Українська залізниця: в очікуванні нового хазяїна

Недаремно кажуть, що диму без вогню не буває. Чутки зазвичай також не виникають на порожньому місці. От і нещодавно заговорили про приватизаційні процеси, що мають відбутися на українських залізницях. Зокрема про те, що народне добро вкотре розподілять між собою кілька вітчизняних товстосумів.

«Як раніше», не працюватимуть

«Зелене світло» цим процесам дали Закон «Про особливості створення державного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», прийнятий у березні, та внесені зміни до Закону «Про залізничний транспорт». Президент України, не заперечуючи, «підмахнув» обидва документи.

Захвилювалися люди і в Гребінці, адже це місто - потужний залізничний вузол, на якому працює багато місцевих жителів. Досвід показує, що приватизація держмайна зазвичай супроводжується масовими звільненнями з роботи, певним спадом виробництва, зростанням вартості послуг для населення тощо.

У той же час залізниця - стратегічно важлива інфраструктура, від якої залежать не тільки безпека десятків тисяч людей, а й національна безпека.

Ми поцікавилися думкою про невідворотну, з усього видно, приватизацію вітчизняних залізниць у керівника пункту технічного огляду станції «Гребінка» (відокремленого підрозділу вагонного депо «Полтава») Василя Хоменка. Кому ж, як не низовим ланкам, краще знати про можливі наслідки?

- Наскільки ми знаємо, дві залізниці - Львівська та Донецька - уже викуплені, - розповів начальник. - Кожен із нас думає про перспективу: як працювати далі? Ніхто поки що не знає, яка власність для нас краща - державна чи приватна, в обох є свої мінуси.

Якщо прийде хазяїн, то він не дасть змоги працювати, «як раніше». А що маємо зараз? Деякі люди ходять на роботу, хоча підприємство їхньої праці, по суті, не потребує. За законом, «зайвих людей» я не можу звільнити, та й не хочу бути на все життя «ворогом народу». А хазяїн, звісно ж, відразу оптимізує і штат, і витрати.

Василь Хоменко не приховує, що якби сам був отим хазяїном, то на зекономлені кошти провів би у пункті технічного огляду «культурну революцію» - створив би кращі умови для роботи людей. Треба, приміром, купити комп'ютери, кондиціонери, зробити ремонти в кабінетах, бо, здається, «забуксували» ще в 1990-х. Та й зарплату можна було б вищу платити...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В ході реформування залізничної галузі буде утворено підприємство державного сектору економіки АТ «Укрзалізниця»

Уже сьогодні начальник радить своїм підлеглим підвищувати кваліфікацію, вчитися, аби раптом що - перекваліфікуватися на іншу професію. Нині кадрового набору на залізниці майже немає. Хіба що переходять з однієї залізничної структури в іншу.

Мінуси приватизації. Думка фінансиста

У майбутньої приватизації є ще кілька мінусів. За законом, усе зароблене від відчуження майна йтиме на задоволення внутрішніх потреб підприємства.

Досі ж збиткові пасажирські перевезення компенсувалися за рахунок вантажних. Після приватизації цього не буде. Отже, доведеться або знову оптимізувати мережу пасажирських перевезень, або суттєво підвищувати їхню вартість.

До речі, 1993 року спробували здійснити приватизацію залізниці у Великобританії. Проте через дев'ять років повернули, «як було», бо ринкові сили виявилися неспроможними впоратися із залізницею. Дошкуляли й численні страйки незадоволених умовами працівників галузі.

— Приватизація - річ не погана. Важливо, чи вчасно і по гарній конкурсній ціні продаємо і чи не шкодить це стратегічним державним інтересам. Залізниця - це стратегічний об'єкт. У разі її приватизації повинні бути глибокі пакетні домовленості з новими власниками.

Зокрема щодо того, як це буде використано для суспільних потреб, - зауважує Тарас Кутовий, керуючий директор Міжнародної інвестиційної компанії «Градієнт», голова наглядової ради Всеукраїнської громадської організації «Спілка Спасіння Села». - А раптом завтра повінь, голод, війна? Чи не доведеться домовлятися з приватниками: можна, ми хліба підвеземо? А якщо можна, то скільки треба заплатити? І не треба війну сприймати лише як військові дії. Економічні війни можуть бути суттєвішими за наслідками.

Треба створювати якісну альтернативу наявним можливостям, але це дуже великі, складні проекти. Мені здається, в Україні ще не час їх реалізовувати. Вони занадто дорогі, а економіка не на тому рівні, щоб зробити їх прибутковими й завести сюди інвесторів.

Інвестор прийде лише тоді, коли держава надаватиме надійні гарантії. Якщо подивитися з іншого боку, то в сезон на Південно-Західній залізниці майже не знайдеш порожнього вагона. Це вже якісь корупційні схеми. Нині є компанії, які володіють рухомим складом.

Якщо потрібно, наприклад, підвезти добрива чи вивезти частину врожаю в морський порт, то, щоб орендувати вагони, доводиться домовлятися за сім-вісім місяців наперед. Рухомий склад не нарощується, не поліпшується, з'являються сателіти та приватні структури, які беруть кредити під державні гарантії та програми й заробляють на цьому гроші.

Але вони майже не вкладають коштів у розвиток залізниці, всієї інфраструктури, в оплату праці людей. Відбувається, як і в багатьох інших сферах, розрив між верствами населення. Одні багатшають, інші стрімко біднішають.

ЧИМ ПРИВАБЛИВА ЗАЛІЗНИЦЯ ДЛЯ ОЛІГАРХІВ?

За деякими даними, вартість майна, що належить українським залізницям, перевищує 100 мільярдів гривень. Там працюють і за рахунок цього утримують сім'ї майже мільйон українців. Торік бюджет України отримав від залізниці понад 13 мільярдів гривень.

Залізничне господарство - це сотні тисяч гектарів землі, лікарні, Будинки культури, відомче житло. Що буде з усім цим?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Укрзалізниця обіцяє модернізувати та електрифікувати ділянку Бахмач – Гребінка – Золотоноша - Канів

Подейкують також, що українська залізниця, цілком можливо, може потрапити до рук російських власників. Якщо це станеться, то суттєво похитне українську незалежність. А статися може, адже на самій тільки Полтавщині десятки підприємств фактично належать російським власникам. І всі вони знекровлені або ж перебувають на стадії банкрутства.

Отже, побоювання гребінківців можна зрозуміти. Важко бути оптимістом, коли не знаєш, що на тебе чекає завтра.

ЦИФРИ ПРО ЗАЛІЗНИЦЮ

• 6 залізниць нараховується в Україні. Полтавщина входить у Південну (з центром у Харкові).

• 9 відсотків від вартості всіх основних фондів України припадає нині на основні фонди залізничного комплексу.

• 1500 залізничних станцій, 130 вокзалів, понад 2000 пунктів зупинок, 23 контейнерні термінали, 150 депо, 200 дистанцій колії, електричного розподілу, сигналізації та зв'язку діють у державі.

• Понад 22 000 кілометрів становить загальна довжина експлуатаційної мережі, розгорнута довжина колії - понад 30 000 кілометрів.

Джерело: "Фокус",
події та коментарі Полтавщини

Схожі матеріали: