Районній газеті «Гребінчин край» виповнюється 80 років

Районку нерідко називають часописом рідного краю. І це без перебільшення так

Районній газеті «Гребінчин край» виповнюється 80 років

Районку нерідко називають часописом рідного краю. І це без перебільшення так. Напередодні 80 - річного ювілею гортаємо сторінки її підшивок, а в них кипить, вирує колишнє життя. Палахкотить така далека і така близька для нас історія Гребінківського району.

Щоправда, не збереглося екземплярів довоєнних часів, та копію деяких отримали з Держархіву. Тому добре відомо, що перший номер газети "За більшовицькі колгоспи” вийшов 9 червня 1935 р. Була вона тоді органом Гребінківського РПК та РВК Харківської області. Але це вже був третій рік видання районки. До цього слугувала вона з 1933 р. залізничному політвідцілу і називалася "Сталевий шлях".

Читаємо фотокопію "За більшовицькі колгоспи": головна добірка матеріалів під рубрикою "Готуємося до чистки партії". І заголовок - заклик: "Парткомітетита парторги вузла, використовуйте всі можливості для ідейно-політичної підготовки кожного партійця". Відчувається: газета - патріотичний орган. Та перед очима постає і тогочасне трудове життя залізничних, інших підприємств міста, селян. Тиражі сягають 7 - 9 тисяч.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Гребінківщині ледь не згорів будинок

У воєнний час, до захоплення ворогом Гребінчиного краю, у невеличкій хатині політвідцілу радгоспу з нинішньою назвою "Гребінківський", де раніше виходила багатотиражка "Ворошиловець", стали випускати на половинці нинішнього формату газету «Сталінський шлях». Редагував її Андрій Михайлович Деркач.

До цього він працював коректором Пирятинської райгазети "Колективне село". Був залишений для підпільної роботи на окупованій території. Разом з двома військовими та 8 односельцями, серед яких були Мовчан, Зеленський, Шкода, чинили збройний опір ворогу. Розстріляний зі своїми побратимами в селі Корніївка. А.М.Деркач посмертно нагороджений медаллю "За відвагу".

Війна призупинила вихід районки. І тільки 1944 р. "Сталінський шлях" почав надходити до читачів. Першим редактором був Євген Іванович Трутень, У цей період розпочалося будівництво редакції та друкарні - приміщень недавнього райсоцзабезу, біля дитсадка "Васильок”.

І тепер, на віддалі років, видно, яким героїзмом треба було бути натхненним, щоб так швидко відновлювати зруйноване війною, будувати, по суті, нове життя. Ось розповідається, що бригадир Мар'янівської МТС тов. Линовицький вирішив здати до фонду Червоної Армії 60 пудів хліба. А всього колектив цієї МТС здав 1170 пудів. Йосип Весна із Стукалівки за сезон виорав 1573 гектари при плані 930, до того ж, зекономив 1600 кілограмів палива. Цікаво, що тоді в Гребінківському районі був 41 колгосп і 2 МТС.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Гребінці поклали квіти до пам’ятників учасників Великої Вітчизняної війни

У цій же газеті за 9 травня 1946 року! І. Овсюк із с. Городище розповідає, як всі чекали закінчення війни:

"...Ночами можна було побачити, як то в одному, то в іншому напрямку з'явилися освітлювальні ракети, або як їх звали колгоспники "панікадила". То радянська авіація бомбила тили німців.

- До нас би прилетіли...- мріяли люди.
- Прилетять, - запевняла баба Домаха. - Дійде черга і до цих душогубців.

Її слова збулися. Якось вночі вона побачила "панікадила". Та так близько, що аж стежку освітили.

Баба зрозуміла: почалося. За якусь мить все населення Глухого кутка висипало на вулицю. Над головами почувся шум мотора, а потім свист бомб, які падали на німецькі ешелони.

- В добрийчас, рідні, - говорили люди. В них на очах були сльози. Жінки цілувалися.

А бомби рвались і рвались».

На першій сторінці цьогож номера майор Г. Ульянов, польова пошта 22478, розповідає гребінківцям про їх земляка Петра Олександровича Гапонова - розвідника, відчайдуху, комсорга підрозділу, груди якого прикрасили ордени Червоної Зірки, Слави та медалі "Завзяття Кенігсбергу", "За перемогу над Німеччиною", "За перемогу над Японією". Майор повідомляв, що Гапонов нині вчить молодих бійців, хоче повернутися до мирної праці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Гребінківщині привітали ветеранів з Днем Перемоги

Через 40 років активним дописувачем Гребінківської районки стане рідна сестра Петра Гапонова - Олена Усачова, яка постійно надсилала свої розповіді про брата, сестру Валентину Дубравіну, маму, інших гребінківців, а також вірші, замальовки.

У післявоєнні роки Є. І. Трутня забирають у "Зорю Полтавщини". Пізніше він очолював колектив РАТАУ. Звідси й пішов на пенсію.

Районку починає редагувати Іван Прокопович Курган - фронтовик, інвалід першої групи. Відповідальним секретарем тоді був Юрій Каплоух. У штаті - інструктор по листах і масовій роботі, літпрацівник. Єдиним транспортним засобом була кобила "Донка". Щоб з’їздити, скажімо, в Теплівку, яка входила до Гребінківського району, треба було рано виїхати і затемно повернутися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медіаогляд видання «Гребінчин край»

З 1956 р. районка стала називатися "Прапором комунізму". Інакше й не могло бути - на календарі пора розгорнутого соціалізму, наближення комунізму. Хрущовське, що через 20 років комунізм у нас буде, кликало до самовідданої праці.

Ось один із рапортів, надрукований 1 січня 1960 р. - "Трудівники другої дільниці "Доруду" виконали річний план ще 12 грудня минулого року. Здали в експлуатацію будівлю електростанції, 8 - квартирний будинок".

Гребінчин край

Схожі матеріали: