|
20.10.2016 Повертайтесь до рідної школи, щоб в дитинство своє зазирнуть... | |
 8 жовтня Короваївська школа святкувала свій 40-річний ювілей. Випускники різних років зібралися на шкільному подвір'ї, щоб, хоч на мить, знову стати учнями.Як у добрі юнацькі роки вишикувалися біля школи на лінійку, влаштували перекличку... Ніби й не було життя після школи... Ця спроба зазирнути в дитинство була щасливою та вдалою. Все пригадалося: і шкільні уроки, і вчителі, і робота на колгоспних полях, і друзі, і перше шкільне кохання. І як десятки років тому на порозі школи зустрічав учнів старійшина учбового закладу - Петро Онисимович Коркішко... Урочистості продовжилися у сільському клубі. Привітно зустрів гостей прикрашений зал, звучала музика. А позаду будівлі клубу, як і раніше, на футбольному полі хлопці ганяли м'яча. Святковий концерт розпочав словами: "Школи живуть значно довше, ніж люди.” директор Короваївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Микола Федорович Кривенченко. Микола Федорович привітав присутніх з ювілеєм школи та розповів історію освіти у Короваях. Розповідь директора підкріплювалася фотографіями та слайдами. Директор зауважив, що перша школа з’явилася на цій землі ще у 1865 році. В 90-х роках XIX століття діяла церковноприходська школа. Пізніше, в 1926 році в будинку, який належав панам Пригарам, було проведено капітальний ремонт. Цей будинок став центральною школою в селі Короваях. Тепер школа містилась у двох приміщеннях. В тридцятих роках Короваївська початкова школа стала семирічною. Всі діти села були охоплені навчанням. В 1934-35 роках директором Короваївської семирічної школи був Т. Шкода, після нього школу очолював Іван Леонтійович Трохимець. Назріло питання про будівництво нової школи в селі. Голова сільської ради Дмитренко Іван Якович поставив це питання на загальних зборах колгоспників, які ухвалили будувати школу народною будовою. Розпочато було це в 1950 році, а закінчено в 1954 році. Стіни литі з соломи і глини, підлога земляна, але всі були раді новобудові. Та час не стоїть на місці.  Зміцнювалась матеріапьна база школи, з'явилося у школі велике диво - кіноапарат "Україна" і телевізор "Лотос". Прийшов час будувати нову цегляну сучасну школу. Велика заслуга втому, що ця мрія стала дійсністю, голови колгоспу "Дружба" Петра Івановича Биковця. А першим директором новобудови став Микола Григорович Лагута. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія Короваївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ще багато цікавого розповів нинішній директор школи-ювілярки Микола Федорович підсумував свою розповідь давньою китайською мудрістю "сходинками з минулого вистелена дорога в майбутнє", та закликав знати історію свого краю, своєї школи, свого роду.  А ось вчитель початкових класів, старійшина освітянського братства Віра Іванівна Запорожець виклала всі історичні факти у віршованій формі. І вийшло, що "будували школу два Миколи" та й керує школою 33 роки із її 40 теж Микола, Микола Федорович Кривенченко. Повчальний вірш Віри Іванівни був пересипаний нотками гумору та ніжності, а закінчувався щирими привітаннями рідній школі та її випускникам. Високошановну публіку привітав і директор Сербинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Василь Іванович Гайдай, від імені директорів району вручив школі - ювілярці чудову картину. Виступи гостей свята та ведучих змінювали концертні номери, підготовлені учнями та працівниками школи. Багато квітів та пісенних дарунків були нагородою за нелегку працю на освітянській ниві. Щирими оплесками та піснями вітали учасники художньої самодіяльності школи колишніх випускників, які захищали наш спокій і мир на Сході України. Не забули організатори свята вшанувати пам'ять вчителів та колишніх учнів школи, які вже відійшли у вічність.  Що історія таки йде по спіралі доводили і самі випускники школи. Наприклад, перші випускники нової Короваївської школи 1976 року Людмила Петрівна Курочка та Любов Анатоліївна Биковець повернулися до рідних стін через роки. Здобувши професійну освіту, жінки приїхали у альма-матер працювати. Загалом, нова школа за 40 років випустила у широкий світ 540 своїх учнів. Більшість випусків зібралися на іменини школи. Вони по-черзі піднімалися у глядацькій залі, а присутні їх зустрічали оплесками. На сцені проектор демонстрував їх шкільне випускне фото. І в залі не було "старих і мудрих", всі враз ставали юними і красивими, як на фото із шкільного альбому... А одна із випускниць подарувала односельцям пісню, написану на честь цієї зустрічі. Приспів звучав переконливо, як наказ до дій: Забудь печалі - посміхнись,Школа може пишатися своїми учнями. А колишні школярі, повертаючись до рідної школи, мають змогу зазирнути у своє дитинство... Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|