На Гребінківщині багато малокомплектних шкіл

У 80-ті роки в селах будувалися школи на 200 - 250 учнів, а зараз їх 45 - 70

Наталія Носова, начальником відділу освіти молоді та спорту Гребінківської РДА

У Гребінківському районі створюють першу опорну школу і планують майбутній відділ освіти новоствореної ОТГ.

Чи потрібні опорні школи та яка доля сільських маленьких шкіл, "Події та коментарі" поцікавилися у начальника відділу освіти, молоді та спорту Гребінківської РДА Наталії Носової

– Наталіє Станіславівно, чи потрібні, на Вашу думку, опорні школи в Гребінківському районі та коли вони мають шанс з’явитися?

– Діяльність опорних шкіл дійсно є вимогою сьогодення. Коли у 2016 році проводився обласний конкурс, проект, за яким опорним закладом могла стати Гребінківська гімназія, не став переможцем. Після виборів голови та депутатів Гребінківської ОТГ навчальні заклади Гребінки, Мар’янівки та Слободо-Петрівки належать до об'єднаної громади. В червні рішенням депутатів районної ради було затверджено положення про конкурс на кращий опорний заклад у Гребінківському районі, ухвалено склад комісії.

Восени конкурс оголошено. Матеріали подані й комісією вони розглядаються. Думаю, уже в січні стане визначено, який заклад буде опорним. А у 2017-18 навчальному році він буде вже функціонувати. Ми будемо працювати над тим, щоб він відкрився з вересня таким, як має бути: з філіями, відповідним наповненням – і навчальним, і кадровим.

Розроблена стратегія створення таких закладів у районі до 2020 року. Нині ми працюємо в цьому напрямку: вивчаємо мережу, вдосконалюємо матеріально-технічну базу закладів, нещодавно придбали новий шкільний автобус, здійснюємо заходи з енергоощадження, переглядаємо кадрові питання.

– Певно, маєте вже прогноз, яка саме школа стане опорною?

– Я – не член комісії, тому впевнено сказати не можу. Одна зі шкіл, що може перемогти в конкурсі, знаходиться у незручному для підвезення місці, неподалік від виїзду на Київську трасу. Тож комісія вибере, щоб вкладати не в усі школи потрошку, а в одну. Зараз в освіту вкладається дуже багато коштів завдяки співфінансуванню у рамках обласної програми «Опікуємося освітою», підтримці органів місцевого самоврядування. Мені подобається вислів голови ОДА Валерія Головка: «Влада повинна забезпечити освіту всім необхідним, а ви повинні навчати». Окремі великі школи держава і місцеве самоврядування забезпечити може, вчителям не треба тоді сушити голову, як знайти спонсорів.

– Чи багато в районі шкіл, де мало дітей і які можуть закрити?

– Працюю начальником відділу освіти з 20 грудня 2016 року. Свою роботу почала з вивчення підпорядкованої відділу освіти мережі навчальних закладів. У нас мережа дуже розширена і, на жаль, у віддалених селах є заклади з малою кількістю учнів.

До мене був складений план оптимізації навчальних закладів, але він не був виконаний. У цьому році я ініціювала перед депутатами районної ради пониження ступеня однієї школи. Але депутати не понизили школу (до початкової – прим. Авт.), а призупинили діяльність Стукалівської школи І-ІІ ступенів. Діти зі Стукалівської ЗОШ І-ІІ ступенів зараз навчаються у Гребінківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, Рудківській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Овсюківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Також підвозяться стукалівські діти до дитячого садочка в Овсюки. Керівники навчальних закладів, педагогічні колективи радо прийняли дітей у свої шкільні сім’ї. Учителі враховують уподобання, побажання, здібності нових учнів. Допоможуть далі розвивати таланти через організацію різноманітних заходів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталія Носова: «Завдання шкіл Гребінківщини - дати якісну освіту всім дітям»

«У 80-ті роки в селах будувалися школи на 200-250 учнів, а зараз їх 45-70»

На даному етапі треба провести заходи з оптимізації, тому що в нас дуже багато класів, де на індивідуальному навчанні знаходяться по 2-4 дітей, вони мають менше уроків, ніж у повних класах. Найбільше мене бентежить індивідуальне навчання: 5 годин на учня у початковій школі й 8 у старшій. У повному класі початковій відводиться 21-24 години, старшій – 29,5-32,5. Цього недостатньо для повноцінного навчання, успішної здачі ЗНО.

В обласному Департаменті освіти про це знають і Гребінківщина фігурує як район, де є малокомплектні школи. Тож дітям треба дати можливість повноцінно навчатися, оптимізуючи мережу. Школа має бути місцем навчання, а не працевлаштування вчителів. Я вважаю, що батьки, які обирають школу за географічним принципом, а не за рівнем надання знань, – це батьки, які хочуть зняти з себе відповідальність за навчання дитини.

Потрібно усвідомлювати, що на терезах: або конкурентоздатність дитини, або життя без турбот. У малокомплектній школі неможливо запровадити профільну освіту. Відтепер маємо нові вимоги до початкової освіти: забезпечення сучасною оргтехнікою, мультимедійним та дидактичним приладдям. Навряд вдасться забезпечити всім школу, де 3-5 дітей у класі.

– Але ж учителі часто допрацьовують безкоштовно, щоб опанувати програму.

– Розумію, що тяжко приймати рішення про закриття шкіл, але ж щоб його прийняти, треба зрозуміти організацію роботи в малій школі. Багато залежить від особистості вчителя. І сільські вчителі, щоб виконати програму, часто проводять безкоштовно додаткові уроки в класах з індивідуальним навчанням. Але ж є багато видів роботи, які неможливо застосувати в малих класах.

Важливим є становлення особистості в колективі, де наявні групові форми діяльності, звичайно, у поєднанні з особистісно орієнтованими. Навчальні заклади мають бути модернізованими. Навіть в естетичному оформленні: маємо вже відходити від побілених крейдою стін і пофарбованих синьою фарбою панелей, закривання порепаної штукатурки стендами-куточками. Тож від злиденності сільських шкіл можна сказати: краще менше, та краще. У 80-ті роки в селах будувалися школи на 200-250 учнів, а зараз їх 45-70. А приміщення доводиться утримувати. У багатьох селах немає роботи, молодь повтікала, немає дітей. А немає дітей – нема і школи.

– Раптом село оживе, з’являться діти, а школа вже занедбана…

– При закритті чи призупиненні роботи виникає багато питань. Це і збереження чудових доглянутих приміщень, і працевлаштування вчителів, тобто фактично людські долі. Для підвезення мають бути відповідні дороги. Вони ремонтуються у нас, але на всі можливостей не вистачає. Розбитою дорогою автобус їде довго, дітям доводиться раніше вставати, шлях стає небезпечним. Якби було відповідне фінансування, хай би існували всі школи.

– Багато учнів зараз підвозять шкільні автобуси?

– У районі багато малих віддалених сіл, звідки учні їздять до великих. Автобуси є у Рудківської, Кулажинської, Гребінківських ЗОШ №2 і №1, куди підвозяться дітки та працівники з трьох сіл (Тополеве, Відрадне, Світанок), №4. Новий автобус буде підвозити дітей до новоствореного опорного закладу.

– Дякуємо за розмову, Вашу працю. Сподіваюся, батьки прислухаються до Ваших аргументів та віддаватимуть дітей до опорних закладів, де є умови для всебічного розвитку. Але і не будуть ліквідовані малі школи, де такі умови є також.

Схожі матеріали: