Студентка, яку нещодавно збили на зупинці в Києві, мешкала в Гребінці

Про це розповіла бабуся 20-річної Мілани Кривобок, яка нині живе у Гребінці, що в Полтавській області.

Нагадуємо, 19 квітня, на одній із зупинок Києва, на двох студенток Київського національного медичного університету імені О. О. Богомольця, наїхав п’яний паркувальник. У результаті – одну дівчину травмовано, інша загинула.

— Це було 19 квітня, близько 10-ї ранку, - розповіла Ірина Сергіївна, бабуся загиблої. — Міланочці зателефонувала її одногрупниця Даша. Вони збирались їхати на другу пару до вузу, де навчаються. Чекали маршрутку на зупинці. Даша стояла обличчям до авто, а Міланочка іншим боком. Жінці, власниці авто, яке під’їхало, стало зле. Вона попросила паркувальника щоб той поставив автомобіль.

А паркувальник був нетверезий. Він натиснув замість гальм – на газ. Міланочка стояла ззаду, не встигла втекти. Вона фактично моментально загинула. Її подруга Даша відскочила. У неї пошкоджена щелепа. Але на похорон Мілани вона приходила. Про трагедію батькам Мілани повідомили вже з лікарні.

Журналістці «Кола» вдалося поспілкуватися зі знайомими загиблої Мілани Кривобок, які провели дитинство із дівчиною в Гребінці.

Мілана Кривобок була талановитою з дитинства. Мала кілька хобі.

— Мілана ще в дитинстві, коли жила в Гребінці, почала займалася танцями, малювала, ходила до музичної школи по класу фортепіано, — розповідає Ірина Кривобок, бабуся Мілани. – Взагалі була спритною такою. Всім цікавилася. Рано почала говорити.

Світлана Несун (ходила в Гребінківський дитсадочок, який нині називається «Веселка», в одну групу з Міланою Кривобок):

— З дитсадка я мало що запам’ятала. Але мені чомусь відклалось у пам’яті, як ми з нею ходили на День народження нашої спільної подруги Ані. Мілану тоді привели батьки, а мене — моя бабуся. І вийшло, що ми з нею подарували Ані однаковий подарунок – якийсь дуже красивий рожевий набір чи то пасочок, чи то дитячої косметики. Точно не згадаю, але пам’ятаю, що подарунок був класним та ще й подвійним.

Останні роки свого життя дівчина, за словами бабусі, теж цікавилася танцями, брала участь у модельних конкурсах.

Мілана Кривобок навчалася на третьому курсі стоматологічного факультету Київського національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

— Вона була єдиною «круглою» відмінницею на курсі. ЇЇ мама, яка має свій стоматологічний кабінет в Києві, готувала вже місце і для донечки. Я ж хотіла, щоб Міланка продовжила ще навчання, — зізнається Ірина Сергіївна. – Онука мені говорила: «Бабусю, я планую захиститься. Можливо, залишусь працювати в інституті». На неї чекало блискуче майбутнє. Батьки ніби відчували, що доньки скоро не стане. Вони намагалися всюди її звозити. Мілана їздила до Лондона на два тижня, щоб вдосконалити свою розмовну англійську.

Фото із сайту vkontakte.ru. Остання фотосесія Мілани Кривобок

Тетяна Сабадаш, Наталія Симоненко та Тетяна Ворона (однокласниці Мілани з Гребінківської школи №3, нині це Гребінківська гімназія):

— Мілана була дуже привітною, гарно навчалася. Сиділа, здається, на першій парті перед вчителькою. І любила приносити до школи моркву і їсти її на перервах.

Бабуся Мілани розповідає, що вона була дуже розумною і доброю дівчинкою. Допомагала всім на курсі з навчанням. Всі однокурсники її дуже любили. Мілана ні з ким не конфліктувала. У неї взагалі не було ворогів.

Народилася Мілана ж у Полтаві.

— Свої перші роки життя Міланка провела серед студентів, — розповідає Ірина Сергіївна. – Адже народилася вона, коли її батьки (син та невістка Ірини Сергіївни Кривобок, — авт.) були ще студентами. Жили вони тоді десь в центрі Полтави. Там за медичним інститутом був сімейний гуртожиток і неподалік дитсадок, куди вони її водили в «яслі». До Гребінки переїхали приблизно 1995 чи 1996 року. А вже у 2001 році Мілана з батьками переїхала жити до Києва.

Мілана в полтавському дитячому садочку. Фото зі сімейного архіву Ірини Кривобок, бабусі дівчини

За три тижні до трагічного випадку Мілана Кривобок тільки зустріла своє перше кохання.

— Вони познайомилися випадково з хлопчиком, десь на зупинці в Києві, коли несли з її мамою якісь пакети, можливо десь скуплялися, — розповідає бабуся дівчинки. — Хлопчик був спортсменом. Запропонував тоді допомогти їм. Встигли позустрічатися вони лише десь три тижні. Це було її перше кохання, оскільки до нього в неї не було ніяких стосунків. Шкода хлопця, він тепер дуже страждає.

На сайті Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, де навчалась Мілана на третьому курсістоматологічного факультету, розміщена стаття-некролог про загиблу студентку.

Про дівчину пишуть, що "лише той, хто має душу, переповнену добром, може ставитися до всього, що є довкола, так, як це робила ця світла дитина. У її серці завжди була любов до ближніх. Вона так мріяла стати лікарем… Ми запам’ятаємо її привітно усміхненою і вимогливою до себе, доброзичливою і чемною, стрімкою і уважною, неординарною особистістю і великою життєлюбкою. Запам’ятаємо всі, хто знав, любив і поважав її".

На сторінці Мілани у соцмережі Вконтакті знайомі і незнайомі дівчини продовжують залигати послання для неї. Це і вірші, і пісні, і просто слова співчуття близьким