Універсальні займенники в англійській мові охоплюють всі предмети, які можуть бути істотами і неістотами, як одне ціле.

До розділових займенників в англійській мові відносять other та another, що перекладаються як “інший“, “інша” або “інші“, хоча в деяких випадках їх можна перекласти як “другий“, “ще один“. За допомогою них один предмет відділяється від інших предметів того ж типу:

Неозначені займенники в англійські мові використовується у випадках, коли ви не знаєте про кого йде мова або ж не хочете говорити про деяку особу чи деяких осіб. Інколи ці займенники також називають невизначними, оскільки вони не визначають особу чи предмет, а лише вказують на його існування.

Відносні займенники в англійській мові зв’язують підрядне речення з головним, при цьому вони відрізняються від сполучників тим, що є членами підрядного речення.

Питальні займенники в англійській мові (так звані WH-слова) використовуються для побудови спеціальних запитань. Вони позначають невідомі запитувачу особи або предмети, які повинні бути названі у відповіді на питання.

Взаємні займенники в англійській мові описують взаємовідносини між двома або більшою кількістю осіб, або, рідше, предметами.

До зворотніх займенників в англійській мові відносять:

Вказівні займенники в англійській мові (Demonstrative Pronouns) вказують на особу або предмет. До вказівних займенників відносять this, that, these, those, such та same. Вказівні займенники this та that мають різні форми для однини та множини, а тому узгоджуються з іменниками у числі.

Присвійні займенники в англійській мові (Possessive Pronouns) – займенники, що відображають на приналежність або зв’язок предмета з особою. На відміну від української мови, в англійській мові присвійні займенники не відмінюються.

Особові займенники в англійській мові (Personal Pronouns) позначають осіб або предмети з точки зору їх відношення до того, хто мовить. Вони можуть змінюватися за числами, родами (лише у 3 особі) та відмінками (називним та об’єктним).