Keasa
|
Дата: П`ятниця, 16.10.2020, 01:10 | Сообщение # 1 |
| Народ може зрозуміють не всі. Але це дика біль. Сьогодні ми втратили нашого друга нашого сонечка. Трагічно вибіг з двору і машина мчала на дикій швидкості. Перебило хребет. Ветеринар приспав. Реально жити не хочеться. Підкажіть ті хто розуміє таку біль як це пережити. Реально болить серце нічого не хочеться в житті.
|
| |
| |
Ліза
|
Дата: Субота, 24.10.2020, 12:09 | Сообщение # 2 |
| Тримайтеся. Час лікує? не знаю. Притупляє біль-да. 6 червня померла моя собака. Різко. Я не була готова. Була злість, образа. Вона не дала мені шансу поборотися за її життя. Плакала? Ревіла як білуга. Пишу і плачу. Так ревіла, що серце почало боліти, яке як взяла себе в руки. Доросла жінка-діти, онук. Я потрібна їм здоровою. Вирішила, що більше не візьму собаку. У нас їх було дві. Залишилася одна ось і з нею і буду займатися.
Рівно через місяць прийшло повідомлення, що віддають собаку 3.5 років. Пам'ятаю як я обурилася. Як так?! Віддають таку дорослу !!!! Забрала до себе. Тепер удома знову метушня! хтось ходить туди сюди, коготочки цокають, зустрічає з гавкотом, намагається дострибнути і лизнути! Все встало на свої місця. Це життя.
|
| |
| |
Надя
|
Дата: Понеділок, 09.11.2020, 23:20 | Сообщение # 3 |
| Тільки час лікує, смерть неминуча, життя - ні. У нас теж помер в травні наш малюк, довго і важко хворів, серце хворе у нього було. Плакала вся родина після його смерті і до сих пір я, як згадаю, так сльози течуть. У травні він помер, а в червні ми підібрали цуценя, біг по дорозі, маленький такий, безпорадний, він тепер наш новий член родини, я ще не готова була залишити цуценя, занадто гарячим був спогад про колишнє, але чоловік категорично сказав, раз прийшов до нас, з нами і буде жити, може, це наш повернувся в іншому образі. Нове цуценятко дуже рухливе, стрибуче, емоційне, а ми задоволені дуже. Візьміть і ви, врятуйте якого-небудь цуценятка або кішечку.
|
| |
| |
