В день святого Миколая запрошуйте до себе на обід родичів і кумів, миріться з ближніми і пригощайте діточок солодощами

Існувало повір'я, що в день святого Миколая нічого не можна робити для себе, а тільки для тих, що мають потребу. Той же, хто не потурбується про бідняків і сиріт, впродовж семи років терпітиме збитки

Сьогодні увечері укладіть своїх діточок спати раніше. Адже в ніч на 19 грудня святий Миколай повинен встигнути відвідати кожен будинок, де є діти, і залишити у них під подушками гостинці. Вихованих хлопчиків і дівчаток чекають пряники і цукерки, а шибеники можуть отримати рiзочку.

Так Миколай попереджає пустунів: "Будьте наступного року слухняними і милосердними".

В Україні 19 грудня завжди вважалося великим християнським святом. З давніх часів наші предки називали святого Миколая своїм заступником, владикою усіх земних вод, покровителем моряків і мандрівників. Тому цього дня люди накривали багаті (хоч і пісні) столи, запрошували на вареники і пиво рідню і кумів. А ще по погоді на Миколу з'ясовували, чи буде урожайним наступний рік.

ЯКЩО ПЕРШИМ ГОСТЕМ БУВ ЗАМОЖНИЙ ОДРУЖЕНИЙ РОДИЧ, ЗНАЧИТЬ, НЕЗАБАРОМ У БУДИНОК ЗАВІТАЮТЬ СВАТИ БАГАТОГО ЖЕНИХА

В Україні Миколай-угодник - один з самих шанованих святих. Його ікона була практично в кожній хаті, причому ставили її поряд з образами Христа і Богоматері. Наші предки вірили, що святий Миколай охороняє їх від усіх бід в подорожах.

Особливо на його заступництво і підтримку покладалися мореплавці. Приміром, рибалки не виходили в море на промисел без ікони Чудотворця. Селяни несли її перед плугами, прокладаючи першу борозну на ріллі. А козаки і чумаки обов'язково брали образ Миколи у свої далекі походи.

Звичаїв, легенд і традицій, пов'язаних зі святкуванням дня святого Миколая, в Україні склалося дуже багато. Так, хазяїн вставав удосвіта і першим обходив своє подвір'я. Вважалося, що якщо його хто-небудь випередить, то наступного року сім'ю може осягнути нещастя - втрата годувальника. Хазяїн йшов в хлів, годував худобину і засуджував: "Дай, Боже, добрий день, щоб худобонька здорова була та я з тобою ще i зі своєю жоною". Інші домочадці лежали під кожухами, поки батько не повернеться.

А потім сім'я дружно збиралася в церкву на святкову службу. Із скринь діставався кращий одяг, в сумки складалися солодощі - подарунки племінникам, хрещеникам і дітям-сиротам.

Відстоявши в церкві літургію і прийнявши святе причастя, сім'я запрошувала до себе на урочистий обід родичів і кумів. Існував звичай на Миколу звати до столу не лише друзів, але і тих, з ким посварилися, щоб покінчити з ворожнечею і відновити добрі стосунки. Відмовлятися від такого запрошення вважалося великим гріхом.

До речі, якщо першим гостем ставав заможний одружений родич, значить, до весняного Миколи (22 травня) у будинок обов'язково завітають свати багатого жениха.

Що ж подавали на обід? Оскільки свято доводиться на середину Різдвяного поста, то ніяких скоромних блюд не готували. Та зате на столах обов'язково був пісний борщ із смаженими карасями, вареники з картоплею, грибами і капустою, всілякі соління, піроги, булки, медові коржики і пряники "Миколайчики".

До слова "Миколайчики" покладалися тільки дітям. Річ у тому, що малюкам в пост дозволялося їсти молочні продукти, тому мами додавали в тісто і молоко, і вершкове масло, і сметану, і яйця. Солодощі діточки знаходили уранці під подушкою, але пробувати гостинці від Миколи їм дозволяли тільки після церкви.

Балували дорослі і себе: спеціально до свята варили "Миколине пиво", діставали з льохів вино і медовуху. У багатьох регіонах України після Миколи віряни постили строгіше: їли тільки рослинну їжу, а від рибних блюд відмовлялися вже до самого Різдва. Природно, що перед суворим говением народ намагався наїстися (і випити) "про запас".

З ДНЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ-УГОДНИКА ПОЧИНАЛИСЯ ЗИМОВІ СВАТАННЯ, АДЖЕ ПІСЛЯ РІЗДВА ВЖЕ МОЖНА БУЛО ГРАТИ ВЕСІЛЛЯ

Молодь за обіднім столом не засиджувалася. Привітавши хресних батьків і найближчих родичів, парубки і дівчатка вирушали гуляти. Оскільки до зимового Миколи сніг вже укривав усю землю ("Микола бородою боятися, дорогу стеле", "Микола мете снiгом довкола", - говорили в народі), на свято перший раз каталися на санях. Для забави хлопці запрягали кращих коней, дівчата прикрашали сани стрічками, і потім всі разом з веселими піснями каталися навколо села.

Після катання молодь шумним натовпом обходила сільські двори. Наприклад, на Київщині і Слобожанщині традиційно на подвір'ї першими заходили юнаки, і тільки після того, як хазяїн дозволить їм співати пісні, до хлопців приєднувалися дівчата. У жартівливих піснях вони бажали хазяям здоров'я і багатого урожаю наступного року.

Ходити на Миколая по дворах і величати хазяїв, як і колядувати на Різдво, було прийнято у багатьох регіонах України. У Карпатах молодь навіть одягалася в різні костюми, як ряджені на Святках. Наприклад, у галичан існував звичай одягати одного з парубков у білий одяг і ходити з ним по дворах, називаючи його при цьому святим Миколаєм. Ряджений поздоровляв хазяїв і роздавав дітям цукерки, горішки, іграшки і прутики - як попередження на майбутнє. Ще йому доручали передати дівчатам подарунки від хлопців, а хлопцям - від дівчаток.

За величальные пісні і поздоровлення хазяї пригощали молодь варениками. До речі, з дня святого Миколи-угодника починалися зимові сватання, адже після Різдва вже можна було грати весілля.

Але все таки свято Миколая намагалися відмітити не стільки гуляннями, скільки добрими справами. Люди спроможні вважали своїм обов'язком допомогти біднякам. Для сиріт благодійники залишали опікунам значні суми грошей. Ці засоби йшли дітям на новий теплий одяг або на оплату навчання. Допомагали грошима і самотнім людям похилого віку, вдовам. Літнім людям привозили дрова, щоб зустріли Різдво в теплі. Існувало повір'я, що на Миколу нічого не можна робити для себе, а тільки для тих, що мають потребу.

Той, хто забуде цей звичай і обійде бідних своєю турботою, впродовж наступних семи років терпітиме збитки.

СЕЛЯНИ ПОЧИНАЛИ ГОТУВАТИСЯ ДО РІЗДВА: КОЛОЛИ СВИНЕЙ І ЇЗДИЛИ НА БАЗАР, ЩОБ ПРОДАТИ М'ЯСО І КУПИТИ ПОДАРУНКИ

Проте найбільше на Миколая намагалися порадувати дітей. Щоб пояснити малюкам, чому Миколу називають Чудотворцем, бабусі розповідали онукам про життя святого і добрі справи, які він здійснював. Обов'язково підкреслювався той факт, що Миколай обдаровував тих, що мають потребу таємно : "Бо робити добро треба не на показ, а на людську радiсть".

Потім діточок водили у гості до "Миколи". На роль Чудотворця вибирали самого літнього в сім'ї чоловіка. Поки діти боязко топталися в дверях, дід строго запитував: "Ну, мамочки, хто у нашому родi найслухнянiший"? Почувши відповідь, що усі діти впродовж року поводилися добре, "святий" кликав їх до себе.

Діти з надією дивилися на мішок старого і без приховування розповідали про свої успіхи і витівки. "Микола" загадував дітям загадки, просив заспівати і танцювати для нього. За чесність, кмітливість і артистизм діткам належали гостинці: одному - сорочка, іншому - шапочка, а комусь і нові чобітки. У гостях у "Миколи" діти проводили увесь вечір. І перш ніж розійтися по домівках, разом майстрували гірлянду з яблук, горішків і пряників. Цю прикрасу вішали над дверима, "щоб i через рiк Микола загостювавши до цiєї хати, та заставши усiх живими i здоровими".

Зі святого Миколая вже починали готуватися до Різдва: мили хати, перебирали запаси в коморах, наводили лад на подвір'ї. Після свята селяни кололи свиней і їздили на базар, щоб продати м'ясо і купити подарунки.

Дівчатка і парубки збиралися на вечорницi, де починали репетирувати різдвяні представлення, вертепи. Молодь розучувала колядки, розподіляла ролі, майструвала маски і шила костюми. Обов'язково робили зірку, з якою в різдвяну ніч ходитимуть по дворах і поздоровлятимуть усіх з народженням Спасителя.

Колись день зимового Миколи славився лютими морозами. У народі говорили: "Миколини морози - не рiвня введенським", "Хвали зиму пiсля Миколи". По погоді визначали, яким буде майбутній урожай. Піде сніг на Миколу - уродить пшениця, дощ - капуста і огірки. "Якщо на Миколи день ясний та холодний i на деревах iнiй - рiк буде хлiбородний". Гола земля обіцяла бідні косовиці: "Скiльки зимовищ Миколай дасть снiгу, стiльки теплий Миколай дасть трави".

ПЕЧИВО "МИКОЛАЙЧИКИ"

Для тіста знадобиться: борошно - 4 склянки, молоко - 8 столових ложок, яйця - 2 штуки, мед - 2 столових ложки, вершкове масло - 2 столових ложки, цукор - 1 склянка, сода питна - 0,5 чайної ложки, мак - за смаком.

Для шоколадної глазурі: олія - 20 грамів, маргарин - 50 грамів, цукор - 8 чайних ложок, какао - 6 чайних ложок, молоко - 4-5 столових ложок. Усі інгредієнти розмішати і довести до кипіння на повільному вогні.

Для лимонної помадки: цукор - 300 грамів, вода - 0,5 склянки, оцет - 1 чайна ложка, сік одного лимона, вершкове масло - 1 столова ложка, ванілін.

Сироп варять з цукру, води і оцту, потім додають олію і лимонний сік.

Яйця розтерти з медом і цукром, додати промитий і запарений мак, замісити з компонентів, що залишилися, круте тісто. Розкотити його в пласт завтовшки 1,5 сантиметра. Формою у вигляді чоловічка вирізувати печиво, яке викласти на змащене олією деко. Випікати в духовці до золотистого кольору. Готове печиво покрити шоколадною глазур'ю, по якій лимонною помадкою нанести малюнок.

КОРОП З МЕДОМ

Для приготування знадобиться: на кілограм коропа 50 грамів моркви, 50 грамів кореня петрушки, 50 грамів цибулі, столова ложка меду, 2-3 столових ложки родзинок, сіль і спеції за смаком.

Рибу почистити, промити, випатрати і порізати на шматки. У казанчик скласти цибулю, моркву, петрушку, риб'ячі голови і хвости з плавниками і варити одну годину. Потім покласти у бульйон шматки коропа і варити до готовності.

Зварену рибу вийняти з бульйону, викласти у форми, прикрасити лимоном і зеленню петрушки. Бульйон ще трохи уварити і, процідивши, з'єднати його частину з раніше намоченим желатином. Іншим бульйоном з доданим в нього медом залити родзинки і проварити. Охолоджені бульйони з'єднати і варити впродовж декількох хвилин. Залити готовим бульйоном рибу у формах і поставити в холодильник. У бульйон за бажання можна додати ложку оцту.

КОСОВСЬКИЙ САЛАТ

Для приготування знадобиться: 1 кілограм буряка, 100 грамів сушених грибів, 2 цибулини, 1/2 склянки соняшникової олії, 3-4 зубки часнику, оцет, цукор і сіль за смаком.

Буряк зварити в шкірці і очистити, нарізувати соломкою і збризнуть оцтом. Одну цибулину дрібно посікти і загасити в олії. Другу цибулину і зварені гриби нарізувати соломкою. Часник подрібнити. Усі продукти змішати, заправити сіллю і цукром за смаком.

Схожі матеріали: