загрузка...

Микола Дмитрович МЕРКУЛОВ часто бував у Гребінці, рішенням міської ради йому присвоєнно звання "Почесний громадянин міста Гребінка" - міста, яке в юні рокивін звільняв від фашистської погані.

 Народився Микола Дмитрович Меркулов 17 вересня 1923 року в с. Скачки Мокшацького р-ну, Пензенської області. Навчався в місцевій початковій, а потім у семирічній школі в сусідньому селі. Навчання давалося важко - часто хворів. "Так що, - згадує Микола Дмитрович, - сім класів закінчив майже в 17 років".

У1940 році вступив у Пензенське художнє училище, але знову через матеріальні нестатки змушений був залишити його і завербувався в Шабуру на торфорозробку. Тут і застала його війна.

Т ри старші брати були мобілізовані у перші дні війни. У жовтні 1941 на фронт пішов і батько, а трохи пізніше—повістку отримав і Микола Дмитрович - став курсантом кулеметно-мінометного училища. І розпочалася військова служба, важка, кривава, з втратою бойових друзів, пораненнями.

З Чапаївки молодих воїнів перевезли до станції Кресці Новгородської області, що поблизу озера Ільмень. До фронту було близько 30 кілометрів.

"А під ранок розпочався бій. Я був підносчиком мін, але наводчик загинув, і я зайняв його місце. Чотири дні тривав той страшний бій. Німці добре закріпилися, попереду кілька рядів дротяних загороджень. Ми часто змінювали позицію, але безрезультатно. Багато, дуже багато нашого брата там полягло...", - писав М. Д. Меркулов.

У квітні 1943 року залишки дивізії зняли з передової на переформування. А після цього - бої під Курськом, а потім у складі Воронезького фронту-бої за Україну-звільнення Сумської, Полтавської, Київської областей. Бруклінський плацдарм... А згодом Львівсько- Сандомирівська операція. Під час форсування Вісли Микола Дмитрович був тяжко поранений.

Після одужання його мобілізували в 334-й прикордонний полк по охороні тилу радянських військ. Перемогу зустрів у місті Фалькенберг, що поблизу міста Торгау, де наші війська зустрілися з американцями.

Після війни Микола Дмитрович продовжує служити в прикордонних військах, проводить велику виховну роботу серед населення Західної України.

У кінці 1952 року його звільнили в запас. Повернувся в село, де проживала дружина і діти, став працювати штатним пропагандистом , інструктором Іванівського РККПУ, парторгом колгоспу.

Закінчив середню школу, став студентом Львівського філіалу Московського інженерно-будівельного інституту, який через кілька років успішно закінчив.

Потім працював на будівництві шахт, начальником Нововолинського будівельного управління, викладачем, директором ПТУ, заступником директора заводу по виробництву спеціального технологічного обладнання "Електротехпром".

Микола Дмитрович Меркулов, перебуваючи на заслуженому відпочинку, не залишав зв'язків з громадськістю - голова районної ради ветеранів війни і праці, член обласної ради, один з авторів цільової програми "Естафета пам'яті", що присвячена 60- річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Микола Дмитрович нагороджений багатьма бойовими орденами і медалями. Часто бував у нашому місті, рішенням міської ради йому присвоєно звання "Почесний громадянин міста Гребінка" - міста, яке в юні роки він звільняв від фашистської погані.