Скільки пенсіонерів у Гребінці, та яка найбільша пенсія, кому виплачується?

Олег Отченко: «Неважливо де ти відпочиваєш – головне з ким!»

Олег Отченко – начальник управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі. Окрім того, що ця людина керівник, він ще й люблячий чоловік та батько двох дітей. Відкритий, щирий та позитивний, який не зупиняється на досягнутому, а прагне все вдосконалювати.

ПРАВДА завітала в гості до пана Олега, щоб познайомити читачів з цією особистістю. Зустріч відбулася в Гребінківському Пенсійному фонді. Перше, що нас цікавило – об’єднання Пирятинського та Гребінківського відділень.

- Пане Олеже, чому на Вашу думку, хочуть залишити Гребінківське відділення Пенсійного фонду?

- Знаєте, це залежало не від мене та не від мого колективу. Взагалі на це питання складно відповісти. Була Постанова Кабінету Міністрів № 988 від 21.12.16 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України».

В цій Постанові є Додаток 1, в якому наводиться «Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття». Там чорним по білому написано, що Гребінківське об’єднане управління Пенсійного фонду України буде створене з Пирятинського та Гребінківського управлінь Пенсійного фонду. Можливо ще й те відіграло значну роль, що ми маємо власне приміщення, в якому знаходиться наше управління.

- Розкажіть, які зміни відбудуться як в Гребінківському так і в Пирятинському відділеннях Пенсійного фонду?

- Зміни будуть в будь-якому випадку як і в нас, так і в Пирятині. Керівник залишиться один – в нашому відділені, заступник начальника управління буде в Пирятині. Звичайно буде скорочення працівників Пенсійного фонду і в Пирятині, і в Гребінці, але більше буде скорочено в Пирятині, оскільки бухгалтерія лишиться тільки в Гребінці. Після скорочення, в Пирятині залишиться відділ з питань призначення та перерахунків пенсій, будуть працювати громадська приймальня, відділ електронних реєстрів тощо.

Жителям Пирятина не доведеться їздити нв Гребінку, щоб вирішити ту чи іншу проблему. Все це можна буде зробити на місці. Тим більше, в 2017 запроваджується централізоване призначення пенсій та буде введено електронні пенсійні справи, а обслуговування буде здійснюватись незалежно від місця реєстрації клієнта. Ці новації будуть більш зручними, як для пенсіонерів, так і для працівників Пенсійного фонду.

- На якому місці було Гребінківське відділення Пенсійного фонду у 2016?

- Нас розподіляють по різним критеріям, одним з них є «Правильність призначення пенсії». Серед 33 відділів з питань призначення та перерахунку пенсій наше посіло у 2016 п’яте місце, така ж статистика була і у 2015. Звичайно, ще є до чого прагнути та що покращувати. Але, я вважаю, що 5 місце з 33 – також не поганий результат.

- Скільки пенсіонерів у Гребінці, та яка найбільша пенсія, кому виплачується?

- На даний момент, у нашому районі 6 тис. 800 осіб, які отримують пенсії. Число пенсіонерів збільшилося, так як з’явилися внутрішньо-переміщені особи зі сходу України. Найбільшу пенсію отримує саме переселенець-шахтар, вона становить 10 тис. 740 грн. А взагалі великі пенсії отримують незначна кількість пенсіонерів, це колишні працівники залізничного транспорту, деякі державні службовці, шахтарі-переселенці.

- Яка Ваша думка з приводу накопичувальної пенсійної системи?

- Як і будь-яка робота, будь-якої системи, залежить від керівника цієї системи. Я дивлюся на це позитивно. Все нове завжди насторожувало і насторожує людей й зараз. Якщо управління цією системою буде організовано вдало, то боятися та хвилюватися немає чого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пирятинці готуються до поминальних днів (ФОТО)

- Пане Олеже, а скільки Вам залишилося до пенсії і чи не лякає вона Вас?

- Ой, до пенсії ще далеко, дивлячись який пенсійний вік буде до того часу. На даний момент мені залишається працювати 17 років. А як буде далі – побачимо. З приводу, чи не лякає мене пенсія, ні – не лякає. Мене не так лякає фінансове становище, як – залишитися без людей, з якими все життя пропрацював. Навіть уявляти не хочеться, що колись буде такий момент. Я не звик сидіти без діла та без спілкування. Завжди хочеться бути комусь корисним, допомагати та не стояти осторонь чужих проблем.

- Яка ситуація «по роботі» найбільше Вам запам’яталася?

- Кожен день по своєму цікавий. Але й бувають неординарні ситуації. За всі роки праці їх було дуже багато. Найбільше запам’яталися неадекватні пенсіонери, які приходять за довідкою, коли ти відкриваєш справу, щоб показати той чи інший документ, а вони виривають його й тікають. Та все ж, стараюся й зрозуміти, щоб не образити старість, порадити. Бо саме за цим і приходять пенсіонери – за підтримкою та допомогою.

- Тепер хочеться дізнатися про Вас, як особистість: де народилися, навчалися, працювали?

- Народився я в с. Крута Балка Новосанжарського району. Мама працювала вчителькою, а тато – в колгоспі, був секретарем партійної організації. В цьому ж селі пішов до школи, навчався 3 класи. Так як батько був родом з Гребінківського району, у 1983 вирішили переїхати саме сюди. Вже в Гребінці я отримав атестат – закінчив школу №3. В шкільні роки був спокійним, врівноваженим, сором’язливим учнем. Неодноразово приймав участь у олімпіадах, надавав перевагу технічним дисциплінам: математика, хімія. Вигравав олімпіади району. Одного разу їздив на обласну олімпіаду з математики, але в 5-ку кращих не ввійшов.

Продовжити навчання вирішив в Полтавському педагогічному інституті імені В. Г. Короленка, де отримав спеціальність «Вчитель праці, креслення і загальнотехнічних дисциплін». У 1995, після закінчення навчання, повернувся до Гребінки. Місце роботи допоміг знайти наш відділ освіти, мені було запропоновано посаду вчителя креслення та трудового навчання в Стукалівській середній школі. В липні одружився, а вже в серпні, разом з дружиною, переїхав до Стукалівки. Там мені виділили житло – кімнату в школі, а пізніше дали в користування будинок.

Викладати подобалося, але розумів, що це не моє. Через два роки, батьки повідомили мене, що є робота в Гребінці, в управлінні праці та соціального захисту населення, посада – програміста та головного спеціаліста. Ця робота була мені більш близькою по духу. Маючи лише педагогічну освіту, вирішив здобути ще й економічну. Це було необхідно для подальшої роботи в цій сфері.

Здобув другу вищу освіту, жодного разу не пошкодував. У 2001 був призначений заступником начальника управління Пенсійного фонду в Гребінківському районі, а в 2015 очолив управління, так як попередній керівник вийшов на пенсію.

- За роки навчання, можете назвати улюбленого вчителя?

- Можу назвати улюблену вчительку, за шкільні роки – Галина Петрівна Савлук. Вона викладала музику. Я не любив співати, але на хор ходив бо змушували (сміється-авт.). Але я любив її, як людину, вона була людяною та справедливою вчителькою. Зараз вона проживає в Гребінці, тому можемо зустрічатися на вулицях міста. Вона анітрохи не змінилася, така ж привітна та доброзичлива.

Олег Отченко – начальник управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі

- Розкажіть про свою родину!

- Знаєте, я не дуже люблю говорити про родину – це особисте. Вони моя підтримка і надія. Маю одну і єдину дружину, вже майже 22 роки ми разом. Виростили двох дітей: сина та доньку. Сину 20 років, він студент 3 курсу Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, навчається на архітектора. Доньці 16 років, студентка Лубенського фінансово-економічного коледжу. Дітям подобаються також більш технічні дисципліни. Ось така в мене родина!

- 22 роки у шлюбі! Який секрет Вашого сімейного щастя?

- По-перше, щастя не має бути гучним, а навпаки тихим, спокійним, розміреним. Так, аж самому не віриться – 22 роки! А таке ніби вчора побралися. Є багато чого згадати. Говорять, що проблеми вносять негативні корективи в стосунки. Я з цим не згоден. Навпаки – вони зближують. Повинна також бути довіра, без неї нікуди. Умійте прощати.

Образи не лише заважають нам любити, бути щасливими і насолоджуватися життям і кожним днем, проведеним з близьким і коханим, але і можуть підірвати здоров'я. Так що не потрібно тримати в собі образ, треба навчитися прощати. Ображатися на дрібниці точно не потрібно, так само як і намагатися одне одного змінити і підстроїти під себе. Адже ви полюбили одне одного саме такими, з усіма особливостями, вадами із «тарганами в голові». А ще, обов’язково, потрібно знаходити час на відпочинок: подорожі, риболовля, похід за грибами й інше.

- Чим полюбляєте займатися у вільний час?

- Вільного часу, як такого немає. Батьки проживають в селі, тому як тільки є вільна хвилинка, їдемо до них. В селі завжди знайдеться робота. Хотілося, щоб часу на себе та на сім’ю було більше. Коли є така можливість – люблю щось будувати, займаюся вирощуванням малини, полуниці, ожини, винограду, люблю рибалити.

Дружина займається, у вільний час, вирощуванням квітів. Будую майже завжди – ремонтні роботи ніколи не закінчуються! Також дуже люблю подорожувати. Люблю Крим, але зараз ні за які б гроші туди не поїхав. Раніше тільки там і відпочивали: друзі, намети, багаття, гітара.

А зараз…. Зараз навіть не завжди виходе з друзями зустрітися. Їх не так і багато, але ще зі студентських років. Ті, які завжди були поруч і знають про мене та моє життя практично все. Вони – частина мене. Зараз можемо бачитися лише 2 рази на рік, під час відпочинку на річці чи озері. За весь період свого життя я зрозумів одне: не головне, де ти відпочиваєш, а головне – з ким! Адже відпочинок на природі, нічим не гірший відпочинку на морі, коли біля тебе любляча дружина, вдячні діти та вірні друзі.

ДОСЬЄ:

Народився 11. 08. 1973 в с. Крута Балка, Новосанжарський район

Навчався в Полтавському педагогічному інституті імені В. Г. Короленка

Улюблений поет: Сергій Єсенін

Улюблена книга: «Шерлок Холмс»

Улюблений фільм: «Перевізник»

Улюблений музичний гурт : «Scorpions»

Улюблена страва: Смажені ребра

Улюблений напій: Компот

Улюблений колір: Синій

Що Вас може розізлити: Підлабузництво

Що Вас може розсмішити: Все позитивне

Життєве кредо: «Чому бути, того не уникнути!»

Схожі матеріали: