ТОПОЛЕВЕ – село Гребінківського району, центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Відрадне, Світанок. Розташоване за 3 км від райцентру та залізничної станції Гребінка. 484 жителів (1990).
Засноване 1906
Населення 483
Площа 1,516 км²
Густота населення 318,6 осіб/км²
Поштовий індекс 37406
Телефонний код +380 5359
Географічні координати 50°07′33″ пн. ш. 32°28′57″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря 115 м
Виникло 1906 року, коли на схід від Гребінки і с. Городище почали з'являтися переселенці. Першою тут поселилась сім'я Деркачів, а пізніше родина М.Г.Бендзюка, в якого було п’ять синів і п’ять дочок.
Радянську владу проголошено в січні 1918 року.
У зв’язку з утворенням 1924 року радгоспу «Гребінківський» хутір почав розростатися. Підпорядкувався радгоспу. 1979 поселення взято на облік як нове селище Тополеве. Тоді ж створено і Тополівську сільраду, якій були підпорядковані села Відрадне Березовської і Світанок Ульяновської сільських рад.
У селі побудовано: адміністративний будинок, готель, кафе-їдальня, багато приміщень виробничого призначення, кілька багатоквартирних будинків, 3 крамниці, початкову школу, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, Будинок культури, бібліотека (7 тисяч одиниць збірників), відділення зв’язку.
У 1979 році Тополеве було газифіковане, села з’єднані дорогами з твердим покриттям. З Тополевим пов’язана трудова діяльність Героя Соціалістичної праці П.С.Тимченка. У 1952 році встановлено надгробки: на братській могилі жертв фашизму 1943 та на могилі радянського воїна, загиблого 1943.
РАДГОСПИ НА ГРЕБІНКІВЩИНІ, ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАДГОСП
Вирощування сировини для цукрових заводів, табачних і ін. до революції проводилось землевласниками відповідно з договорами, які заключались між землевласниками і заводами. Революція 1917 р. ліквідувала землевласлість (за винятком дрібної) і виявилося, що цим заводам ні з ким стало заключать договори на поставку сировини.
Тому довелося зробити землевласниками самі заводи: були створені радгоспи з відповідними кількостями землі, підпорядковані безпосередньо заводам. Відповідні постанови уряду України про виділення заводам землі були вже в 1920 р.
На території нинішнього Гребінківського району були створені радгоспи:
• Гребінківський (згодом став ім. Ворошилова) - 1075 гектарів землі Яготинського цукрозаводу;
• Мар'яиівский - 879 га. землі - Шрамківського цукрозаводу;
• Мечетський (пізніше він став Писарщинським) - 622 га землі, Шрамківського цукрозаводу;
• Майорщинський - 506 га. землі.
Не вся радгоспна земля засівалась буряком, сіяли тут і зернові культури, додержуючись норм сівозмін, але буряк обов'язково висівався на установленій планом площі.
З утворенням колгоспів і установленні їх стабільної роботи, кожний із них одержав план посіву цукрового буряка і вивозу його на цукрові заводи. Коли було налагоджено колгоспне виробництво, необхідність у існуванні бурякорадгоспів зникла. Майорщинський, Мар'янівський, і Мечетський (Писарщинський) радгоспи перестали існувати в 1937 - 1941 р.р. їх майно було передано в місцеві колгоспи.
Гребінківський радгосп (до війни і деякий час після війни був імені Ворошилова, його називали Ворошиловським радгоспом) зберігся: він продовжував вирощувати бурякове насіння для колгоспів. Цей радгосп складається тепер із трьох відділків: Гребінківський (село Тополеве), Першотравневий (село Світанок), Відрадненський (село Відрадне).
Центральна садиба радгоспу з часу заснування радгоспу містилась в Гребінці (контора радгоспу була на тому місті, де пізніше був побуткомбінат. Під час війни центральну садибу радгоспу було переведено в Ворошилівський відділок (який спочатку іменувався Боярським, а потім - Ворошилівським, а нині - Першотравневий) в с. Світанок.
В 1960 роки центральну садибу радгоспу ім. Ворошилова було переведено в відділок Гребінківський і радгоспу присвоєно назву Гребінківський. Центральною садибою Гребінківського радгоспу стало село Тополеве, яке виросло на місці колишнього х. Деркача, де було в 1910 р. 2 козацькі двори і, мабуть, хутора Мартиненкового, де було в 1910 р. З козацькі двори і один селянський.
Підвалини радгоспу закладали такі його директори, як Владислав Олександрович Вільчинський, який працював до 1937 р. (В 1937 р. він був репресований) Його наступники продовжували уміло вести господарство радгоспу.
За досягнуті успіхи у вирощуванні високих урожаїв зернових і буряків в 1940 році радгосп став учасником сільськогосподарської виставки в Москві.
На виставці були нагороджені малою срібною медаллю учасники виставки: Марк Федорович Цап, тракторист радгоспу ім. Ворошилова, який обробив в 1938 році трактором ХТЗ 610 гектарів землі, а в 1939 році трактором ЧТЗ - 1062 га землі; Шевченко Ганна Костянтинівна, доярка цього ж радгоспу, добилася в середньому за 1938 - 1939 роки удою молока по 2930 літрів на фуражну корову метисів симентальської породи.
В післявоєнні роки директором радгоспу був Микола Володимирович Матвієнко, за керівництва якого радгосп став міліонером. Багато робітників і керівного складу було нагороджено орденами і медалями, а ветеран радгоспу Петро Семенович Тимченко став Героєм Соціалістичної Праці.
В 1997 році радгосп Гребінківський перетворено на відкрите акціонерне товариство (ВАТ) Гребінківський, в якому залишилися ті ж самі відділки.
В адміністративно - територіальному відношенні до 1979 року відділки радгоспу відносилися до сільрад за їх місцем розташування: село Відрадне (Відрадненський відділок) - до Рудківської сільради, село Світанок (Першотравневий відділок) до Ульяновської сільради, Гребінківський відділок - до міської ради, так як входив в межі міста (с. Тополеве тоді було вулицею Совхозною міста Гребінки).
В кінці 1979 року Гребінківський відділок радгоспу дістав назву село Тополеве. У 1980 році тут утворена Тополівська сільська рада, яка об'єднує всі три села (відділки).
