На фронтах другої світової війни загинуло 2820 воїнів Гребінківщини

24 червня 1941 року над Гребінкою з’явився перший ворожий літак і скинув бомби

Минає 70 років з дня, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найкровопролитнішої в історії людства війни. Світ не знав більших злочинів, ніж ті, що приніс фашизм. Це мережа концтаборів і гетто, в яких масово винищувалися люди, переважно мирне населення та військово полонені.

Було зрівняно із землею кілька тисяч українських сіл. За час війни населення України зменшилося з 41 мільйона до 27.

А населення Гребінківського району за цей же час скоротилося на 9398 чоловік (цифри і факти Державного архіву Полтавської області), вивезено на каторжну працю до Німеччини 2518 чоловік, переважно молоді, чоловіків - 844, жінок -1674; Замордовано 1336 осіб - учасників підпілля та мирного населення, в тому числі 100 жінок та 23 дітей.

На фронтах другої світової війни загинуло 2820 воїнів Гребінківщини, всі вони названі поіменно і занесені до Книги Пам'яті і Книги Скорботи України. Доземний уклін і вічна пам'ять переможцям фашизму.

У Книзі Пам'яті ми бачимо цілі сім'ї односельців, які не повернулися до рідних домівок, що пережила жінка, яка втратила 3-4 синів і чоловіка. Скільки материнських і вдовиних сліз вилито, скільки тяжкої, непосильної праці лягло на їхні жіночі плечі знає тільки Господь.

І зродився у столиці України, в Парку Перемоги символ вічної пам'яті вічної скорботи - всенародний пам'ятник Матері-вдові. Лічена кількість проживає вдів тепер у селах і місті Гребінківського району. Мало доброго спізнали ці жінки колись, таке ж безрадісне в них і сьогодення. Молоді земляки - гребінківці, ви - наша надія, ви - наше майбутнє. Не забувайте про старше покоління, про солдатських вдів. Увійдіть до їхніх домівок, привітайте із Днем Перемоги, зігрійте турботою і співчуттям.

В оборонних та визвольних боях на території Гребінківського району загинуло 412 бійців та командирів Червоної Армії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Гребінківщині відбувся благодійний концерт присвячений Дню Матері

На місці поховань встановлено 27 пам'ятників, меморіальний комплексу Гребінці. Іменами полеглих героїв-земляків названі вулиці братів Кулаксузян у м. Гребінка, братів Криворучків у с. Сербинівка, вулиця Кагамлика у Гребінці та Слободо-Петрівці, вулиця Бровара в Олексіївці, поле медсестри Ольги Бєсєди у сільськогосподарському підприємстві Ульяновці.

Кожного року до підніжжя пам'ятників лягають полум'яні квіти в знак скорботи і невмирущої пам'яті. Велика, дуже велика ціна заплачена за нашу Перемогу. В пошані і горі ми схиляємо голови перед подвигом переможців фашизму, перед їх могилами, ми пам'ятаємо і Пирогову Леваду, і Корніївський Яр, і всі місця, де покоїться прах загиблих.

Війна несподівано підійшла до самого порогу гребінківців. Залізнична станція в перші хвилини війни переходила на своє нове життя.

До 17 - ї години 22 червня всі семафори, інші сигнальні засоби були замасковані. А 24 червня 1941 року над Гребінкою з’явився перший ворожий літак і скинув бомби, перша бомба упала на ситро цех, були убиті і поранені...

Потім бомбардувальники з’являлися систематично: на сході сонця і ввечері. Вся молодь Гребінки ішла на станцію, щоб допомогти людям. Переносили у безпечні місця, приносили воду, перев’язували поранених, а мертвих переносили на міське кладовище. Кожен день невтішне повідомлення Інформбюро.

А 19 вересня 1941 року німецькі війська підійшли до Гребінки. Мужньо захищали наші воїни важливий залізничний вузол. У народному краєзнавчому музеї зберігаються спогади свідків тих днів про бронепоїзд, який наводив жах на фашистів. Він несподівано з’являвся там, де скупчувалися ворожі війська, Впритул розстрілював їх із гармат і кулеметів і так же раптово зникав. Командиром таємничого бронепоїзда був Костянтин Іванович Черних, машиніст локомотива у мирний час, сапер на війні.

Вже з перших днів окупації партизани і підпільники розгорнули боротьбу проти окупантів. Од ним із її організаторів був студент Лубенського учительського інституту Дмитро Калімбет. Йому вдалося влаштуватися на роботу в управі Гребінки. Активними учасниками підпілля були начальник станції Андрій Патрікеєв, директор промкомбінату Сергій Кутовий, завідуючий райфінвідділом Пантелеймон Лобода, робітниці залізничного вузла Дарія Овчаренко, Віра Луценко, Наталія Арбузова.

У партизанському русі та антифашистському підпіллі брало участь 545 осіб, 194 з них були страчені окупантами, серед них 23 жінки. У з’єднані Ковпака воювала Надія Угоденко із села Григорівки, зв'язківцем партизанського загону був десятирічний Вася Боровик. У Франції, Голландії і Бельгії партизанив втікач з полону Михайло Садовниченко.

До війська за роки війни було мобілізовано 4900 осіб, 250 пішли добровольцями. Вони хоробро билися з ворогом на всіх фронтах війни. За героїзм та відвагу, проявлені в боях із фашистськими загарбниками, понад 3500 наших земляків нагороджено орденами і медалями, а Григорію Кагамлику і Василю Ринді присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Прославилися в боях кавалери трьох Орденів Слави Михайло Вовк і Олександр Яценко, а також кавалер чотирьох ордені в Червоної Зірки Володимир Пастрома, кавалери трьох орденів Червоної Зірки Андрій Гуртовенко, Григорій Галян, Василь Гавриленко, кавалер трьох медалей "За відвагу" Петро Ларіонов, учасники штурму Рейхстагу Василь Мовенко, Микоал Писаренко, Григорій Розумій та учасники Параду Перемоги Михайло Жадовець, Олександр Мерзенюк, Іван Мойсак та Григорій Розумій, визволитель Гребінки, Почесний громадянин міста Микола Воробйов та багато інших. Ми безмежно вдячні їм і завжди будемо пам'ятати їх подвиг.

У ці дні ми з гордістю називаємо імена наших славних жінок - учасниць бойових дій - Олександри Артеменко, Лідії Карабут, Ніни Глухової (с,Жовтневе), Марфи Попович (с.Загребелля), Алли Рохманійко, Олени Голік та багатьох інших. Низький уклін жінкам, які на фронті і в тилу наближали Перемогу.

З великою шаною називаємо імена фронтовиків - ветеранів другої світової війни: Федора Бикова, Юрія Орлова, Івана Курочки (с.Сліпорід - Іванівка), Василя Клименка, Павла Батрака, Івана Колесника, Петра Чміля, Сергія Прудіуса, Миколи Кобзаря, Фелікса Вершака, Василя Юрченка, Григорія Поповича, Георгія Гуняги, Павла Захарченка та інших. Ви, шановні ветерани, і сьогодні в строю. Ви наша гордість і слава!

Не думалося тодішнім переможцям фашизму, що через 70 років доведеться знову говорити про військові дії на території нашої держави. У нинішній час, коли триває війна на Сході країни, подвиги старшого покоління сприймаються осмисленіше і емоційніше.

Тепер молодь розуміє, якими надлюдськими зусиллями визволялася рідна земля. Скільки мужності, жертовності і любові до Батьківщини мали в серцях герої, які полягли на фронтах у 1941 -1945 роках, і ціною яких безвимірних втрат наші солдати дійшли до Берліна. І дійсно, то була Свята Велика Перемога.

У непрості для України часи цього року ми відзначаємо день Перемоги. Частина території окупована, а на Сході триває війна, розв'язана нашими донедавна стратегічними партнерами. Гинуть наші сини, брати, батьки. Військові і цивільні.

Ветерани Гребінківського району небайдужі до всього, що відбувається. Вони всім серцем поділяють біль непоправних втрат - загибелі активістів під час Революції Гідності на Майдані та бійців і мирних жителів на Сході країни, загибелі наших земляків: Андрія Миколайовича Черненка (с. Слободо-Петрівка), якому за громадську мужність, патріотизм, виявлені під час Революції Гідності присвоєно звання Герой України (посмертно), молодшого сержанта В'ячеслава Олексійовича Лисенка (с.Березівка), який загинув у бою за Донецький аеропорт, виявивши стійкість і мужність, Євгенія Миколайовича Лукаша (м. Гребінка), який трагічно загинув в зоні АТО. Слава героям, котрі продовжують справу дідів і прадідів, котрих так само ведуть у бій молодечий козачий запал, героїзм та любов до Вітчизни.

На жаль, усе менше запишається з нами учасників бойових дій тієї війни, за вічний круг відходять останні воїни другої світової. Та не старіють душею ветерани Вони і сьогодні в строю. Проводять велику роботу по збереженню пам'яті про героїчне минуле, беруть активну участь у героїко-патріотичному вихованні молоді, збереженні спадкоємності поколінь.

Рокам непідвладно применшити великий подвиг народу, який здолав страшну антилюдську силу - фашизм. І попри те, що на Сході триває війна, турбота про ветеранів -свята. І нічого особливого в цей складний час вони від нас не чекають. Лише поваги, вдячності і уваги.

Складна нинішня ситуація в Україні. Питання територіальної цілісності, як ніколи, постало гостро. Анексований Крим, розгромлений Донбас, десятки тисяч загиблих, мільйони змушених покинути рідні міста і селища. Україна в огні, вона вмивається сльозами і кров'ю своїх синів...

Але ми вже не ті безправні і безпорадні, а гордо стаємо з колін, гуртуємося, об'єднуємося. Розпочата на Майдані боротьба за свою державу триває. Добровольці стали до зброї, волонтери продемонстрували чудеса надзвичайної винахідливості, відданості, невтомності.

Безпрецедентний героїзм наших бійців уже творить легенди, якими духовно зростатимуть майбутні покоління українців. Нехай боронить їх Господь. Нехай допоможе нам усім відстояти, відродити рідну землю, рідну державу.

Ветерани, які всіми, щиро вірять, що над Україною обов'язково буде мирне небо, що спільними зусиллями ми побудуємо успішну, процвітаючу і гідну державу, де у мирі і злагоді та достатку будуть жити наші діти й онуки. Подвигу героїв Великої Перемоги, героїв Небесної Сотні і героїв, що боронять сьогодні Україну на Сході - жити у віках.

Гребінчин край

Схожі матеріали: