Мар'янівський погріб - довгожитель може програти боротьбу з часом

Єдине, що збереглося від великої родини Гребінок - каштан, якому майже 200 років, та старезний погріб

Мар'янівський погріб - довгожитель може програти боротьбу з часом

На початку цього року Україна відзначала 200-річчя від дня народження видатного поета-байкаря Євгена Гребінки, який родом із села Мар'янівка, що на нинішній Гребінківщині.

До ювілейної дати в Мар'янівці нарешті упорядкували родинне кладовище Гребінок, встановивши пам'ятник поету та дві стели, на яких викарбувані імена похованих тут його родичів.

Спорудили й символічну альтанку. Однак родинний маєток на хуторі Убєжище, де жила велика родина Гребінок (батько, мати, дев'ятеро дітей), лишився поза увагою влади. Нині він нагадує руїни.

- У Мар'янівку звідусіль приїжджають гості, - розповідає місцевий краєзнавець Марія Харченко. - їх дуже цікавить наш мальовничий край, де народився й виріс Євген Гребінка - автор відомого романсу «Очи черные» та добродій, який допоміг уперше видати Шевченкового «Кобзаря». Але рештки Убєжища показую з болем у душі. Усе, що від нього лишилося, - купи цегли, порослої бур'янами.

Донедавна в колишньому маєтку ще стояло приміщення старої школи. 1896 року її побудували своїм коштом нащадки роду Гребінок, щоб у ній навчалися місцеві діти. На початку радянських часів родичі поета-байкаря виїхали з Мар'янівки. До жовтневого перевороту 1917 року їх переслідували як лібералів, котрі виступали за народ, а після - як багатіїв, хоча ті ніколи не були багатими.

Внучатий племінник Євгена Гребінки - Леонід Гребінка, який свого часу працював викладачем у Київському університеті ім.Т.Г.ІІІевченка, 1941 року був репресований і помер у в'язниці, Інші нащадки роду Гребінок нині живуть у російському Саратові та, США.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У погріб водять безкоштовно

Школа продовжувала працювати й після революції. У 2000-х роках цю стару, але досить добротну (бо тоді ж будували на совість) будівлю вирішили розвалити, щоб звести на її місці каплицю.

За школу Гребінок особливо заступався колишній директор Мар'янівської школи Володимир Харченко. Куди тільки зверталися з дружиною Марією Кузьмівною, щоб відстояти історичну будівлю - в обласну та районну держадміністрації, в прокуратуру, до депутатів сільради. Але чиновники не стали на захист школи Гребінок. Тепер там немає ні старої будівлі, ні нової каплички - самі бур'яни та хащі.

Єдине, що збереглося від великої родини Гребінок - каштан, якому майже 200 років, та старезний погріб. Марія Харченко розповідає, що його викопав 1827 року батько Євгена Гребінки, як тільки переїхав жити в Убєжище.

Цей погріб - справжній витвір господарського мистецтва. Відчувається, що його робили з неабияким знанням «льохової справи». Улітку в ньому так прохолодно й сухо, що навіть назовні виходити не хочеться. А взимку -доволі тепло й затишно.

Прикро лиш те, що погріб також занедбаний. Східці, що вели донизу, пообвалювалися, дверей немає, в самому погребі - купи сміття. Марія Кузьмівна каже, що хтось із місцевих вирішив навести тут лад,.але йому заборонили. Так і стоїть погріб, валиться, чекаючи на чиюсь посадову милість.

Щоправда всередині він ще досить добротний. Просторе приміщення завдовжки 10-12 метрів має кілька ніш у вигляді арок. Колись Гребінки зберігали тут вина, молокоородукти, овочі. Цікаво те, що погріб повністю виправдав назву хутора Убєжище. Марія Кузьмівна розповідає, що під час Великої Вітчизняної війни жителі Мар'янівки рятувалися тут від бомбардувань.

А коли німці попалили хати, то він став ще й прихистком від лютого холоду. Десь на початку 1990-х його використовували як сховище під час навчань із цивільної оборони.

Це приміщення - справжній довгожитель у порівнянні з наземними спорудами колишнього маєтку. Його показують туристам як одну з визначних пам'яток Мар'янівки, за яку, одначе, соромно..