В Гребінківському районі сусіди не поділили смужки неораної землі

У селі Корніївка Гребінківського району не довелося навіть розпитувати, де хата Івана Жили, який запросив нас на «земельні розбірки». Це було зрозуміло по купці людей, що ходили по городу, кричали й розмахували руками.

Окрім двох сусідських родин, до розв'язання конфлікту долучилися сільський голова Михайло Кравченко та голова Гребінківської райради Валерій Зінченко. Посходилися й інші селяни. Одні зайняли сторону Жил, а інші - їхніх «опонентів» Бондарів.

Із чого ж виник конфлікт у стилі «Кайдашевої сім'ї», який триває з травня поточного року?

- Ми купили цей двір 2000-го, - пояснив Іван Жила. - Колишня хазяйка Наталія Галушка показала, де проходить межа. Через деякий час приїхав господар не проданого на той час сусідського дворища - Григорій Губка. Він і підтвердив, що межа визначена правильно.

Його батько, щоб не було непорозумінь, позабивав на межнику вісім півторадюймових труб і протягнув дріт. Пізніше Губка помер, а хату купив нинішній сусід Володимир Бондар.

Іван Іванович розповів, що спочатку вони з сусідами жили тихо-мирно і жодних претензій щодо межі ніхто не пред'являв. Але 2009 року сусід нібито засумнівався, що межа прокладена правильно, викликав землеміра Ольгу Лисенко. Ольга Петрівна зробила відповідні заміри і не виявила якихось порушень.

А навесні цього року сусіди знову взялися за старе, бо домірялися, що від їхнього сараю до межі з сусідами менше двох метрів (близько 1,6 м). А ще Жили начебто підорюють межу, тому сарай з часом може завалитися.

Он, мовляв, огорожа з фундаментом, розташована по самій межі, от-от упаде. Знову викликали спеціа-ліста-землевпорядника - Олену Сотченко...

Тоді Іван Жила звернувся до законодавства. Прочитав Державні будівельні норми України 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», де написано: «відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1 м».

- Осьо є документи, що метр має бути від межі! - кричав Іван Іванович.
- Який метр? Два метри по закону! - опонував йому сусід.
- По якому закону?
- Я закону не знаю, но знаю, шо два метри!

І розпочалося між сусідами велике протистояння. Жоден із них не збирався поступатися одне одному. Межу по-бондарівськи було позначено металевими палями, забитими глибоко в землю. Вони чомусь опинилися впритул до жилівських буряків, що дуже розізлило Івана Жилу. Іван Іванович з дружиною почали наполягати на тому, щоб межа проходила суворо по встановленій раніше огорожі.

Між двома варіантами межі залишалося близько метра цілини, на якій росте лише рядочок поганеньких вишень. Обидві сім'ї час від часу лаялися. Доходило до взаємних образ, члени обох родин хапалися за серце й пили ліки. А потім трохи заспокоювалися й починали знову. Ніхто не хотів здавати позицій і бодай трохи поступитися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Гребінківському районі товариство "ГЯДТ Агро" визнано кращим господарем в Україні

Іван Жила докладно вивчив законодавство, в якому йдеться, що, відповідно до ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України, земельні спори мають право вирішувати суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Написав скаргу до Березівської сільради (до неї входить і Корніївка). А коли не отримав очікуваної відповіді, поскаржився на бездіяльність місцевої влади в Гребінківську райраду.

- Питання земельних відносин не є компетенцією районних рад, - пояснив нам голова райради Валерій Зінченко. - Я приїхав, бо виник великий конфлікт. Такі спори між сусідами виникають нерідко.

Усі, хто прийшов на розбірки, намагалися підказати який-небудь варіант розв'язки. Пропонували ще раз усе переміряти, розділити навпіл та й розійтися (в обох господарів має бути по 25 соток землі. Фактично ж трохи більше). Іван Жила на цю пропозицію розсердився, бо, каже, свого часу розчистив тут чагарники, випиляв старі дерева й вивіз, шість машин сміття. Таким чином і додалося кілька «зайвих» соток. Чому ж має їх віддати?

- Давайте натягнемо вірьовочку й рівненько від краю до краю відіб'ємо межу, - порадила землемір Олена Сотченко, яку також запросили на земельні розбірки між сусідами. Хлопці на скутері швиденько змоталися й привезли мотузку. Тільки звідки починати виміри? - от у чому було запитання.

Обидві сім'ї продовжували наполягати на своєму. І тут не витримали нерви у дружини Івана Івановича: «Я вже всі сльози виплакала за чотири місяці. І серця не хватає! Я більше не можу дивитися на ці забиті палі. Робіть як хочете!». Іван Жила в серцях пішов додому, обіцяючи звернутися до суду.

А спірну територію розділили навпіл - так щоб ні вашим, ні нашим. Бондарі проти цього не заперечували, адже їм усе одно додалося з півметра землі.

Люди, що зібралися на це видовище, зітхнули з полегшенням. Може, дві родини нарешті помиряться і заживуть без прикрих образ? Принаймні ми на це дуже сподіваємося.

За матеріалами: Просто РАЙОНКА

Схожі матеріали: