|
||||||
Як позбутися самотності
|
 Для того, щоб позбутися самотності, не треба мати сім п'ядей на лобі. Але важливо зрозуміти – а чи самота це? Можливо, самотність вас лякає як брак глибини чи форм спілкування із зовнішнім світом, особистою незатребуваністю – тоді це може бути проблемою соціалізації. Ситуацію з відчуттям самотності та залежності від неї можна коригувати, розібравшись в основних передумовах понять. Можна умовно розділити поняття «внутрішньої» (що пестується вами) і «зовнішньої» (привносимої у ваше життя іншими, світом) самотності. Можна умовно розділити самотність - як наслідок замкнутого (соромливого, з елементами угоди, страху бути незрозумілим, надмірної скромності) характеру, у тому числі з опорою на генетику та спадкові ознаки, і на розуміння самотності як проти волі набутого досвіду неопрацьованих з дитинства ситуацій і пролонгували образи конкретної особистості на «все життя». Дуже багато нюансів у темі. І від кожного залежить якісна результативна терапія. Можна бути дуже товариською і при цьому самотньою людиною. У репертуарі талановитого відомого музиканта Андрія Макаревича (альбом «Ріки та мости») є пісня з такими словами: «Вона йде по життю сміючись». І її результуюча частина: «Она идёт по жизни смеясь, В гостях она как дома, где всё знакомо, Удача с ней, жизнь удалась, И без исключенья все с восхищеньем Смотрят ей вслед И не замечают, как плачет ночами Та, что идёт по жизни смеясь...» Внутрішній когнітивний дисонанс дуже добре видно і поза - як би ви не посміхалися. Потрібна перш за все гармонія. Крок до неї – звільнення від циклічного сприйняття своїх помилок і звички шукати помилки в інших, спираючись на власний небездоганний досвід. Ми зараз говоримо про критичне мислення людини по відношенню до самої себе. Чи не вимагайте від інших багато. І, як не дивно, тоді багато чого ви отримаєте. Ніхто вам нічого не винен. Це золоте правило номер один у спілкуванні та побудові якісного маршруту соціалізації, що позбавляє вас зовнішньої самотності. Цілком можливо, що в конкретному випадку проблема зовсім не на самоті, а в наборі ознак волюнтаризму, коли людина видає бажане за дійсне, намагаючись отримати увагу від інших, близьких, родичів, дітей, а отримує при цьому тільки нерозуміння або навіть критику, що і обертається для ініціатора спілкування негативними емоціями. Якщо їх «накопичити», ситуація для конкретного індивіда буде погіршуватися і може призводити до афективного розладу особистості – депресії. А кому це треба? Проти самотності добре працюють активні дії – все те, що допомагає «відключити» на якийсь час циклічні роздуми. Активні дії – це спорт та нові враження, емоції. Один із небагатьох умовно складних випадків коригування зовнішнього та досвіду самотності – розвиток ефекту соціопатії. Соціопатія має п'ять-шість чітких ознак. Ви можете перевірити себе за тестами самостійно. Умовно – це коли процес настільки запущений, що людина вже давно звикла жити у своїй шкаралупі, але в такому разі вона майже не відчуває своєї самотності, поки не виходить у світ, а робить це нечасто – така захисна реакція її організму. Найскладніший випадок, але «лікується» навіть він. Інша річ – а чи треба лікувати? Світ багатогранний і неповторний, і тим і прекрасний, що в ньому живуть і взаємодіють часом зовсім різні за характерними ознаками, особистим досвідом та цілепокладання люди. А може, вони не хочуть позбавлятися самотності і перебувають у зоні комфорту. Не наша справа – без запиту з їхнього боку – визначати «кого лікувати» та «коли лікувати». Крім того, доречно розглянути це актуальне питання і в іншому ракурсі - а так вже треба самотності позбавлятися навіть без лікування. Адже будь-яке розуміння ситуації для вас суб'єктивне: для когось ваша самотність, яка так неприємно відчувається, зовсім некритична і навіть «не самотність». У будь-якому випадку треба зрозуміти, що ви самі є неповторною, оригінальною особистістю, ніяк не гіршою за інші, і самі вибираєте життєвий маршрут, реакції на зовнішні обставини. А якщо це так, то десь у світі обов'язково є люди з подібними думками, цілепокладанням та досвідом. Їх треба пошукати та знайти. Можливо вони вже шукають вас. Інтернет, у тому числі, вам на допомогу; існують навіть клуби за інтересами як для соціопатів, а й любителів самотності. Якщо згадати «Клуб Діоген» - «клуб мовчальників», доступний до аналітичного роздуму завдяки літературній спадщині сера Артур Ігнейшус Конан Дойла, то як приклад підходить і він. Філософська думка передбачає і таке розуміння: "я не один"; тобто для людини, яка спілкується, скажімо, з потойбічними світами або божеством, проблеми самотності не варто взагалі. Тому один із доступних та можливих прикладів – релігієзнавчий чи інакше – церковний праксис. | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |