МЕРЕЖА ЗАКЛАДІВ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ГРЕБІНКІВЩИНИ

Пошук:   

загрузка...

Історія Короваївської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

В кінці ХІХ – початку ХХ століття більше 80% українського населення було неписьменним. В початкових школах навчали «закону божому», 4-ох дій арифметики, читати і писати. В середній школі цього часу плата за навчання була наскільки високою, що про середню освіту діти селян не могли і мріяти.
 
У великих містах, крім реальних училищ і гімназій, працювали університети: Харківський, Київський, Новоросійський, інститути: політехнічний і комерційний в Києві, технологічний і ветеренарський в Харкові, Ніжинський історико-філологічний, Катеринославський гірничий.
 
У с. Короваї в 90-х роках ХІХ ст. діяла церковноприходська школа.



Дореволюційні часи. Сільська земська школа. Такий же приблизно вигляд мала школа в с. Короваях в ті часи


Містилась вона в одній із кімнат попового будинку. Про цю школу так оповідала Стадник Марина Степанівна, 1885 року народження.
 
- Мені тоді було десь 8-9 років. Жили ми на куточку. Коло нас жив піп. Я ходила до нього няньчити дітей. За це мені давали дещо з одягу і годували. В одній із великих кімнат попової хати містилась школа. Тут навчалось всього 9-13 учнів. Сиділи вони за довгою лавою. Віку були різного і вчили не всі одне й те саме. В кутку кімнати стояв пучок гнучкої лози. Учнів учили дяк і піп. Я часто спостерігала за навчанням. Що саме вчили учні, не знаю. Чула як вони читали, рахували. Бачила як писали. Дяк завжди ходив перед лавою з лозиною в руках і питав в учнів уроки. Коли викликаний ним учень погано читав, або рахував, то він бив по руках лозиною, або крутив за вухо так, що воно тоді було цілий день червоне.

Коли лозина в руках дяка ламалась , він витягав з пачки нову. Піп учнів не бив, а ставив на коліна на посипану долівку гречку. Учням приходилось досить довго стояти на гречці.
 
Що учні платили попові і дякові за навчання я не знаю, але я знаю, що платили. Одного разу піп звернувся до мене з такими словами: «Маринко, давай і тебе навчимо грамоті. Ми не візьмемо з твоїх батьків плати і не будемо тебе бити». Та я відмовилась, бо боялась, що і мене буде бити дяк так само як і всіх нищих. Пізніше піп приходив з цією пропозицією і до мого батька, але батько мене заставляв учитися, а я не захотіла. Пробула я в наймитах у попа 12 років, а потім пішла працювати до панів Пригар.
   
Про церковноприходську школу в с. Короваї розповідав і Гавриленко Михайло Терентійович, 1893 року народження. Почав він ходити в школу десь з 1905 року і ходив три зими. Для школи батьки учнів наймали хату в Гавриленка Федосія Трохимовича, або Коркішка Кирила. За хату кожний батько учня платив за зиму 1 крб., що на ті гроші це було дуже дорого. Школу на цей час уже відвідувало 53 учні, які навчались в 3-х класах одночасно. Навчав їх дяк Сакун Іван Федотович. Кожної суботи уроки проводив піп.. Навчали учнів слов’янській та російській мовах. В школі української мови не вивчали.
 
Навчання починалося пізньої осені, здебільшого, як випаде перший сніг, і кінчалося на початку квітня, коли починалися польові роботи. Кожної неділі всіх учнів водили в церкву, де вони повинні були відстоювати «службу божу». Учні третьої групи читали в церкві псалтир. Всі дівчатка, які ходили в школу і хлопці старшої групи, співали в церковному хору. На кінець третього року навчання учні здавали екзамен. На екзамен приїздив благочинний. В його присутності дяк і піп екзаменували учнів. Після екзамену учням видавали «свідоцтво», а тих, котрі відзначились на екзаменах, нагороджували євангелієм.
 
На початку січня 1918 року в с. Короваї вступив Вовчанський кавалерійський полк. Було встановлено Радянську владу. Першим заходом Радянської влади була організація навчання.
 
Школу розмістили в приміщенні, в якому пізніше знаходилися дитячі ясла колгоспу «Дружба». В селі появився перший вчитель Шурло Дмитро Степанович. Та навчання тривало недовго. В кінці 1918 року в село вступили гетьманці і німці. Школу було закрито. Учитель виїхав із села. Навчання не проводилось до 1921 року. В 1921 році було призначено завідуючим Короваївської початкової школи Литовченка Миколу Іларіоновича. З ним разом працювала Базиловська Ганна Яківна.



Одна з двох шкіл в 20-х роках: «школа на куточку», або як її називали селяни «колишня попова хата». Діяла до 1973 року, причому останні 10 років функціонувала як шкільна навчальна майстерня. (Сучасна вулиця Миру)


В 1926 році в будинку, який належав панам Пригарам, було проведено капітальний ремонт. Цей будинок став центральною школою в с. Короваях. Тепер школа містилась в двох приміщеннях. В 193. році Короваївська початкова школа стала семирічною. Всі діти села були охоплені навчанням. В 1934-35 роках директором Короваївської семирічної школи був Т. Шкода.
 
В 1936-38 роках директором семирічної школи в Короваях був Тищенко Микола Мокійович. В 30-х роках у Короваївській семирічці працювали такі вчителі: Черненко Семен Парамонович ( завуч ), Стеценко Олександр Меродійович і його дружина Мотрона Яківна, Сенчило Марія Назарівна, Сенчило Іван Григорович, Гуленко Василь Васильович, Крупський Петро Прокопович, Лушняк Степан Монтійович.
 
В 1938-1939 роках директором Короваївської семирічної школи був Трохимець Іван Леонтійович.

В 1940-1941 роках директором школи був Потій Микола Іванович. Та ось для нашої Вітчизни наступили тяжкі часи. Восени 1941 року в Короваї прийшли фашисти. Характеризуючи нацистську політику в окупованих областях, Гітлер говорив: «Надмірного навчання не можна допускати… Історія знов і знов підтверджує, що люди, які мають більше знань, ніж це потрібно для їхньої роботи, стають піонерами революційного руху. Те, що кмітлива українка робить вибухівку в Німеччині, важливіше, ніж її навчання на Україні. Ось який приблизно обсяг знань, допустимий для східних народів». Цинічно визначав Гітлер: «В крайньому разі їм можна дозволити вивчити не більше, ніж смисл дорожніх знаків. Вивчення географії має бути обмежене одним реченням: «Столиця рейху – Берлін… Математика і подібні до неї науки зовсім не потрібні».
 
У грудні 1941 року Розенберг видав спеціальну директиву , за якою всі учні, вік яких перевищив вік учнів четвертого класу, повинні використовуватись на різних роботах, а не навчатись в школі. Була ліквідована і система вищої освіти. Спеціальним розпорядженням Коха всі вузи України були закриті.
 
Навчання в Короваївській школі також припинилось. Наочні посібники школи фашисти майже знищили.
 
1943 рік. Надійшла довгождана пора визволення нашої Вітчизни з фашистського ярма. Відступаючи з села, німці і їх прислужники – старости та поліцаї , зруйнували приміщення школи. Сад біля школи було вирубано, парти попалені.
 
Першочерговим завданням відновленої Радянської влади стала організація навчання дітей. Школу розмістили в хаті Коркішка Олексія та в бувшому будинку попа. В село прибули працювати вчителі– сестри Гречанівські. В 1944році завідуючим Короваївською початковою школою було призначено Куценка Івана Петровича. Учителями в той час працювали Куценко Ірина Яківна і Биковець Галина Іванівна.

Радянський уряд після звільнення України приділив значну увагу налагодженню системи шкільної освіти. Це і було відображено в постанові РНК від 21 червня 1941 року «Про заходи до поліпшення якості навчання в шкіл». Згідно з цією постановою в школах встановлювались обов’язкові випускні іспити для учнів, які закінчили початкову школу та семирічну школи, і іспити на атестат зрілості для випускників середньої школи; запроваджувалось нагородження золотими і срібними медалями учнів середньої школи, що виявили на протязі року та при складанні іспитів на атестат зрілості визначні успіхи при відмінній поведінці.
 




Школа побудована на місці садиби пана Пригари, в якій і була школа до війни , поки її не спалили фашисти. Після Великої Вітчизняної війни побудували ось цю школу, в якій діти навчалися до 1976 року. В даний час служить приміщенням для пасіки


Все це сприяло поліпшенню роботи загальноосвітньої школи, підвищенню успішності і дисципліни учнів. Однак в роботі шкіл були великі труднощі, викликані спустошливою війною. За роки війни сильно змінився контингент учнів. Школярі, що залишилися на тимчасово окупованій території, на протязі двох-трьох років, як правило, не вчились і забули те, що знали; в школу вони прийшли вже переростками. Склад учнів змінювався на протязі майже цілого року, тому що багато дітей через хворобу, відсутність взуття, теплого взуття, віддаленість школи взагалі не відвідували занять.



До війни на цьому місці теж була школа. Зруйнована в роки війни. Після війни побудована нова , яка і функціонувала до 1976 року






Це приміщення теж колись служило справі освіти – тут навчалось декілька класів. Потім тут працювала до 1976 року шкільна їдальня


В школі було лише три кімнати. Навчання доводилось проводити в дві зміцни при гасових лампах. Не вистачало парт, підручників, зошитів, олівців, ручок, пер, чорнила.
 
Парти виготовили колгоспні майстри із дощок, які напиляли із осокора, що ріс в шкільному саду. Учні часто писали в саморобних зошитах, зроблених з газетного паперу, а то і просто на газетах. Одним підручником користувались 2-3 учні.
 
Радянський уряд робив все можливе, щоб створити нормальні умови для роботи школи. Було видано нові програми. З кожним роком збільшувався випуск підручників, зошитів, шкільних приладів. Велику допомогу школі в цей час надавав бувший голова сільської ради Дмитренко Іван Якович. З його допомогою було одержано ще одне приміщення для 4 –го класу. В 1947 році в Короваях відкрився п’ятий клас. Школа прогресувала. Поповнювався учительський колектив. З 1946 року в школі почав працювати Гавриленко Михайло Панасович.
 
В 1948 році в Короваї прибули працювати вчителі Лисенко Ольга Прокопівна, Садовніченко Наталія Петрівна, Клименко Галина Миколаївна, яка очолила Короваївську семирічну школу.

Назріло питання про будівництво нової школи в с. Короваях. Голова сільської ради Дмитренко Іван Якович поставив це питання на загальних зборах колгоспників, які ухвалили будувати школу народною будовою. Розпочато було це в 1950 році, а закінчено в 1954 році. Стіни литі з соломи і глини. Підлога земляна. Але всі були раді цій школі.



1956 рік. Директор школи Григорій Васильович Гнида та вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна, по обидва боки від якої - інспекторки районного відділу освіти, які прибули в цей день з метою перевірки навчально-виховного процесу


В 1957 році директором школи призначено Радченка Романа Костьовича. Це була досить енергійна лнюдина. Він замінив фундамент школи шлакоблочним. Школа стала привабливішою на вигляд, значно поповнилася навчальним приладдям, таблицями з мов, географії, біології. Радченко Р.К. розпочав і завершив будівництво шкільної майстерні на дві класні кімнати на місці , де було до Великої Вітчизняної війни центральне приміщення школи. Це були просторі,як на ті часи,  світлі класи, в які прийшли навчатись молодші школярі.

Роман Костович Радченко активізував і шкільну художню самодіяльність, про що свідчить фото, розташоване нижче. Учителі школи виступали з своїми номерами художньої самодіяльності навіть в місті Полтава.



Зліва направо: Коркішко Микола Денисович, учителька початкових класів Запорожець Віра Іванівна, директор школи Радченко Роман Костович, учитель географії Гавриленко Михайло Панасович, Бабенко Катерина Михайлівна - техпрацівниця школи, вчителька Зіна Хомівна, вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна, вчителька української мови та літератури Коломієць Настя Іванівна, художній керівник колективу, вчитель співів Павло Якимович.






1959 рік. Виступ шкільного колективу спільно з працівниками села в районному центрі м. Гребінка. Зліва направо: Вітя, вчителька Зіна Хомівна, вчителька української мови та літератури Коломієць Настя Іванівна, сільська акушерка Гавриленко Раїса Іванівна, керівник БК Коркішко Микола Денисович, Гребельник Катерина, Биковець Ольга Іванівна - техпрацівниця Лутайської початкової школи, директор школи Радченко Роман Костович, завідуюча початковою школою в с. Лутайка Фарбак Парасковія Кузьмівна, вчителька української мови та літератури Радченко Ольга Пилипівна, вчитель фізкультури та географії Гавриленко Михайло Панасович, вчителька початкових класів Шаповал Наталія Тимофіївна, вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна, вчителька початкових класів Запорожець Віра Іванівна.


В 1954 році в Короваївській семирічній школі був лише один вчитель з закінченою вищою освітою – Приймак Роман Михайлович.

В 1960 році вчителів з вищою освітою було вже шестеро: Радченко Роман Костьович, Радченко Ольга Пилипівна, Коломієць Настя Іванівна, Клименко Галина Трохимівна, Клименко Йосип Григорович, Приймак Роман Михайлович. В 1960 році ЦК КПРС і Рада Міністрів прийняли постанову про обов’язкове восьмирічне навчання. В 1961 році відбувся перший випуск учнів восьмого класу в Короваях.

В 1964 році директором Короваївської 8-річної школи була призначена Вороніна Марія Петрівна, яка працювала на цій посаді до 1974 року. Зміцнилась матеріальна база. Школа придбала кіноапарат «Україна» і телевізор «Лотос» на виділені колгоспом «Дружба».

1 весесня 1976 року відбулося відкриття Короваївської восьмирічної школи. На це торжество в Короваї прибув другий секретар Гребінківського райкому партії товариш Кадура М.І., завідуючий Гребінківським райвно товариш Хребет Г.Ф., начальник БУ-27 Баклаг М.С. та батьки учнів.



1 Вересня 1976 року. Виступ на урочистому відкритті школи директора Лагути Миколи Григоровича


Символічний ключ від нової школи вручив начальник БУ-27 м. Гребінки товариш Боклаг секретарю парторганізації колгоспу «Дружба» Гавриленко Галині Єгорівні , а вона передала цей ключ директору школи Лагуті М.Г. Нова школа гостинно прийняла в свої світлі класи молодих господарів - учнів 1-8 класів.

В 1984 році директором школи було призначено Кривенченка Миколу Федоровича. В цей час у школі працював дружний колектив учителів у складі :вчителька початкових класів Запорожець Віра Іванівна,  вчителька початкових класів Бутенко Раїса Петрівна, вчителька початкових класів Курочка Людмила Петрівна, вчителька української мови та літератури Смик Галина Іванівна, вчителька української мови та вихователь групи продовженого дня Лисенко Тамара Петрівна, вчитель історії  та музики Коркішко Петро Онисимович та його асистент Коркішко Галина Кузьмівна,вчитель трудового навчання, креслення Биковець Віктор Петрович, вчитель математики Лагута Микола Григорович, вчителька математики Мироненко Валентина Іванівна, вчителька хімії та біології Омельченко Наталія Петрівна, вчителька географії та вихователь групи продовженого дня Лагута Галина Андріївна, вчитель фізкультури Копилов Юрій Петрович, старша піонервожата Петриченко Наталія Миколаївна.

З 1986 року школа була реорганізована в девя'тирічну. Дітям доводилося не лише вчитися, а й працювати в місцевому колгоспі на різних роботах.

З 1993 року школа була реорганізована в 11-річну школу. В цей час школа поповнила свою матеріально-технічну базу колісним трактором МТЗ-80, який був подарований школі місцевим господарством. Була введена тракторна справа, яку вів вчитель трудового навчання Биковець Віктор Петрович, а інструктором  був досвідчений механізатор Курочка Микола Ілліч. В 2000 році було завершено будівництво добудови школи для початкових класів. Воно було розпочате тому, що приміщення школи , яка була відкрита в 1976 році, було розраховане на 182 учні і 8 класів. А в цей час школа була вже 11-річною і в ній навчалось більше 200 дітей. Крім того була введена тракторна справа ще з 1993 року, потрібне було також  окреме приміщення  і для комп'ютерів, спальне приміщення та ігрова кімната для дітей 6-річного віку.Тому, через нестачу приміщень і вирішено було будувати додаткові приміщення, з 'єднавши їх з колишньою будівлею сільської Ради. До цього часу сільська Рада вже знаходилася в новому приміщенні, а це - старе- передали школі. В ньому розмістили клас, спальне приміщення, ігрову кімнату для першокласників 6-річок. Значних зусиль доклав для спорудження приміщення добудови голова села Копилов Юрій Петрович, голова колгоспу.

Потім в школі появилась і спортивна техніка -  3 карти марки "Патріот" (2) та "Піонер" (1).

Вперше за історію школи в 1997  році її відвідав іноземний гість. Це був пан Тео Брендель з Німеччини та журналіст з Запоріжжя Віктор Петрович Педак.
 Вони подарували з своїми автографами книгу В.П. Педака на згадку колективу школи. В книзі є згадка про відвідини Короваївської школи та фотографія зустрічі гостей.



18 квітня 2005 року шановні гості знову побували в школі, зустрілися з учнівським та учительським колективами школи. Віктор Петрович Педак, який невтомно працює над темою людяності під час Другої світової війни, знову зробив цінний подарунок - книгу , яку він щойно написав: "Дякуємо і мертвим , і живим"


В 2006 році школі, яка була збудована 1976 року, виповнилося 30 років. Педагогічний колектив школи вирішив запросити на цей ювілей випускників за всі 30 років, провести урочисте засідання з цієї нагоди , святковий концерт, зустрічі випускників з своїми класними керівниками та будівельниками, почесними гостями.

 Місцевий Будинок культури під час проведення урочистої частини та концерту, в якому брали участь і гості та випускники минулих років , був повністю заповнений. На зустрічі були присутні і керівники району - заступник голови райради Волошин , начальник районного відділу освіти Бондаренко Н.В.  Відвідали школу і директори загальноосвітніх шкіл району. В школі для колишніх учнів силами педколективу було зібрано фото і оформлено цікаву фотовиставку на тему "Летять роки, спливає час, та школа пам'ятає вас ..." Тут було представлено світлини всіх випускників за 30 років з їх прізвищами , газетні матеріали про досягнення колишніх учнів школи.

Учительський колектив школи з великим хвилюванням і задоволенням зустрічався з своїми вихованцями , які ставши дорослими людьми і поринувши в сьогоденні клопоти, все ж ніколи не забувають школу. Одним з найдорожчих подарунків зробив колишній випускник школи, полковник міліції Запорожець Анатолій, подарувавши педагогам поетичний твір:

"Дружньому колективу школи присвячується!"

Короваївська школа вже не на "куточку",
Про неї в серці залишився слід,
Сьогодні ми - твої сини і дочки,
Прийшли до тебе через 30 літ.

                                В наших серцях і щемно й сокроменно,
                                В дитинство знову кличе твій дзвінок,
                                О люба школо, на твоє знамено,
                                 Ми дружби нашої кладем вінок.

Щороку школа дітками щебече,
Де мати жде з війни своїх синів,
Навчає гідну зміну Кривенченко,
Із дружнім колективом вчителів.

                                 О любі вчителі - ми Ваші боржники,
                                 Ми Ваші діти тих далеких літ,
                                 Прийміть же Ви від нас учеників,
                                 Низький уклін й сердечний наш привіт.

Щоб Вас люди завжди шанували,
Щоб щасливою доля була,
Щоб Вас учні вітали,
За Ваші хороші діла.

                                 Нехай тебе голубить мирне небо,
                                 І хоч нема до тебе вороття,
                                Та тільки, школо, знай, ми прийдемо до тебе,
                                 Бо всі шляхи від тебе у життя.

Я з ювілеєм школи всіх вітаю,
Вчителям міцного здоров'я бажаю,
Хай живуть у серцях почуття високі,
Хай усім дарує доля 100 щасливих років.
 





ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ


Як змусити думати про себе

/_pu/70/63759125.jpg

Як побудувати та не зруйнувати стосунки

/_pu/70/52442605.jpg

Обробка смородини навесні: чим бризкати ...

/_pu/70/26212100.jpg

Ремонт под Ключ: Творческий Подход к Пре...

/_pu/70/28178354.jpg

Що посадити на городі: популярні овочі, ...

/_pu/71/46852544.jpg

Чим підгодувати озимий часник у травні, ...

/_pu/70/01941177.jpg

Вибираємо ідеальний бюстгальтер з пороло...

/_pu/70/74153786.jpg

Дизайнерский ремонт: как создать идеальн...

/_pu/71/73802872.jpg

Секс, потужний засіб від стресу

/_pu/69/44592895.jpg

Експерти рекомендують завжди возити з со...

/_pu/70/16389617.jpg

Найкращі ставки на реквізит гравця НФЛ з...

/_pu/71/54565639.jpg

Психологічні тригери алкогольної залежно...

/_pu/70/72241910.jpg