Ляльки-мотанки з Гребінки оберігають земляків на фронті

Гребінківська лялькарка Тетяна Борозна стверджує, що правильно виконаний оберіг може боротися навіть зі стихіями

Гребінківська лялькарка Тетяна Борозна стверджує, що правильно виконаний оберіг може боротися навіть зі стихіями, приносить у дім достаток, береже родине щастя, а ще не дає людині пропасти в дорозі

Пані Тетяна вчилася правильно мотати ляльку в знаних українських майстрів у Пироговому. Зі своїми виробами неодноразово бувала на усіляких виставках, ярмарках та фестивалях. Її роботи оцінювало всеукраїнське журі, як одні з кращих в Україні. А виготовляти мотанки жінка почала зовсім нещодавно. Тепер уже два роки вчить цій справі підростаюче покоління.

– Першу свою ляльку я зробила п’ять років тому. Тоді саме лишилася без роботи, потрапила під скорочення. І щоб зайняти себе чимось, почала вишивати. За тим заняттям побачила по телевізору передачу про українські мотанки і пригадала дитинство, коли бабуся робила такі ляльки зі своїх хусток. Спробувала змотати, і все вийшло.

Першу ляльку, якою б вона не була кривенькою та благенькою, віддавати, дарувати і продавати не можна ні в якому разі, каже майстриня. То і є справжній оберіг лялькарки. Скільки вже намотала сама, Тетяна Борозна порахувати не в силах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Гребінці на підтримку воїнів АТО провели благодійний концерт

А нещодавно мотанки пані Тетяни та її учениць поїхали до столиці на на Всеукраїнський конкурс, який проводиться в Центрі української культури та мистецтва «Твоя лялька хоче стати відомою», зізналася майстриня.

– Дякуємо за підтримку народному депутатові Тарасу Кутовому, завдяки якому ми отримали нагоду стати учасниками цього конкурсу. Віримо в перемогу! – каже пані Тетяна. – Зараз дуже часто осучаснюють ляльку-мотанку. Мене ж цікавлять традиційні. Ну от традиційну українську ляльку-мотанку виготовляють, як і раніше, на кукурудзяних качанах.

Господарочці-благополучниці у спідничку кладуть вату і монетку, щоб у домі був достаток. До вузлика ляльки-подорожниці замотували пшеницю та нитку. Зерно – щоб були в дорозі ситі, а ниточка для того, щоб знаходили дорогу додому і ніде ніколи не блукали. Раніше такі обереги завжди супроводжували чоловіків, які їхали на війну.

Ляльки-подорожниці майстриня неодноразово передавала своїм землякам на фронт. Вони неодмінно захистять наших воїнів в АТО, упевнена Тетяна Борозна. А ще жінка каже, що українки колись виготовляли мотанки для різних випадків життя. Наприклад, для того, щоб залагодити сварку в родині, щоб привернути дощ до землі, на весілля, при народженні дитини, на Різдво.

Для того, щоб оберіг виконував своє призначення, головне його правильно зробити

– Традиційна українська лялька-мотанка відрізняється від інших слов’янських ляльок тим, що у неї на обличчі намотаний хрест. Це солярний символ – символ сонця, який з усіх чотирьох сторін притягує позитивну енергію, котра стікається у квадрат при формуванні солярного символу. Призначення оберегу наговорювали, коли мотали той хрест.

Також велику роль відіграють кольори тканин, з яких мотається лялька. Зелено-червона гамма призначається для оберегів, що несуть здоров’я, любов та родинне щастя. Якщо туди додати жовтий – лялька «має подбати» ще й про достаток у сім’ї. Із синіх тканин мотають обереги для творчих натур. Крім того, каже майстриня, аби оберіг діяв, його треба зробити в один день.

Якщо вже змотав голову – треба закінчити. Інакше мотанка буде просто іграшкою, а не оберегом. Також не можна використовувати ножиці та голку. Справжній оберіг має бути не колотий і не різаний. У деяких випадках навіть не в’яжуть вузликів. Якщо треба, аби лялька щось принесла: щастя, дитину, здоров’я, дощ – її мотають на зростаючий місяць.

Якщо просять оберіг, аби той щось забрав: негоду, хворобу, сварку – на спадаючий. І ще українські традиційні мотанки ніколи не мали очей, аби не прияв’язувати оберіг до людини. Адже вважалося, що очі – дзеркало душі. А відтак можна зробити власнику ляльки щось лихе.

– У маленьких містах, райцентрах поки мало цікавляться традиціями. Дуже часто, на жаль, доводиться стикатися навіть із невіглаством. Але останнім часом наш народ все більше проявляє інтерес до своєї культури, звичаїв, взагалі, починають активніше цікавитись минулим. Мене нерідко запрошують провести майстер-клас не лише для школярів, а й для дорослих.

Найголовніше, коли робите оберіг, каже Тетяна Борозна, аби він приносив користь, треба вірити у все це.

gazeta-ptk.org.ua

Схожі матеріали: