|
||||||
Чому діти погано себе поводять. Як правильно карати дитину
Чому діти погано себе поводять. Як правильно карати дитину Іноді, мені здається, що мій син, просто хоче звести мене з розуму. Коли я прошу його не розкидати іграшки, він, як би, спеціально, розкидає їх по усій кімнаті. Він капризує, постійно просить мене з ним куди-небудь сходити (у ванну, подивитися в дзеркало, в кухню, пограти з пральною машиною і так далі). Але бувають дні, коли він абсолютно самостійна дитина. Він грає сам, і це дозволяє мені зайнятися своїми справами. Він не робить шкоди, у вигляді обриву шпалер, виколупування землі з квіткових горщиків. Через деякий час, я зрозуміла, що його поведінка повністю залежить від мене. Я стала спостерігати і помітила, що він поводиться добре, коли я виражаю йому свою любов. Коли ж у мене немає на це часу, він перетворюється на маленького бешкетника, і не дає мені спокою. Це мене злить, і я можу дуже сильно його покарати. Після чого, просиджу і проревлю, звинувачуючи себе в нестриманості і нерозумінні своєї дитини. Від чого ж, все-таки, наші маленькі ангелки, можуть стати випробувачами на міцність наших нервів? Все, як я вже говорила, залежить від нас, батьків. Усім малюкам треба знати, що мама і тато їх люблять. І вони готові на все, тільки щоб отримати цю любов. Іноді їх орієнтири збиваються, і замість того, щоб поводитися, як би нам хотілося, вони починають бешкетувати, тим самим викликають гнів люблячих батьків. Але їм при цьому все одно. Мета досягнута: мама звернула на мене увагу. І не важливо, що вона при цьому лається. Вона зараз зі мною. Поставте собі питання, а головне, чесно дайте на них відповіді. Ви караєте дитину? Звинувачуєте, соромите? Даєте малюку прізвиська (наприклад, "геніальний" або "безсердечний")? Занадто балуєте? Робите за нього те, що він може робити сам? Приймаєте за нього рішення? Відповідаєте за свого малюка тоді, коли хтось звертається безпосередньо до нього? Фіксуєте увагу дитини на помилках, а не на досягненнях? Чекаєте великих перемог і досконалості? Не дозволяєте синові або дочці побути дитиною, пояснюючи: "Ти вже дорослий/доросла"? У вас бракує часу зайнятися дітьми? Ви не радитеся з ними, не запитуєте їх думки? Не звертаєтеся до них по допомогу? Заперечуєте їх почуття і бажання (хіба мало що ти хочеш!)? Поступаєтеся їх нескінченним вимогам? ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Стоит ли сохранять семью ради детей? Якщо навіть на деякі питання ви відповіли "так", то придивіться уважніше до вашого малюка. Можливо, він пригнічений, а, отже, часто відступає і не проявляє ініціативу; легко здається, злякавшись перших труднощів; виконуючи доступне для нього завдання, раптом заявляє: "Я не можу цього зробити, я не знаю як". Можливо, він стає ініціатором конфліктів, звинувачує у своїх проблемах батьків або друзів. Скаржиться на те, що у нього мало, або зовсім немає друзів. Ймовірно також, він перестає докладати зусилля, часто виглядає жалюгідним і беззахисним, не знає чого він хоче в того, або інший момент, вибирає в друзі малюків-поганців, або просто стає ненажерою і готовий нескінченно сидіти біля телевізора. Усі ці негативні риси, яких не було раніше, з'явилися завдяки взаємодії з вами. Завдяки вашій батьківській поведінці і вашому відношенню до життя і до дитини безпосередньо. Але не кваптеся себе лаяти. Ви любите свого малюка, і зрозуміло, що намагаєтеся йому допомогти. Просто чогось ви не знали. А ось зараз якраз, прийшов час щось змінити в собі і допомогти дитині відчути себе впливовим і сильним, вільним і відповідальним за своє життя. Виявляється, пригнічені дітки, намагаючись добитися від нас підтримки і участі, вибирають помилкові дії, і саме тоді дитина починає виводити батьків з себе. Цих цілей чотири: визнання, влада, помста і ухилення. Насправді ці цілі, це: жадання батьківської уваги, почуття власної значущості, потреба в захисті і бажання побути наодинці. Визначити, чого ж саме хоче ваше дитя не складно, головне відстежити ваше почуття, яке він у вас при цьому викликає. Якщо він вас дратує усіма можливими способами, намагаючись відвернути від важливих справ (відриває від розмови по телефону, приготування обіду, розмови з подругою і так далі) це означає що його мета отримати вашу увагу. Причому йому все одно, лає його мама або хвалить, головне, що вона звертає на нього увагу. Зауваження і покарання нічого не дадуть. Але реагувати треба швидко. На своєму прикладі знаю, що треба мовчки дати зрозуміти малюкові, що ви його дуже любите - погладьте його, або обійміть, поцілуйте. Коли малюк не отримує від вас визнання, він починає боротися за свою зону впливу, а ви у цей момент відчуваєте злість, бажання змусити його щось зробити. Його мета стати хазяїном положення, позбавитися від контролю і впливу. У такому разі нічого не говоріть, дивіться дитині в очі і дайте зрозуміти йому, що ви його любите. Не вплутуйтеся у сварку, але і не поступайтеся. Потрібно з'ясувати причину повільності і перестати фіксувати малюка на невдачах. Своєю повільністю він вимагає уваги або бореться за своє право на самостійність. Якщо в якийсь момент дитина не доотримала законної уваги, через деякий час починає боротися за нього своєю повільністю. Можна намалювати з дитиною список справ, які вона повинна зробити уранці (почистити зуби, зробити зарядку, поснідати і так далі) і віддати їй цей малюнок як керівництво до дії. В результаті дитина справляється з усіма справами сама і дуже швидко. Дуже важлива деталь: малюк ніколи не боротиметься за владу, якщо почуває себе сильним і значимим. Зробіть все для цього. Кожен вечір перед сном обов'язково обговорюйте усе хороше, що цього дня сталося, чим дитина може гордитися. Що нового дізналася, в чому досягла успіху, за що може себе похвалити, кому допомогла. Коли я неусвідомлено, показувала своєму синочкові, що люблю його і він найдорожче, що у мене є, він підживлювався цими почуттями, і це допомагало йому в його діяльності. Він міг спокійно грати у свої ігри, і не заважати при цьому мамі. Це було ні до чого, оскільки він і так знає, що мама його любить. ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Как женщинам научиться ценить себя как женщин? Але ви також повинні уміти відмовляти малюкові. І робити це так, щоб не вводити його у відчай: Слово "ні" ніколи не треба використати в розмові з дитиною. Воно ввергає малюка в транс. "Ні" - означає ніколи. Ніколи не тримати йому в руках цієї іграшки, ніколи не грати з нею. Можливо, що у свідомості карапуза відкладеться думка: в житті є речі, яких я негідний. Коли все ж хочете сказати "ні", "неможна", "ніколи" говоріть з малюком максимально невизначено: можливо, ймовірно, постараємося. Співпереживайте малюкові, будь то радість або печаль. Дитина повинна відчувати, що мама завжди зрозуміє, завжди підтримає. Говоріть на рівні дитини. З однорічною дитиною ми говоритимемо на одній мові, з п'ятирічною на іншій, з сімнадцятилітнім на третій. Дотримуйтеся наочності. Малюк не розуміє абстрактні поняття: дорого - дешево, пізно - рано. Для нього це пустий звук. Ілюзія вибору. Малюк просить купити машинку. Машинок у тебе багато, а ось таких наклейок ще не було. Тобі, яка більше подобається: з жовтим верблюдом або з рожевою мавпочкою? Увага перемкнута. Малюк виходить з магазину задоволений: йому купили щось новеньке. Разом ви обговорюєте питання, куди її наклеїти, на холодильник або на шафу. За цими розмовами малюк забуває, що хоті Джерело: http://www.terrawoman.ua/ | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |