Хто прирік село на вимирання?
Таких сіл, як Грушківка Гребінківського району, в Україні тисячі. Воно не має власної інфраструктури: школи, лікарні, навіть магазину. Тільки жителям таких сіл, як Грушківка, відомо, яких незручностей і проблем доводиться переживати.
- Із транспортом, звісно, дуже важко, - розповідає місцева жителька Надія Ковтунович. - Улітку хоч велосипедами їздимо, а взимку, коли дорогу занесе снігом, як хочеш, так і лізь. Нам до Сербинівки найближче, а от до залізничної станції в Мар'янівку чи Гребінку - спробуй дістатися.
Ми тут як на безлюдному острові. Людей у селі залишилося мало, вся молодь їде вчитися чи працювати до Києва. Село вимирає, бо роботи тут нема.
Надія Павлівна пережила чимало горя. Вона втратила молодшого, 18-річного, сина. Через старшого також довелося похвилюватися не на жарт. Одного разу взимку в нього загострився апендицит. А дороги позамітало, навіть до Сербинівки дістатися нічим. Каже, що давала хлопцеві знеболююче та клала йому лід на живіт, щоб дотягнути до ранку. Дякувати Богу, тоді все обійшлося.
Тепер він працює в Києві. Приїжджає до станції Гребінка - а звідти дістатися до Грушківки непросто. Доводиться брати таксі, яке недешево коштує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У Гребінці проведено семінар, присвячений розбудові демократичного суспільства
Жителі Грушківки нарікають, що в селі немає магазину. У деякі дні приїздить автолавка. Якщо не встиг скупитися - чекай наступного приїзду. Магазин, який був у селі ще з радянських часів і давно не працював, почали розбирати на цеглу.
Такі села, певно, цілеспрямовано прирікають на поступове вимирання. Бо їх порятунок потребує значних коштів, яких шукати ніхто не збирається. Однак саме в таких Грушківках ще живе дух справжньої, автентичної України, який можна втратити назавжди.
Події та коментарі
Схожі матеріали:
|