадри. Репресії торкнулися і військово - наукових і конструкторських кадрів, і наша армія залишилася без легкої автоматичної зброї (автоматів), без хороших літаків - винищувачів, без надійних засобів зв'язку і іншого озброєння. Мабуть, репресії були однією із основних причин поразки наших військ в початковий період війни і втрати значної частини території нашої країни.

ТЕРОРИЗМ

 Ми співчуваємо рідним та близьким тих, хто загинув під час терористичних актів 11 вересня 2001 року в Сполучених Штатах Америки та рідним і близьким тих, хто загинув в вересні місяці 2004 року в м. Беслані, а також виражаємо співчуття тим, хто залишився живий після цих терористичних актів.

Тероризм – найогидніше явище сучасної цивілізації. Вбивати на ідеологічній основі наукового комунізму, вбивати поодинці, масово, було звичайною буденною роботою  комуністів в колишньому Радянському Союзі. Цього їх вчили у вищий партійній школі при ЦК КПРС та в союзних вищих школах ЦК КПРС. Конвеєр смерті працював на всій території СРСР. Вбивали фізично, морально, психічно, з особливою жорстокістю класової ненависті. ("Хто не з нами, той проти нас” "Якщо ворог не здається, його знищують”).

Подаємо карту концлагерів колишнього Радянського Союзу (ГУЛАГу). Карта подається без місць висилок та заслань десятків мільйонів жертв комуністичного терору, де діяли спеціальні режимні комендатури під наглядом яких цілодобово перебували репресовані.

Нікого не повинно дивувати під час розгляду карти, що головні концлагері відповідають місцям, де знаходились ударні всесоюзні комсомольські будови, де рабська праця використовувалася до повного виснаження "контрика”. Політичні в’язні на цих будовах працювали по 12 – 14 годин щоденно без вихідних і відпусток і отримували пайку хліба при виконанні норм виробітки.

Осама Бен Ладен з "Аль-Каєдою" та різними сучасними "Джихадами" не йде ні в яке зрівнення  з терористами  №1 ХХ століття Володимиром Леніним (Ульяновим)  та Левком Троцьким (Лейбою Бронштейном) з його кривавим ЧК.