Як на Полтавщині зберігають та творять традиції святкування Нового року

Дідух та справжня ялинка відійшли у минуле, а на їхнє місце прийшли телевізор, алкоголь та наїдки

Здавна Новий рік є чи не найулюбленішим серед всіх українських свят. Можливо, тому що несе в собі таємничість, загадковість, зустріч з чимось незвичайним. Він дарує людям сподівання на те, що прийдешній рік буде кращим та щасливішим за минулий.

Новий рік - це своєрідна межа, що розділяє старе і нове, проблеми нинішні і вчорашні, це наче сходинка у світліше майбутнє. У давнину люди вірили, що поведінка напередодні новорічних і різдвяних свят, слова, вчинки та обрядові дії прямо впливали на життя людини у наступному році. З часом традиції забулися, дідух відійшов у минуле, відчуття таємничості зникло.

Втім, дехто продовжує дотримуватися певних давніх звичаїв. Редакція Depo.Полтава поспілкувалася з кількома такими родинами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Полтавщині 47 населених пунктів підлягають перейменуванню

28-річна Вікторія Євдюк з села Хомутець Миргородського району перед Різдвом обов'язково перечитує розповіді Миколи Гоголя та книги про українські народні традиції. Завдяки дівчині, вся родина не просто сідає за святковий стіл, а поринає у таїнство свята.

"Кожна родина по-різному проводить те чи інше свято, має свої традиції, звички, вподобання, - ділиться Вікторія. - Для мене ще з дитинства закарбувалося у пам'ять святкування Нового року та Різдва. Моя сім'я щороку напередодні свят вітає колядками та різдвяними піснями наших родичів: ми з мамою і татом заздалегідь складаємо новий репертуар, готуємо українські костюми. Приїжджаючи до тітоньки Віти, виводимо козу з хліва. Зараз наша сім'я стала більшою - у мене народилася донечка Соломійка, тож не маю вже такої можливості відвідувати щороку родичів. Але мої батьки продовжують традицію. Я ж зустрічаю кумів напередодні Різдва у святковому українському костюмі з кутею та свічкою на столі".

За її словами, завдяки сучасним технологіям родині вдається колядувати і щедрувати навіть на відстані - по скайпу. Коли ж на свято збирається вся родина, то відтворює вже особисту "давню" традицію - переглядають старі слайди. "Це вже захоплення мого дяді Васі, - пояснює Вікторія. - Дякуючи йому, ми маємо можливість подивитися на молодих батьків, нас маленьких та згадати дідуся і бабусю, які прищепили нам традицію щороку збиратися навесні у лісі на природі. Адже, щотижня, коли з'їжджалися всі онуки, вони нас водили по гриби, катали на човні, організовували обід біля власноруч викопаного ставка",

Крім цього, напередодні новорічних свят Вікторія Укрпоштою надсилає листівки своїм родичам, подругам, кумам, улюбленим вчителям. Звісно ж, це можна зробити завдяки Інтернету, але листівка, яку людина взяла до рук, несе більше позитивного настрою і передає щирість почуттів, вважає дівчина. Цією традицією вона завдячує своїй няні - Тіні Кирилівні, яка показувала їй вітання від учнів, адже сама була вчителькою. Листівок мала багато, зберігала усі.

Різдвяні традиції береже і родина Павленків з Лубенського району. Щороку 6 січня на їхньому святковому столі з'являється кутя та 11 страв, що символізують дванадцять апостолів. Перед вечерею найменший в родині син Олександр залазив під стіл та промовляв звідти мовою тварин, які водилися в господарстві - наші пращури таким чином задобрювали богів і вірили, що ті у наступному році будуть прихильними до родини та даруватимуть щедрий урожай.

22-річна Анна з Хоролу готується до новорічних святкувань протягом усього року. Для цього вона ледве не щодня вкидає дрібні гроші до своєї скарбнички. Наприкінці року на зібрану суму Анна купує ялинкові іграшки. Це, щоправда, не є українським обрядом, проте дівчина вважає, що традиції потрібно розвивати і додавати до них щось своє, абсолютно нове. Іграшки вона купує не звичайні, а розшукує оригінальні та композиційно розмальовані. Кожна ялинкова прикраса обирається ретельно, тож можна лише уявити, наскільки великою є "конкуренція" та який "конкурсний відбір" проходять іграшки перед тим, як потрапити на ялинку дівчини-творця нових традицій.

Не завжди дотримуючись загальноприйнятих традицій відзначення свят, сім'я з часом створює власні. Вони не обов'язково співпадають з церковними чи державними святами, проте все ж існують. Нерідко саме ці традиції стають невід'ємною частиною нашого життя, і ми їх перестаємо помічати, сприймаючи як належне.

Пригадую святкування Нового року в дитинстві. Ми з сестрою вигадували образи та влаштовували святковий концерт для батьків. Їхні оплески після кожного, навіть не досконалого та не відрепетируваного номера, я пам'ятаю досі. А вранці, ще не встиг до пуття прокинутися, і вже тягнеш руки під подушку в очікуванні приємного батьківського подаруночка, який, за словами дорослих, вночі приніс Дід Мороз.

poltava.depo.ua

Схожі матеріали: