Admin
Grigoria Slipak |
Дата: Четвер, 21.07.2011, 23:18 | Сообщение # 1 |
Группа: Администраторы
Сообщений: 58
Статус: Offline
|  Пише вам Костакова (Жолобецька) Любов Степанівна, 1941 року народження.
Я розшукую родичів моїх батьків.
Батько - Жолобецький Степан Михайлович (рік народження невідомий). Народився у с. Овсюки. Загинув у перші дні війни, 1941 року. Мати - Жолобецька (Калініченко) Галина Сергіївна. Рік народження невідомий. Народилася, нібито, в с. Михедівка. (Можливо, - Мехедівка.)
Перед війною вони жили на другому відділку радгоспу, що вирощував насіння буряків. Не знаю, чи це с. Овсюки, чи с. Ленінське. Думаю, що Ленінське.
Там народилася і я, але була дуже маленькою, коли в автокатастрофі загинула моя мама. Вона працювала дояркою, (гарно співала і грала на гітарі), а батько працював продавцем. Там у мене була хрещена - Валя. Пам'ятаю, що ми з мамою жили у будинку, де в одній із кімнат вдень була школа, а ввечері - клуб. Парти складали в куток одна на одну, і там відпочивала молодь.
А в другій кімнаті, у маленькій, жили ми з мамою. Пам'ятаю, як д о нас у кімнату на перерві забігали дівчатка, лущили насіння і давали мені зернятка... В той страшний день мама відвела мене у дитсадок (а до того я дитсадка не пригадую!) Вона була черговою «на молоці», і коли везла бідони з молоком від корів у село, автомашина на вибоях перевернулася, і її придавило бідонами.
Похоронили її десь на Богмі. Після похорону на сходці села громада вирішила віддати мене сім'ї Мотріченко Івана Явтуховичата Мотріченко (Вакуленко) Марії Павлівни. Названі батьки мене взяли без документів.
Невдовзі вони переїхали зі мною в с. Красьонівка, а через рік - в с. Чутівка, Оржицького р-ну. Дитинство моє було дуже безрадісне. До школи ходила тільки у зимові місяці, а решту часу пасла худобу.
Коли прийшла у школу перший день, вчителька запитала мене про дату народження, то я назвала рік народження 1941, такий, що був у племінника Марії Павлівни. Тоді ж я вперше дізналася, що моє прізвище Жолобецька, а не Мотріченко. (Так написала мати у записочці, яку передали діти у школу.)
Ніхто не потурбувався про мої метрики, а запитувати у батьків про документи чи про рід них батьків і родичів було небезпечно, бо мати накидалася на мене з кулаками: «тобі, що. у нас погано ?!...» Я була настільки забита, що ходила до школи і не знала, у якому класі навчаюся.
В навчанні дуже відставала, і директорка школи настояла у відділі освіт, щоб мене відправили до дитячого будинку. В дитячому будинку с. Розбишівка, Гадяцького р-ну я і закінчила 10 класів. Протягом життя я розпитувала у людей про свою рідню, та ніхто нічого мені не розповідав.
Тепер моє життя добігає кінця, а душа болить від того, що не знаю нічого про своє коріння, навіть день народження святкую не свій.
У Драбові є мої родичі по материній лінії. Я була у них одного разу, 43 роки тому, але адреса не збереглася. Вони теж не знають, де жила моя мама, де працювала, хто мій батько. Важкі були роки, виживали, як могли... Від них я дізналася, що у моєї матері була ще одна дитина, дівчинка, старша від мене, але мати, по молодості і бідності, віддала її комусь.
Де вона зараз? Хто її виростив? Як звати? Були б ми разом, може і доля моя була б не такою гіркою. Прошу всіх, хто колись жив чи працював поруч з моєю мамою та пригадає трагедію смерті. А, може, ще живі хтось із батькових родичів? Відгукніться, люди добрі!
Мені край необхідно знати свою дату народження, у якому році загинула мама. Скільки ж мені було тоді рочків?
Мені ні від кого нічого не потрібно, тільки б знати Справжній, свій день народження. Можливо, ще є хтось живий із тих новобранців, що призивалися на військову службу разом із Жолобецьким Степаном Мих. і Мотріченко Іваном Явт. Іван Явтухович колись розповідав, що їх, коли призвали на Дійсну службу і всіх новобранців везли на збірний пункт, (не знаю, чи в Драбів, чи в Гребінку), то їхній обоз потрапив у оточення до німців.
Всі потрапили у полон. При втечі з полону мій батько був убитий, а Івану Явтуховичу вдалося втекти. Він і розповів, що Жолобецький Степан був убитий на восьмий день війни, ще навіть не були приписані до полку чи взводу. (Деталі я не знаю.) Прошу відгукнутися і ветеранів, котрі були у тому пеклі, дожили до сьогодні і ще не забули тих страшних днів.
Можливо, пригадають і мого тата.
Окремо прошу двоюрідну сестру Валю із Драбова і двоюрідних братів написати мені листа.
Хочу подякувати голові с. Красьонівка, яка повідомила мені, що дійсно сім'я Мотріченко проживала у їхньому селі в 1947-48роках. Але звідки вони приїхали - невідомо. Також дякую голові с Овсюки -Олександру Івановичу Романченку за те, що щиро хотів мені допомогти розшукати родичів, але ж занадто багато у цій справі невідомих... Дуже сподіваюся, що хтось відгукнеться. Заздалегідь дякую.
Костакова (Жолобецька) Любов Степанівна, 37743, с. Чутівка, Оржицького району, Полтавської області.
|
| |
| |
