Безвісти зниклого бійця із Полтавщини впізнали за ДНК

Сергій Олегович народився 19 листопада 1974 року в Селещині-1 у звичайній сім’ї

10 травня назавжди повертається додому з-під пекельної Авдіївки базилівщинець, стрілець-помічник гранатометника першого відділення охорони першого взводу з позивним “Дим” Сергій Чалий.

Звістку про те, що Сергій Олегович зник безвісти, рідні отримали ще на початку лютого. Саме 3 лютого він і загинув. Але весь цей час не переставали чекати, вірити і сподіватися, що їх родину обійде страшне горе... Що він знайдеться, що обізветься, якимось чином дасть про себе знати… Думки були різні, можливо, десь у полоні чи у госпіталі… Хоча знали, в якому пеклі тоді перебував їхній чоловік, батько, син… Але, на жаль, доля не змилостивилася над ними…

Про те, що воїн загинув 9 травня написала газета «Промінь».

Сергій Олегович народився 19 листопада 1974 року в Селещині-1 у звичайній сім’ї. Там же закінчив місцеву дев’ятирічку. А потім пішов навчатися в Полтавське профтехучилище на слюсаря. Був звичайний хлопець, працював, будував плани на життя. Дуже любив техніку.

Всі, з ким довелося поспілкуватися, як один говорили, що він мав справді золоті руки. І міг впоратися з будь-якою проблемою автомобіля, скутера чи іншої техніки, перебравши до гвинтика. Тож постійно біля його двору були люди. Приїжджали за допомогою, порадою чи просто поспілкуватися. І він нікому не відмовляв. Його гараж практично постійно був відкритий і там кипіла робота. Ще одним його захопленням було полювання, тож був затятим мисливцем.

Життєва доля його привела в Базилівщину, де він створив сім’ю, працював у місцевому тоді ще радгоспі «Світанок», ростив дітей, дбав про родину, старався підтримувати рідних… У сім’ї росли донька, яку прийняв, як рідну і для якої він став справжнім татом, та його продовження — син. Ніколи не ділив дітей, бо обоє були для нього найрідніші… Мріяв дати все дітям, поставити їх на ноги, аби відчували батьківську підтримку.

Тож донька особливо боляче згадує про тата, про те, як навчав водити автомобіль та ще багато іншого, що назавжди поселилося в її пам’яті з дитинства. А сина, якого теж безмежно любив, старався виховати як справжнього чоловіка і хорошу людину. Змалечку хлопчик був поряд із батьком. Подавав ключі, допомагав, вчився всім премудростям чоловічої роботи, роботи по господі. Разом ходили на риболовлю, разом пропадали під автомобілем…

Колеги також згадують його як дуже працьовиту, відповідальну, добру і щиру людину, на яку завжди можна було розраховувати. Та й взагалі односельці, не приховуючи сліз і болю, розповідали, що Сергій був людиною, яка ніколи не відмовляла у допомозі, варто було тільки обізватися. Старався допомогти у всьому. От тільки, що надзвичайно боляче, — був…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Донеччині під час артилерійського обстрілу загинув військовослужбовець з Пирятина

А далі на його шляху, як і всієї нашої країни, стала війна. І Сергій став на захист своєї сім’ї, своєї малої батьківщини, України. Хоча жодного військового досвіду не мав. Те, що пройшов, не дай Бог нікому...
Коли Сергій Олегович приходив у відпустку і заходив у старостат, працівники радо вітали його і цікавилися, як і що там, на війні. На що він коротко і неохоче відповів: «Там пекло…». От і не судилося йому вийти з того пекла живим... Тепер він охоронятиме всіх із Небес...

Прощання із загиблим воїном, як повідомляють у старостаті, відбудеться 10 травня о 10-й годині біля його будинку в Базилівщині. А поховають Героя у рідній Селещині-1, де залишилися мама і сестра, та покоїться його батько.

Вічна пам’ять ще одному Титану, мужньому Захиснику, який віддав своє життя за всіх нас. Вічна, світла пам`ять і шана Сергію Чалому. Царство Небесне і вічний спокій його душі. Щирі співчуття рідним і доземний уклін...