Славетні "Кіборги" вклонилися пам'яті побратима з Гребінківщини

Багато бойових товаришів, з котрими пліч - о -пліч боронили рідну державу, загинули як справжні герої

У тіні розлогих дерев, під мирним небом рідної левадської землі знайшов свій останній спочинок герой нинішньої війни на сході нашої держави, наш земляк В'ячеслав Олексійович Лисенко.

У липні мине тяжких півроку як рідні оплакують смерть свого сина і брата, котрий не повернувся із тієї війни. В'ячеслав загинув у самому пеклі війни на території Донецького аеропорту.

Він, разом зі своїми бойовими побратимами 93 -ї окремої механізованої бригади, пройшов важкий бойовий шлях. їх поливали "гради", накривали міномети, за ними полювали снайпери.

Багато бойових товаришів, з котрими пліч - о -пліч боронили рідну державу, загинули як справжні герої. Не судилося і В'ячеславу живим повернутися у рідну домівку. Його родина, мама - Ольга Михайлівна, тато - Олексій Дмитрович, брат Андрій, інші, ніяк не можуть звикнути, що такої рідною для них усіх людини уже немає поруч. Болючі спогади ятрять душу, гарячі сльози обпікають серце. Він був їхньою надією і опорою в житті, але страшна, жорстока війна забрала усе це і лишила біль і тугу, та ще - теплі спогади...

Минулої неділі з усіх куточків нашої великої держави зі'халися до Левади уже тепер колишні військовослужбовці, але надійні і вірні захисники Вітчизни, бойові побратими В'ячеслава Лисенка. Приїхали, щоб згадати свого вірного товариша, свого бойового брата і друга, приїхали, щоб вклонитися доземно його пам'яті, пом'янути бойового побратима Вони привезли йому шеврони з написом "Кіборг".

Адже наш земляк В’ячеслав Лисенко був одним з небагатьох захисників Донецького аеропорту, котрих, навіть, вороги боялися і поважали, і котрих за незламний дух, витривалість і мужність самі ж назвали "Кіборгами".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гребінківські правоохоронці здали підсумкові заліки

Для усіх них війна уже позаду, усі вони нещодавно демобілізувалися, але війна залишила у їхніх душах великі незагойні рани. На очах гинули бойові товариші, з якими часто ділилися останнім шматком хліба. їхній підрозділ пройшов усіма "гарячими точками", котрі були на карті цієї війни на Донбасі.

Зі страшної бійні під Іловайськом їм теж вдалося вийти, хоча тоді їхня рота зазнала непоправних втрат. Колону наших військових тоді впритул розстріляли бойовики. Не багатьом вдалося вижити і врятуватися, сотні наших захисників потрапили в полон. В'ячеславу та кільком його товаришам вдалося пробратися крізь ворожі обстріли і дістатися своєї території.

Тоді їм дали лише коротеньку відпустку, а згодом захисники знову повернулися на Донбас. Як раз формувалася зведена рота для захисту аеропорту. Щоправда, туди брали лише добровольців. Але всі, хто вцілів після Іловайська з їхньої роти, не вагаючись, погодилися. Спочатку їм повідомили, що вони пробудуть там лише 45 діб. Але обороняти Донецьке летовище довелося цілих 5 місяців.

Що вони витримали там, скільки пережили тяжких хвилин - ніхто, крім них, не знає. Адже вони не звикли скаржитися чи навіть просто розповідати про пережите. Можливо колись, через роки, час залікує їхні душевні і фізичні рани, то вони нам розкажуть про дні оборони аеропорту; які кривавими рядками уже ввійшли в історію нашої багатостраждальної держави.

На летовищі увесь час, і нині, точаться жорстокі бої. Але у січні, коли загинув і наш земляк, було особливо гаряче. Не витримував бетон, але люди не здавалися і трималися до останнього. В'ячеслав завжди був на передовій, був і корегувальником вогню на башті аеропорту, ніс службу і безпосередньо у терміналах аеропорту, прикривав єдину на той час дорогу - "дорогу життя", котрою доставляли до наших воду, харчі, боєприпаси.

17 січня бої не припинялися цілий день. В'ячеслав разом з кількома іншими своїми товаришами отримав наказ зайняти позицію у приміщенні, де була пожежна частина. Під час обстрілу більшість військових знаходилися в укритті, а Славік та його товариш корегували вогонь і знаходилися у самому приміщенні.

До них наблизився ворожий танк. Хлопці просили підкріплення вогнем, але його не було. Майже впритул танк сепаратистів розстріляв приміщення, де був В'ячеслав з побратимом. Від отриманих поранень вони обоє загинули. Лише, коли закінчився обстріл, і все на якісь хвилини стихло, бойові друзі змогли дістатися до них і винести з поля бою - справжні військові своїх не лишають...

Минули тяжкі і болісні дні, рідним важко жити з такою втратою, коли все навкруг нагадує про сина і брата. Адже багато чого в їхньому домі зроблене його руками, він завжди був поруч, завжди допомагав і підтримував рідних.

З теплом і вдячністю згадують товариші свого бойового побратима. Дружба, яка народилася у боях, загартувалася у таких неймовірних труднощах, житиме вічно, незважаючи на те, що когось вже немає поруч..

- Ми всі демобілізувалися не так давно, але перше, щоб хотілося зробити вже в мирному нашому житті - це провідати наших бойових товаришів, котрі загинули на полі бою, - розповідає нам командир взводу з позивним "Чудовіще", - В'ячеслава Лисенка ми будемо пам'ятати, як хорошого вірного товариша, надійного друга і побратима. Ми призначили його заступником командира взводу за те, що він завжди турбувався про своїх товаришів. Одного разу, коли ми стояли в Пісках, а наші товариші знаходилися безпосередньо в терміналі аеропорту і довго не отримували ні води, ні харчів. Славік пішов прямо до командира і почав просто вимагати відправити туди машину з продовольством. І добився свого. Хлопці отримали довгоочікувану підтримку. Таким він був завжди, підтримував товаришів, жартував, міг розрадити і допомогти. У нього ніколи не було паніки чи необґрунтованого страху. Це був сильний духом солдат. Жаль втрачати таких друзів...

Побратими багато розповідали про свого товариша, як умів розвеселити всіх, підняти усім настрій і бойовий дух, міг підтримати і захистити, міг виручити і допомогти. Розповідали, і не у одного з них покотилася по щоці пекуча чоловіча сльоза...

Доблесні захисники Донецького аеропорту, славетні "Кіборги" вклонилися пам'яті свого бойового товариша і побратима. Вічна слава героям! Вічна пам'ять героям!

Гребінчин край

Схожі матеріали: