|
23.02.2013 На збереження пам'яті про героя Гребінківщини потрібні гроші
| ||
На збереження пам'яті про героя Гребінківщини потрібні гроші На початку лютого Гребінківщина відзначила 90-річчя від дня народження та 70 років від дня героїчного подвигу свого земляка, Героя Радянського Союзу Григорія Кагамлика.Відбулися урочисті заходи а Гребінці та в рідному селі Героя - Слободо-Петрівці. А потім життя ввійшло у звичайне русло в очікуванні чергової «круглої дати». А за лаштунками програмних заходів, як завжди, залишаються буденні реалії. - Коли ми поїхали покладати квіти в Слободо-Петрівку, я сподівався, що побачимо музей Григорія Кагамлика, - розповідає голова Гребінківської районної ради ветеранів Валентин Неруш. - Коли зайшли в Будинок культури, то побачили щось схоже на відомий дім Павлова після Сталінградської битви. Дах провалений, стіни позатікали, аж страшно туди зайти. Раніше там справді був музей Кагамлика. Після того, як Будинок культури став аварійним, частину експонатів перенесли до місцевої школи й організували там невеликий куточок. Як могло так статися, що про нашого земляка, Героя Радянського Союзу, на прикладі якого треба виховувати молоде покоління, показати майже нічого? У сільської ради для облаштування музею недостатньо коштів. Це питання треба порушувати на рівні Верховної Ради, бо це ж наша історія. У нас були різні влади, та досі в Гребінці немає навіть Алеї солдатської слави... Ми з'їздили в рідне село Григорія Кагамлика - Слободо-Петрівку, що на Гребінківщині. Там лишилося приміщення школи, у якій навчався майбутній Герой. Це добротна будівля зі стінами майже метр завтовшки і стелею близько чотирьох метрів заввишки. Такі будинки зазвичай переживають не одне людське покоління.  Куточок пам`яті Кагамлика в його рідній школі Цей також два роки тому відсвяткував своє 100-річчя. Його охоче показують усім, хто приїжджає в Слободо-Петрівку. В одному крилі будівлі вже близько десяти років розташована сільрада, а частину іншого займає затишний дитячий садок, у якому виховують 12 дітей. Однак ближче знайомство з будинком шокує: його ліву бічну стіну пронизує велика тріщина. На це боляче дивитися - насамперед з поваги до будинку, що пережив Першу світову війну, революцію 1917 року та ще низку соціальних катаклізмі, на які було багате XX століття. - Знайдіть у Гребінківському районі хоч один такий будинок, як оцей, - емоційно повідав голова Слободо-Петрівської сільради Віталій Колісніченко. - Йому сто років, а він ще цілком придатний для експлуатації.  Родина Г.С. Кагамлика Керівник місцевої громади розповів, що в 1986 році у селі відкрили нову школу, дітей перевели туди. У старій будівлі зробили дитсадок. Та коли облаштовували кухню, то неправильно підвели воду. Одного разу прорвало водопровідну трубу, вода поступово підмила стіну, важкий куток потягнуло вбік - і будівля репнула. Певний час вона стояла «безхозною», і люди встигли її трохи розтягти. А років десять тому, коли в попередньо «підмарафечене» приміщення в'їхали сільрада, а пізніше - й дитсадок, сюди повернулося життя. - Будівля частково аварійна, - продовжив сільський голова. - Під час виборів комуністи бігали з фотоапаратами, обіцяючи: «Та ми її за тиждень-два зробимо!». А тепер кажуть, що їм не до цього. Щоб капітально відремонтувати приміщення, потрібно близько півмільйона гривень - річний бюджет села. Коли було 100-річчя школи, сподівався, що «виб'ю» під цю дату гроші, але не вийшло. Нам хоча б 120 тисяч знайти - щоб куток у будівлі поправити. Ми у ній і музей Кагамлика розмістили б. Сільському Будинку культури, побудованому в 1968-му до 25-річчя подвигу Григорія Кагамлика, по-своєму не пощастило. Як пояснив Віталій Колісніченко, коли розпадався колгосп, то порозбирали трактори, машини, землю. А хім-склади, водні свердловини та культурні об'єкти - те, що не дає прибутку, - скинули на баланс сільради. Треба було щось робити з обідраним клубом (у цьому винен не тільки час, а й самі селяни).  Парта, за якою навчався Григорій Кагамлик 2003 року передав відповідне прохання голові облдержадміністрацїї Олександру Удовіченку. А через кілька років - і тодішньому прем'єр-міністру Віктору Януковичу, коли той перебував у Полтаві. Відповідь дали: ждіть. Всі пообіцяли узяти під контроль. Із сільського бюджету заплачено 67 тисяч гривень за виготовлення проекту, який досі не реалізований. бо ремонт будівлі коштує 6-7 млн гра. Віталій Іванович вважає, що краще синиця в руці, ніж журавель у небі. Рятувати потрібно насамперед 100-річну школу, яка ще сміливо простоїть століття. А щодо музею Григорія Кагамлика... Громада робить, що може. Герою присвячений невеликий музейний куточок у місцевій школі. Збереглася навіть парта, за якою він сидів. Упорядкований і пам'ятник Григорію Кагамлику, що стоїть перед Будинком культури. - Я служив у Вірмени, у військовій частині №73825, що носила ім'я Григорія Сергійовича Кагамлика, - згадує Віталій Колісніченко. - Не знаю, як зараз, але в ті часи вірмени шанували його краще, ніж ми. Він навічно внесений у списки полку під номером один, його ім'я зачитували під час полкової вечірньої повірки, вшановували хвилиною мовчання. Пам'ятники Кагамлику були у військовій частиш і в місті 'Кіровакан. Хотілося б, щоб і до нас приїжджали люди, які цікавляться історією, і нам не було соромно за свою Слободо-Петрівку. Людмила ПЕРЕДЕРІЙ
Події та коментарі Схожі матеріали: | ||
| ||
| Всього коментарів: 1 | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
0
