|
||||||||
Фосфатні чи безфосфатні пральні порошки? Вибір за Вами!
Фосфатні чи безфосфатні пральні порошки? Вибір за Вами! В Україні через кілька років хочуть заборонити використання синтетичних миючих засобів, що містять фосфати. Про це оголосило Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Необхідно поступово зменшувати кількість фосфатів у миючих засобах, говориться в законопроекті «Про державне регулювання синтетичних миючих засобів і товарів побутової хімії» Згідно з документом, масова частка фосфатів із 1 січня 2013 року повинна становити не більше 17%, із 1 січня 2015 року - не більше 10%, із 1 січня 2018 року - не більше 5%. Порушення положень законопроекту в цій сфері призведе до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Чим небезпечні миючі засоби? Світова наука класифікує миючі засоби, особливо пральні порошки, як найбільш небезпечні хімічні речовини для життя людини та навколишнього середовища серед тих, з якими вона контактує в побуті. Якщо запитати звичайну господарку, чи є миючі засоби небезпечними, на її думку, напевно, більшість відповість, що ні. Чомусь вважається, що якщо товар стоїть на прилавку, то він безпечний. Основні діючі речовини всіх пральних порошків (і фосфатних, і безфосфатних) - поверхнево-активні речовини (ПАР), які сприяють кращому видаленню бруду. Вони зменшують поверхневий натяг між водою і забрудненою поверхнею. Тобто, вода краще промочує тканину чи тіло людини і бруд краще видаляється. Це дуже токсичні речовини, шкідливі для організму людини. Вони здатні осідати й накопичуватися в органах. Наприклад, у мозку «осідає» близько двох відсотків загальної кількості ПАР, що потрапили на не-захищену шкіру, у печінці - 0,6 відсотка. ПАР діють подібно до отрут: у легенях викликають емфізему, ушкоджують клітини печінки, порушують передачу нервових імпульсів, зумовлюють зміни фізико-хімічних властивостей крові та порушують імунітет у цілому. Особливо агресивні у своїх діях аніонні ПАР (на пачках пральних порошків їх позначають а-ПАР). Це одна з причин того, що у країнах Західної Європи накладені суворі обмеження на використання аніонних ПАР у складах пральних порошків. У кращому випадку їхній вміст не повинен перевищувати 2-7 відсотків. За інтенсивністю піноутво-рення під час прання можна робити висновок про наявність аніонних ПАР у пральному порошку. Чим вища піна, тим вища концентрація цих речовин. Взагалі визначення висоти піни як критерію якості миючого засобу - один із розповсюджених міфів, що виникли ще в часи використання примітивних сортів господарського мила. Велика піна у пральних порошках - це красиво, але в ній багато ПАР. Говорять, крапля нікотину вбиває коня. Не відомо, наскільки це точно, але є науково доведений факт: сто грамів ПАР теж убивають коня вагою 300 кг протягом доби. (15-40% фосфатів, на ПАР - 50-60%). Тобто півпачки прального порошку може вбити коня. У більш ніж п'ятдесяти розвинених країнах світу введені законодавчі обмеження чи повна заборона на застосування фосфатних пральних порошків (країни Західної Європи, Японія, Південно-Африканська республіка, Тайвань, Гонконг, Таїланд). У Німеччині взагалі передбачена кримінальна відповідальність за використання фосфатних пральних порошків. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні можуть зникнути дешеві пральні порошки Причина такої настороженості викликана тим, що наявність фосфатних добавок у них зумовлює значне посилення токсичних властивостей ПАР. Вони не тільки підсилюють їх проникнення через шкіру, але й збільшують накопичення цих речовин на волокнах тканин, сприяють такому міцному зчепленню аніонних ПАР з тканиною, що навіть десятикратне полоскання в гарячій воді не приводить до повного звільнення одягу від них. Вовняні, напівшерстяні і бавовняні тканини найсильніше утримують ПАР. У середньому, потенційно небезпечні концентрації ПАР зберігаються на тканинах до чотирьох діб. Таким чином, створюється вогнище постійної інтоксикації усередині самого організму. Міцно закріпившись на одязі, молкули аніонних ПАР при стиканні зі шкірою відносно легко переносяться на її поверхню і всмоктуються усередину, починаючи свій руйнівний маршрут по організму.  Фосфати й екологіяЦим не вичерпується шкідлива дія фосфатів - вони є великою загрозою для навколишнього середовища. Потрапляючи після прання у стічні води, фосфати починають діяти як добрива. «Урожай» водоростей у водоймах починає рости не щодня, а щогодини. Ще і з цієї причини в багатьох країнах законодавчо заборонили застосування фосфатних миючих засобів. Хоча тут не можна не враховувати і дію фосфатних добрив, які теж потрапляють у водойми з підземними водами. У науковій дослідній лабораторії кафедри хімїі Полтавського університету ми визначили вміст фосфатів та концентрацію водневих іонів у пральних засобах провідних торгових марок, представлених в Україні. Визначали також рівень рН. За результатами досліджень встановили, що концентрація фосфатів у досліджуваних пральних порошках знаходиться на рівні 8-15%. Найбільший вміст фосфатів - у пральному порошку «АгіеІ Вершина чистоти» та «Tide lemon automat» відповідно 15 та 13%. У пральному порошкові «ОGala oxyformula іопіх» вміст фосфатів найменший - 8%. Концентрація фосфатів у пральних порошках «Losk Горное озеро» та «РеrsіІ automat» становить 9 відсотків. За рівнем рН порошок «АгіеІ Вершина чистоти» також є лідером - 11. Слід зазначити, що чим нижче рівень рН, тим гірше пере порошок, і чим вище його рівень, тим порошок більш агресивний стосовно рук і тканин (білизна, наприклад, буде швидше зношуватися). Мати справу з таким засобом краще в гумових рукавичках. Головний висновок проведених нами досліджень - більшість сучасних порошків мають високу миючу здатність. Отже, при покупці можна керуватися просто можливостями гаманця. Чи безпечні безфосфатні порошки? Екологічно і фізіологічно «м'які» безфосфатні порошки теж містять ПАР, але значно менше, ніж фосфатні. А фосфатних, ен-зимних і хлорних добавок узагалі немає. Фосфати в них заміняє цеоліт. Його використовують у Європі. В Україні є аналог - мінерал трон, знайдений у Криму кілька десятків років тому, але не розроблений. Проте науково не підтверджено, що цеоліт кращий і безпечніший за фосфати. Цеоліт - це досить великі малорозчинні крупинки, які залишаються на одязі, білизні після прання на довгий час. Він «цементує» тканину, робить її більш щільною. Цеоліт ніби влипає у тканину, його важче виполоскати, ніж фосфати, навіть у гарячій воді. Безфосфатні порошки - теж не ідеальний вихід, адже цеоліт створює невидимі мікропошкодження шкіри, проникає в організм і накопичується в ньому. Досі серйозних медичних досліджень впливу цеоліту на організм людини майже не проводилося. Що робити? Який же вихід із ситуації? Звичайно, ми не відмовимося відразу від звички використовувати фосфатні порошки. Але можна зменшити їхній шкідливий вплив на організм. Радимо суворо дотримуватися рекомендацій виробника, інформації, вказаної на упаковці, не перебільшувати і обов'язково виключити контакт незахищених рук та інших частин тіла з розчином порошку - насипати його в гумових рукавичках, одягати марлеву маску. Ретельно (більше восьми раз) виполіскувати випрані речі, використовуючи при цьому тільки гарячу (не менше 50-60 градусів) воду. У холодній воді фосфати та аніонні ПАР практично не виполіскуються. Намагайтеся не знаходитися тривалий час у приміщенні, де відбувається процес прання, і по можливості забезпечити гарне провітрювання всієї квартири. Після прання провести вологе прибирання в квартирі і ретельно вимити руки у великій кількості теплої води. «Просто РАЙОНКА» | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |