Юрій Михайловичний Сагайдачний, радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, почесний громадянин міста Гребінки - возволитель Гребінківщини.

 Сагайдачний Юрій Михайлович - командир танка 398-го танкового батальйону 183-ї танкової бригади 10-го танкового корпусу 40-ї армії Воронезького фронту, лейтенант,

19 вересня 1943 року звільнював Гребінківський район від окупантів, своєю "Тридцять четвіркою", яка першою увірвалася в місто.Почесний громадянин міста, на жаль, нині покійний.На честь героїв - танкістів височить тепер у центрі міста легендарний ІС -2.

Народився 23 лютого 1922 року в місті Владикавказ Північної Осетії в сім'ї профспілкового працівника. Російський. Член КПРС з 1946 року.

Закінчив 7 класів. У 1930 році переїхав до Москви. Навчався в школі ФЗУ при заводі «Динамо». Працював помічником кіномеханіка на студії «Союздетфільм».  У Червоній Армії з 1941 року. У липні 1941 року вступив в Московське народне ополчення, але незабаром був відкликаний і направлений в Горьковське автомотоучіліще. У 1943 році закінчив Чкаловське танкове училище. Після закінчення училища в серпні 1943 року прибув на фронт.  У першому ж бою на Сумщині танковий екіпаж Сагайдачного знищила одну ворожу гармату і до 20 фашистів. 

У другій половині вересня 1943 танкісти прорвалися до закруті Дніпра південніше Києва. Сто вісімдесят третю танкова бригада з ходу форсувала східний рукав Дніпра в районі Переяслав - Яшники і вийшла НЕ пустельний піщаний острів. Попереду був західний, більш широкий рукав Дніпра. На правому березі вже йшли бої піхоти за плацдарм. 

У ніч на 24 вересня 1943 танк Сагайдачного під вогнем противника на понтоні був переправлений на плацдарм в районі хутора Монастирок (нині в межах селища Ржищів Кагарлицького району Київської області). Під час форсування понтон був пробитий осколками, і похилений танк ледь не зісковзнув в річку.  Нарешті, танк в'їхав на піщану мілину. За першу ж добу бою на плацдармі екіпаж Сагайдачного вогнем з гармати і кулеметів знищив більше сотні ворожих солдатів і офіцерів і 3 протитанкові гармати. Ще більше значення для піхоти мав сам факт присутності однієї червонозоряної машини за Дніпром.

Противник тримав танк під безперервним вогнем. Доводилося весь час маневрувати. Тим часом переправилися ще кілька танків.  30 вересня 1943 гітлерівці кинули в атаку 2 батальйону мотопіхоти і 10 танків. Атака противника підтримувалася сильним артилерійським вогнем. У цьому бою Сагайдачний, виїхавши із засідки, знищив перший ворожий танк. Відремонтувавши під вогнем перебиту гусеницю, екіпаж Сагайдачного знову вступив у бій. Артилерія скористалася танкової дуеллю і спалила 3 ворожі машини.  9 жовтня 1943 гітлерівці зробили виключно люту контратаку на плацдарм 20-ту танками.

Кілька наших танків, у тому числі і танк Сагайдачного, кинулися назустріч, стріляючи з гармат і кулеметів. Під час однієї з атак у танка Сагайдачного від розриву снаряда вийшли з ладу прилади спостереження. Лейтенант, висунувшись з відритого люка, продовжував коригувати вогонь. Несподівано сильний удар потряс танк - ворожий снаряд потрапив під вежу. Сагайдачного оглушило і засліпило. Ліва сторона обличчя оніміла. Але відважний танкіст зібрався з силами, і танк продовжував рухатися.

Він на ходу розвернувся, стрімко зблизився з ворожим знаряддям і розчавив його.  Тільки тоді Сагайдачний зрозумів, що він ніколи більше не зможе бачити лівим оком. Але до самого вечора він продовжував битися. Вночі його переправили в медсанбат.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за успішне форсування Дніпра, міцне закріплення на плацдармі і проявлені при цьому відвагу і геройство Юрію Михайловичу Сагайдачному було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка »(№ 1227).  У жовтні 1943 року після важкого поранення Ю.М.Сагайдачний демобілізувався.

Жив у місті Запоріжжя, працював на заводі «Запоріжсталь». Останні роки жив у місті Чернігові. Помер 2 квітня 2001 року. Похований на Яцевському кладовищі міста Чернігова.  У 1998 році наказом Міністра оборони України зарахований почесним солдатом 1-ї окремої танкової бригади.  Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, «Знак Пошани», медалями. У Чернігові, на будинку де жив Герой, встановлена ​​меморіальна дошка.