Таким чином, нині існуючу назву Гребінка одержала в 1900 р. завдяки інженеру Погорілко М. К. Перший за радянської влади пам'ятник на могилі Є. П. Гребінки Нами знайдена маленька замітка про його сім'ю в щоденнику лікаря О. О. Несвіцького, який жив в м. Полтаві на вул. Кам'яна, 4 (нині вул. Леваневського): «Сентября 15 (1920 р.) арестована вдова инженера Ннколая Константиновича Погорелко Анна Александровна и ее дочь Евгения Николаевна (в замужестве Шкляревская). Жили они в том же доме, где и мы, занимали одну маленькую комнатку, с ними жила и маленькая дочь Шкляревской Александра. У них был обыск, и их поместили в тюрьму, а затем в коцдлагерь возле Шведской Могилы. Вся их вина в том, что они бывшие помещики - элемент буржуазный». Подальша доля цієї сім'ї нам невідома. Твердження в деяких публікаціях, що ст. Петрівка отримала назву Гребінка в 1912 р. - в рік 100-річчя з дня народження Є. П. Гребінки, є помилковим. А назва "Убіжище", яка була дана роз'їзду, не прижилася, та і сам хутір Убіжищем називався тільки в офіційних документах, а селяни називали його Гребінчиним Яром. Так після 50-річного мовчання Пирятинське земство зробило перші кроки з увічнення пам'яті нашого славного земляка. Наступним кроком у цьому напрямі мала бути установка пам'ятника письменникові на ст. Гребінка. 1.12.1912 р. Пирятинське земство звернулось до Петербурзької Академії мистецтв з приводу проекту пам'ятника Є. П. Гребінці. 12.12.1912 р. Академія мистецтв відповіла, що керівник скульптурної майстерні академік В. А. Беклемішев готовий взяти на себе обов'язок по організації конкурсу на проект пам'ятника, але треба знати, яку суму може асигнувати Пирятинське земство на цей пам'ятник. Мабуть, Пирятинське земство в той час не мало відповідної суми грошей, а потім настала війна, революція... Під. час революції чи в перші післяреволюційні роки були зруйновані могила і пам'ятник письменникові (в той час було "модним" зламувати хрести і розкопувати могили багатих людей). Для неписьменних людей Євген Павлович був тільки паном, а все панське в той час руйнувалось. Ще в 1906 р. журналіст І. М. Бондаренко, який часто навідувався в Убіжище, писав: "Один з дідусів-яровчан, який добре пам'ятає часи кріпацтва і навіть не забув самого письменника, казав мені, що Євген Павлович був дуже великим паном у Петербурзі, а саме - генералом, і от за це, власне, й поставлено йому пам'ятника". Мабуть, цей дідусь не знав, яким трудом і якою ціною цей пан (Є. П. Гребінка) досяг чина колезького радника (цей чин відповідав військовому чину полковника) і письменницької слави, і що окрім цього та своєї сім'ї майже нічого більше він не мав. А його єдина донька Надія Євгенівна для того, щоб якось вижити, до кінця свого життя (1907 р.) служила сестрою милосердя в будинку безпритульних дворян, а потім - у військовому шпиталі (притулку для інвалідів). І знову могила Євгена Павловича залишилась покинутою, опустілою, навіть без ветхого дерев'яного хреста, заростала бур'яном. Працівники Прилуцького музею, які б липня 1928 р. побували в садибі і на кладовищі Гребінок (Гребінківщина в той час належала до Прилуцької округи), зафотографували будинок садівника ("катражку", як його раніше називали, де влітку під час приїзду із Петербургу жив Євген Павлович і писав свої твори) і могилу. В школі вони взяли портрет Є. П. Гребінки, завдяки їм цей портрет зберігся: довгий час він зберігався в Прилуцькому музеї, а тепер - в Чернігові в музеї образотворчого мистецтва. Працівники музею закликали місцеві органи влади упорядкувати і зберігати в належному стані могилу письменника і будиночок садівника. Але марно... Могила продовжувала заростати бур'яном, а будиночок садівника розібрано. І тільки після війни (приблизно в 1946 р.), як згадує колишній директор Мар'янівської школи Павло Григорович Батрак, ледве вдалося відшукати в бур'янах могилу письменника за чавунною плитою з відповідним написом, яка дивом уціліла. Оновлене місце поховання Євгена Павловича Гребінки (26 жовтня 2011 року), с. Мар'янівка Напередодні 100-річчя з дня смерті Євгена Павловича був установлений примітивний пам'ятник із дерева, а могила огороджена дерев'яним штахетом. Трохи згодом цей пам'ятник був замінений новим. Згодом було виготовлено за портретом Євгена Павловича роботи Т. Г. Шевченка 2 екземпляри його бюста; один установлено на могилі, а другий - біля залізничного вокзалу. В 60-х роках була висловлена думка, що намальований Шевченком портрет не є портретом Є. П. Гребінки, і керівництво Гребінківського району вирішило зняти ці пам'ятники і замовило виготовлення двох екземплярів бюста за портретом Є. П. Гребінки роботи художника А. М. Мокрицького. В 1987 р. бюсти були виготовлені: один встановлений на могилі письменника, а другий - біля будинку культури в м. Гребінка. Бюст Є. П. Гребінці біля будинку культури, м. Гребінка При будинку культури в м. Гребінці створено музей письменника Є. П. Гребінки. Відділ культури райдержадміністрації багато робить для його устаткування і комплектування новими матеріалами. |
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|