 |
Майже 40 років свого життя Раїса Петрівна присвятила дітям |
З перших кроків життя дитину оточує материнська любов та ласка. Мамою стає для учнів і перша вчителька.
Не одне покоління справжніх людей виховала вчитель молодших класів Короваївської ЗОШ І-ІІІ ст. Раїса Петрівна Бутенко. Майже 40 років свого життя Раїса Петрівна присвятила дітям, була найголовнішою людиною для своїх учнів.
Вже давно вона на- пенсії, але випускники пам'ятають свою першу вчительку. З дитинства залишається в пам'яті образ улюбленого вчителя, який все зрозуміє, простить, пожаліє і буде самовіддано навчати писати; читати, рахувати.
Раїса Петрівна у повоєнні роки закінчила Лохвицьке педагогічне училище. Роботи не боялася ніякої, адже зростала у багатодітній родині, у батьків було шестеро дітей. Мама, Марія Дмитрівна, була майстринею на всі руки, вміла шити, вишивати, в'язати. Раїса Петрівна з дитинства пам'ятає маму за вишиванкою.
Тоді жінки-вишивальниці працювали в швейному ательє Гребінки, а брали роботу додому. Жіночі та чоловічі сорочки, сукні, наволочки у маминих руках ставали витворами мистецтва. Маленька Рая теж мріяла створювати таку красу власними руками. Мама навчила всіх своїх п'ятьох доньок вишивати і вязати.
Зараз Раїса Петрівна пригадує: "В ті роки, після Великої Вітчизняної війни, наша країна відбудовувалася. Українці відроджували свої традиції національною вишивкою. Нею прикрашали кімнати. Це були картини, рушники, скатертини, фіранки на вікнах, наволочки на подушках, підзорники до ліжок, різні накидки. Все це вишивалось хрестиком, гладдю або в'язалось кружевами. Мама всім нам, дочкам, дарувала рушники, щоб у свекрухи прибирати в хаті. А потім ми вже самі поновлювали вишиванки, вишивали нові рушники та серветки, щоб прикрасити свої оселі."
Раїса Петрівна і сама стала мамою, разом з чоловіком виховали трьох дітей. Двох своїх донечок, Ларису та Людмилу, Раїса Петрівна теж навчила вишивати. Жінка на селі має багато обов'язків. Крім роботи в
школі, підготовки до уроків, вдома теж ніколи присісти. І домашнє господарство, і город, і їсти зварити, попрати.
Та як залюбки говорить Раїса Петрівна про своє захоплення: "Хоч і було вільного часу обмаль, а побачиш десь красивий візерунок, і враз очі загораються - хочеш і собі його вишити. Знаходилася якась хвилинка і - зразу до вишивки.Зараз часи змінились, рушники не розвішують, та й взагалі в крамницях можна все купити. Але більшість жінок однак вишивають. Тільки зараз вишивають ікони, весільні рушники, наволочки та маленькі подушечки. Мода повертається і на вишитий одяг."
Втрати близьких людей підірвали здоров'я Раїси Петрівни, вже п'ять років жінка не має змоги ходити. Великою розрадою для неї залишається улюблена справа-вишивання. А ще Раїса Петрівна любить робити подарунки. " В мене дві донечки, три внучки, правнучок. От їм я і дарую свої роботи.
Дівчаткам повишивала блузочки, правнучку - футболочки. Десь по п'ять наволочок на подушечки, салфетки. Самих ікон вже вишила шістнадцять. Ікони Божої Матері та Ісуса Христа - шість пар. Вишиті ікони подарувала в нашу церкву", - розповідає Раїса Петрівна .
Має ще талановита вишивальниця любов до квітів. Вони прикрашають землю і життя людей. Серед улюблених квітів - маки, троянди, волошки. Цю любов видно і на роботах Раїси Петрівни! диву даєшся, коли на полотні квітка оживає. Схожість вишитої волошки з польовою вражає. У цьому і проявляється майстерність художника. А про той "генетичний код", що шифрує вишивальниця у своїй роботі, не слід забувати.
Здавна вишиванки були оберегами. Скільки молитов, прохань і побажань щасливої долі дітям, онукам промовляє мама чи бабуся,вишиваючи! І передаються ті вишиванки з роду в рід, оберігаючи наступні покоління.
Гребінчин край
Педагогічний колектив в день відкриття школи 1 вересня 1976 року:
в першому ряду - зліва направо - вчителька початкових класів Бутенко Раїса Петрівна
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
