День захисника Вітчизни - свято вшанування тих, хто зі зброєю в руках вставав на захист Батьківщини

23 лютого Україна відзначає День захисника Вітчизни. Це свято єднає всі покоління захисників рідної землі, символізує шанобливе ставлення нашого народу до тих, хто не шкодуючи власного життя зі зброєю в руках вставав на захист Батьківщини.

Однак, традиційно напередодні 23 лютого у суспільстві і в засобах масової інформації виникає дискусія - а чим же, власне, є цей день з історичного погляду?

Це питання дискутується і в усіх країнах СНД.

Часи минули. СРСР розпався, зникло свято Червоної армії, натомість на теренах СНД у кожній країні почали святкувати день Збройних сил. Як відомо, його наша країна святкує 6 грудня, а 23 грудня - це згадка про людей усіх поколінь, які захищали, захищають і будуть захищати країну.

Найголовніше те, що цього дня ми згадуємо про чоловічий військовий обов'язок, про Батьківщину, яка потребує нашого захисту, а також про те, що довкола нас багато людей, які пройшли випробування бойовими діями.

У часи СРСР 23 лютого був днем Радянської армії, тож і сьогодні, за традицією, вітають у першу чергу військових. Проте багато українців ставляться до свята, як до дня чоловіків. Але сьогодні не всі молоді люди служатьу лавах Збройних Сил, і навпаки, дуже багато жінок обрали для себе цю мужню професію. Тому цей день - свято всіх, незалежно від статі. Захищати Батьківщину- це святий обов'язок кожної людини. І це ми повинні пам'ятати завжди.

Прикладом у служінні Вітчизні для нас завжди були і будуть подвиги наших батьків, дідів та прадідів. Ми пишаємося подвигами наших славних земляків у роки Великої Вітчизняної війни, Героїв Радянського Союзу Григорія Кагамлика і Василя Ринді, кавалерів трьох орденів Слави Михайла Вовка і Олександра Яценка, тих, хто штурмував Берлін - Миколи Ковди і Юрія Орлова, жінок-учасниць бойових дій - Анастасії Мещерякової, Марії Десятник, Павліни Цвілій, Марії Куліш, Раїси Смілик, Поліни Сипалової, Віри Осадчої і багатьох інших.

З великою повагою і шаною називаємо імена учасників бойовихдій: Павла Батрака, Григорія Хребта, Василя Ковені, Михайла Вовка, Петра Дзюбенка, Анатолія Павловського, Миколи Кобзаря, Миколи Піскарьова, Фелікса Вершака, Петра Чміля, Василя Юрченка, юного партизана Василя Боровика і багатьох-багатьох інших.

За бойові подвиги у Великій Вітчизняній війні понад 3500 гребінківців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.

Хотілося б добрим словом згадати і тих, кого уже немає серед нас. Активістів ветеранського руху, полум'яних пропагандистів героїко-патріотичного виховання молоді, а саме: Василя Москаленка, Івана Яновича, Леоніда Мещерякова, Миколу Воробйова, Валентина Прохорова (захисника Брестського укріплення), Якова Латиша, Григорія Цвілія, Василя Буйвола, Анатолія Могилу, Анатолія Хохлова з Кулажинець, Олексія Сагана з Мар'янівки, Миколу Дражевського з Григорівки, Олексія Гольду з Сербинівки, Петра Тютюнника з Тополевого, Миколу Демченка з Тарасівки, Миколу Губку з Березівки, Івана Оленича з Рудки і багатьох-багатьох інших.

Згадати тих, хто гірку ціну заплатив за участь Радянського Союзу в афганській війні. З цієї війни не повернулися до рідного дому і наші земляки старший лейтенант Вячеслав Лелека та старший прапорщик Петро Романенко.

До Книги Пам'яті України і Книги Скорботи України занесені імена 2820 воїнів-гребінківців, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни.

Пам'ятаємо їх вічно і поіменно. Доземний їм уклін.

І нині захист Вітчизни є найважливішою функцією нашої відмінникам бойової підготовки, молодої держави, справою всього народу України.

Нинішнього року українській армії виповнюється 20 років. В очолює військовий комісар, підполковник С. В. Манжос своїх лавах вона налічує 200 тисяч захисників Вітчизни, отримав Диплом за ІІ місце серед некомплектуючих Українське військо потребує подальшого реформування, рійвійськкоматів Полтавської області, за високий рівень технічного переоснащення. Важливу роль покладають на бойової і мобілізаційної підготовки, військової, трудової і перехідармії на контрактну основу. Певний періодзбережеться виконавчої дисципліни, участь у військово-патріотичному і призов на строкову службу.

Досі не завершено делімітацію державних кордонів з Росією, Молдовою та Румунією. Попри все українська армія тримає кордони України "назамку", вони недоторкані. Й боєздатність армії теж є певною запорукою суверенітету України.

Минулої осені у нашій області викликали на призовну комісію 13 тисяч юнаків, відправлено на строкову службу - 957. А Гребінківським райвійськкоматом на військову службу в минулому році призвано 32 чоловіки, по контракту -1.

Наші земляки в більшій своїй масі служать добросовісно і чесно.

Прикладом зразкового виконання службових обов'язків можуть служити військовослужбовці: Максим Леонідович Курган (Гребінка), Дмитро Дмитрович Сковородко (с. Саівка), Дмитро Олександрович Ященко (Гребінка). Честь і хвала відмінникам бойової підготовки.

За підсумками роботи Гребінківський райвійськкомат, який очолює військовий комісар, підполковник С. В. Манжос, отримав Диплом за ІІ місце серед некомплектуючих рійвійськкоматів Полтавської області, за високий рівень бойової і мобілізаційної підготовки, військової, трудової і виконавчої дисципліни, участь у військово-патріотичному вихованні допризовної молоді.

Патріотичне виховання молоді починається з сім'ї, школи, місця роботи. Це завдання всіх молодіжних і ветеранських організацій району.

Хочеться вірити, що героїчне минуле, традиції, досвід старших поколінь по захисту Вітчизни знайдуть гідне визнання і продовження в помислах і ділах сьогоднішніх і майбутніх захисників Вітчизни.

Схожі матеріали: