Пирятинська ЦРЛ – у складі Лубенського госпітального округу

У лікарні таки буде скорочення, про яке зараз говорять у місті?

З 1 січня цього року в Україні стартувала реформа галузі охорони здоров’я.

Пирятинщина без оптимізму зустрічає цю новину і початок змін, адже разом із реформою у райлікарні почався процес скорочення, а Пирятинська ЦРЛ входить до складу так званого Лубенського госпітального округу.

- Олександре Михайловичу, з чого розпочинається реформа медичної галузі на Пирятинщині?

- Наприкінці грудня у Полтаві відбулося засідання колегії департаменту охорони здоров’я ОДА за участю керівництва первинної та вторинної ланок медичної допомоги, представників Міністерства охорони здоров’я, громадської ради сприяння реформам у галузі охорони здоров’я України, голови облдержадміністрації та представника обласної ради.

Ця колегія фактично була присвячена питанню перспективи розвитку галузі охорони здоров’я у 2017 році. В ході засідання акцент було зроблено на тому, що необхідно проводити модернізацію, покращувати матеріальне забезпечення первинної ланки охорони здоров’я та закладів охорони здоров’я третинного рівня – це високоспеціалізовані обласні лікарні.

Реформування вторинної ланки, до якої належить і наша центральна районна лікарня, і за словами губернатора області, і з вуст керівника Департаменту охорони здоров’я, це - створення госпітальних округів, яких на теренах області буде чотири, - Полтавський, Лубенський, Миргородський та Кременчуцький. Полтавський та Кременчуцький – дещо більші за кількістю обслуговуваного населення, а Миргородський та Лубенський, до якого входитиме і наш район, обслуговуватимуть десь по 225 тисяч населення.

Окружний госпітальний округ передбачає створення госпіталю на базі найпотужнішої лікарні, яка є в одному з населених пунктів, що входить до його складу. По нашому округу - це Лубенська лікарня. Загалом, до Лубенського округу, окрім, власне, Лубен входитимуть Пирятин, Гребінка, Оржиця, Чорнухи і Хорол. У кожному з цих райцентрів планується лікарня планової медичної допомоги. Все населення округу буде обслуговуватися в цьому госпіталі, де надаватиметься більшість ургентної допомоги, невідкладна допомога при травмах, там проводитимуться операції тощо.

З іншого боку, реформа спрямована на підвищення ролі саме первинної ланки, по якій планується і збільшення фінансування саме на розвиток, і розширення функцій сімейних лікарів. Безпосередньою функцією лікаря ланки первинної допомоги є направлення хворого на планове лікування у заклади вторинного та третинного рівнів.

Для функціонування первинної ланки планується впровадження страхової медицини, яке відбуватиметься вже з липня цього року. Наскільки цей процес готовий до впровадження? Важко судити: позитив чи негатив ми матимемо від цієї реформи? Моя думка, як головного лікаря, як адміністратора, що не один рік працює в галузі медицини, - реформи треба робити. Але, поряд з цим, моя думка, як пересічної людини, як депутата, якому люди надали право захищати свої інтереси на рівні області: реформу без чіткого плану дій не зробиш. Реформа озвучена, а як її втілювати у життя, – поки не зрозуміло.

- З року в рік ми чуємо про те, що галузь охорони здоров’я фінансується з Держбюджету на недостатньому рівні. Не виняток і цей рік – проблема недостатності коштів була озвучена Вами під час затвердження районного бюджету на 2017 рік.

- Дійсно, державних грошей на фінансування медичної галузі стабільно з року в рік недостатньо. Цього року в бюджетний кодекс внесено зміни, відповідно до яких оплату енергоносіїв по закладах охорони здоров’я перекладено на плечі органів місцевого самоврядування. Така ж ситуація і по освіті, де окрім цієї статті видатків додано ще й фінансування оплати праці техперсоналу.

Це накладає серйозне навантаження на місцеві бюджети – на районний, бюджет ОТГ, сільські бюджети. Іншими словами, на мою думку, проходить вимивання коштів з місцевих бюджетів. Держава, на мій погляд, недопрацювала в плані надання додаткових субвенцій на утримання цих галузей. Але, з іншого боку, вона спонукає до того, щоб ми тут, на місцях, виважено підходили і до заходів по енергозбереженню, і до реальної потреби громад у медичних фахівцях. Крім того, у нинішньому році передбачено значні надходження до місцевих бюджетів за рахунок податку з доходів фізичних осіб, які ми побачимо тільки з січня 2017 року. Приріст, за моїми підрахунками, - значний, але треба, щоб ці надходження побачили фінансисти органів місцевого самоврядування.

- У лікарні таки буде скорочення, про яке зараз говорять у місті?

- Ми змушені йти на цей крок… Місцеве самоврядування, якому доводиться фактично утримувати галузь фінансово, повинно також вирішувати, які послуги потрібні населенню. Але традиційно складається так, що прийняття непопулярних рішень про звільнення працівників повинно прийматися саме керівником закладу. Мені дуже важко зробити такий крок по знищенню чи суттєвому зменшенню тієї структури, яка існувала.

Як можна зробити висновок: чи є потреба в тому чи іншому спеціалістові, чи немає? Наприклад, ніхто з людей не рветься на прийом до лікаря-фтизіатра, але він потрібен, чи ні? Так само не стоїть черга на прийом до лікаря-інфекціоніста, але він потрібен, чи ні? Напевно, потрібен… Так само, як потрібні і медсестри, які працюють разом з цими та іншими лікарями на прийомі… Все-таки треба мати в цій ситуації виважений підхід і керуватися саме інтересами людей – пацієнтів. Але все впирається у фінанси, яких стабільно не вистачає.

На цей рік медична субвенція забезпечує 73-74% нашої мінімальної потреби. Окрім покриття витрат на заробітну плату та енергоносії, нам потрібні кошти і на закупівлю медикаментів, хоча б тих, які пацієнт не може придбавати самостійно, - на кисень, наркотичні засоби, препарати для наркозу.

Окрім цього, невеличка частина бюджету йде на закупівлю препаратів для пільгових категорій населення. Але це – крапля в морі. Також всі прекрасно розуміють, що ми не можемо не опалювати лікарняні палати. Так само потрібно подавати холодну і гарячу воду, потрібно, щоб працювала каналізація. За все це необхідно платити.

Ми ж не можемо так розпоряджатися коштами: лікарю на зарплату гроші виділяємо, а палату для пацієнта обігрівати не будемо. Наприклад, у нас в лікарні лікуються мешканці сусіднього Чорнухинського району, їхня райрада передає нам трансферти на лікування, але просять при цьому не включати в суму вартість енергоносіїв. Але ж ми не можемо для пирятинців обігрівати палати, а для чорнушан - ні. Всі ці витрати входять у вартість ліжкодня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обласний бюджет Полтавщини отримає у 2017 році 840,4 млн грн медичної субвенції

Фактична недостача коштів на цей рік, грубо кажучи, - це близько 6-ти мільйонів гривень. При затвердженні бюджету на 2017 рік районна рада нам 900 тисяч гривень виділила. Цього недостатньо і кошти ці треба довиділяти з бюджетів району та об’єднаної територіальної громади. Це суми – більш ніж солідні. Перспектива їх виділення, на мою думку, - важка, але реальна.

На даний час мені приємно констатувати, що проблеми галузі охорони здоров’я розуміють і керівництво, і депутати районної та міської рад, і переважна більшість жителів району. Теоретична підтримка є, за що велике спасибі. Але практичну - поки не бачимо… Реально такої суми з бюджетів міста та району ми і не очікуємо.

Минулого року не зроблено жодних капітальних вкладень, за винятком апарату для лабораторії та покриття боргу за рентген-обладнання, але для розвитку ніяких коштів не було. Така ж ситуація і цього року, але зараз ми не маємо грошей навіть на утримання…

Вихід у цій ситуації - лише у приведенні штатного розпису у відповідність до наявного фінансування.

- Скорочувати кого і скільки плануєте?

- Перспектива нашої лікарні – лікарня планового лікування. Нам треба працювати над тим, щоб у нас в районі залишився лікувальний заклад, де можна буде надавати першочергову допомогу, а не з кожною дрібницею їхати у Лубни чи Полтаву.

Моє бачення подальшого розвитку спрямоване на три основні моменти, які повинні бути у лікувальному закладі: діагностика, терапевтичний та хірургічний профілі.

Терапевтичний має включати в себе інфекційну, неврологічну, дитячу служби, а хірургія, окрім власне хірургічного профілю, - травматологію, офтальмологію, гінекологію.

Все залежить від рішення про об`єм фінансування місцевою владою. Якщо взяти, наприклад, штатний розпис пологового будинку, хірургічного, терапевтичного чи реанімаційного відділень, то на зарплату його працівників необхідно близько 1 млн. грн. на рік. У відділенні працює 5 змін, у кожній з яких: постова медсестра, анестезист, акушерка, операційна, перев`язувальна санітарка. Це той штат, який необхідний для цілодобового функціонування підрозділу.

Але з іншого боку, пологовий будинок нашого рівня має проводити близько 400 пологів на рік, а в нас не набирається і 200. Поряд – значно більший населений пункт – Лубни, де планується рододопоміжна допомога районам, які входять в госпітальний округ. Це можливо після створення умов у ньому. Ми можемо претендувати на роль регіонального міжрайонного підрозділу, але за умови вкладання інвестицій у розвиток. Підкреслю, органам місцевого самоврядування потрібно зважувати всі «за» і «проти» і приймати оптимальне рішення.

Скорочення людей - найболючіша проблема. Ніхто не має права просто взяти і звільнити людину навіть ту, яка вже по факту - на заслуженому відпочинку. Тому зараз проводимо роботу, просимо, аби люди, які мають мінімальну соціальну підтримку, звільнялися за власним бажанням. Люди не дуже охоче йдуть на цей крок.

Обґрунтовується, чому саме так, пояснюється, що цим рішенням вони дозволять людям молодим, для яких заробітна плата є єдиним джерелом доходу, мати робоче місце.

Це - дуже болючий процес. Але від нього ми нікуди не дінемося, це треба робити. Коштів немає. Січень прийшов, потрібно платити людям за чергування, ургентні, інтенсивність. Цей місяць ми закриємо з допомогою тих коштів, які довиділені райрадою, а вже в лютому матимемо проблему: якщо не додасть ОТГ, то на зарплату грошей не вистачатиме.

Медична субвенція розбивається помісячно: якщо розділити всю виділену нам суму на 12 місяців, то коштів на один місяць – недостатньо. Вибирати ж наперед гроші я як керівник галузі не маю права, адже невідомо, чи буде додатково виділено кошти, а в разі, якщо ні, то в кінці року ми опинимося в такій ситуації, коли грошей на зарплату просто не буде. Треба планувати, думати наперед і приймати управлінські рішення, які не завжди популярні і приємні.

Тому на даному етапі, якщо ми хочемо, щоб лікарня в районі продовжувала існування, треба йти на певні кроки, декому працювати інтенсивніше, ініціативніше. Проблема складна, гостра, викликає певну соціальну напругу. Я готовий залишити все, як є, але в тому випадку, коли мені скажуть: ось гроші, яких вистачає до кінця року, працюйте і ні про що не думайте.

Зараз мова йде про 41 особу пенсійного віку, яких я прошу піти з роботи добровільно. Серед них є й ті, яких замінити поки ніким. Наприклад, анестезіолог, - одна людина, без якої лікарня обійтися не може. Є ряд лікарських посад, звільнити з яких людину я не можу, не замінивши її відповідним молодим фахівцем. По медичних сестрах і санітарках порозуміння є.

Треба зберегти лікарню, зберегти як ту структуру, яка буде надавати якісні послуги, на обслуговування якої витрачатимуться кошти з користю. Поряд зі збереженням, закладу потрібен розвиток – нове сучасне обладнання, перспективні підрозділи. Ми живемо у складний час змін і мусимо з честю вийти на новий рівень. Реформа в державі тільки розпочата, думаю, що ще не один раз ми будемо спілкуватися на цю тему. Надіюся - з позитивними результатами.

Розмову вела Людмила ВОЛИК
"Пирятинські вісті"

Схожі матеріали: