Полтавщину поділять на 4 госпітальні округи

Лубенський госп. округ обслуговуватиме Лубенський, Хорольський, Пирятинський, Чорнухинський, Семенівський, Оржицький і Гребінківський р-ни

2 грудня у Полтаві з ініціативи ОБСЄ відбувся медико-правовий форум «Захист прав і свобод людини у сфері охорони здоров’я: виклики та реалії реформ». Його відвідала заступник Міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції Оксана Сивак.

Поки юристи – від суддів Конституційного суду до приватних адвокатів міркували, як будуть долати прогалини у галузі медичного права (а дехто – заробляти на них), медики розповіли про інновації, які назавжди змінять українську медицину

«Про здоров’я мають дбати не лише Міністерство охорони здоров’я і лікарі»

30 листопада Кабмін ухвалив низку постанов, зокрема фундаментальні – про зміну принципу фінансування медичної галузі, концепцію громадського здоров’я, а також про утворення госпітальних округів.

– Міністерство формує політику, але у кожного вже є свій досвід і специфіка. Люди на місцях знають, як краще втілювати ініціативи на власному ґрунті. Зокрема, Полтавщина втілила вже не одну реформу, — зазначила Оксана Сивак.

– Дуже важливим є мультисекторальний підхід: про охорону здоров’я повинно дбати не лише Міністерство охорони здоров’я і лікарі, а й Міністерство інфраструктури, Міністерство екології та інші державні органи всіх рівнів. Це і є основою для побудови системи громадського здоров’я, – уточнила заступник міністра. – Самі громадяни також не можуть бути сторонніми спостерігачами. Ми завжди говоримо про вартість лікування, ліки, гарних лікарів і, фактично, зовсім не дбаємо про профілактику і запобігання захворюванням. Нещодавно Фонд «Відродження» проводив дослідження й опитував людей про якість медичної допомоги та ставлення до свого здоров’я.

Там було питання, яке вразило: від кого залежить якість медичної допомоги і Ваше здоров’я? 74% відповіли, що від МОЗу, Президента і Прем’єр-міністра. І ніхто не вказав, що від кожного з нас – у першу чергу. Те, що ми їмо, як ми живемо, чим дихаємо, що п’ємо – з цього починається наше здоров’я. Це не означає, що тепер буде тільки профілактика – зовсім ні, про хворих дбатимуть. Але потрібно говорити про те, як не стати тим хворим. Кожен хоче бути здоровим, але чомусь думаємо, що все за нас повинен вирішити лікар, а не ми самі.

Пізніше, 7 грудня, Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я України, написав колонку для «Української правди», де назвав цей процес «декомунізацією медицини»: «Як працює зараз наша система охорони здоров’я? Якщо одним реченням, так: чиновники розподіляють кошти по всіх медзакладах за нормами планової економіки, розробленими ще за часів Брежнєва…

Замість того, щоб платити лікарням за те, що вони просто існують, ми починаємо платити за те, що туди ідуть лікуватися люди. Було: «є лікарня — є кошти». А після «декомунізації» нашої медицини буде: «є пацієнт — є кошти». І щоб це запрацювало, ми запускаємо національне медичне страхування. У національній страховій системі не потрібно купувати страховий поліс. Ви застраховані, тому що ви громадянин.

Ваш «поліс» — це ваш паспорт. Разом з пацієнтом та його «полісом» у медзаклад за прямим контрактом прийдуть гроші напряму від національного страховика — держави. Без посередників, планів розподілу, перевиконанню планів ліжко-місць, без «особливих» лікарень, де у «головного» добрі стосунки з головою облздрава. Є пацієнти? — Є гроші за прямим та прозорим контрактом. Пішли всі пацієнти? То з ними пішли і кошти».

Госпітальних округів могло бути більше?

З чого почався рух до госпітальних округів? Мовою чиновників це називається «модернізація вторинної медико-санітарної допомоги» і стартувала вона у 2008 році з участі у проекті ЄС «Сприяння реформі вторинної медичної допомоги в Україні». Реформа почала активно просуватися при сумновідомій Раїсі Богатирьовій – міністрові охорони здоров’я часів Януковича.

У 2011 році було заплановано створення 11 якісно нових функціональних об’єднань лікарень у вигляді госпітальних округів. Але після інвентаризації високовартісного обладнання у районних та обласних лікарнях, аудиту стану надання допомоги у 2012 році, з’явився новий план – створення 4-х госпітальних округів з центрами в Полтаві, Миргороді, Кременчуці та Лубнах. Головне завдання медиків – створити відділення або лікарні інтенсивного лікування у центрах округів.

Полтавський (1-й) госпітальний округ обслуговуватиме Полтаву, Полтавський, Машівський, Новосанжарський, Решетилівський, Диканський, Зіньківський, Котелевський, Чутівський, Карлівський райони.

Кременчуцький (2-й) госпітальний округ обслуговуватиме Кременчуцький, Горішньоплавнівський, Глобинський і Кобеляцький райони.

Лубенський (3-й) госпітальний округ обслуговуватиме Лубенський, Хорольський, Пирятинський, Чорнухинський, Семенівський, Оржицький і Гребінківський райони.

Миргородський (4-й) госпітальний округ обслуговуватиме Лохвицький, Гадяцький, Миргородський, Шишацький і Великобагачанський райони.

Отже, полтавцям, миргородцям, кременчужанам і лубенцям пощастить жити у «медичних центрах», а, наприклад, лохвичани й гадячани долатимуть 66 км, багачанці – 26 км, мешканці шишаччини – 48 км до високоспеціалізованої допомоги. Хоча Віктор Лисак, директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА наголошує, що районні лікарні не скорочуватимуть.

Чи витримає навантаження, наприклад, медична система Лубенщини? Фактична потужність центральної клінічної лікарні міста Лубни – 371 ліжкомісце, але майбутнє навантаження визначили в 500. Додавати ліжка не будуть – їх оптимізують, а лікування інтенсифікують. Загалом на Лубенщині 1101 ліжко в закладах комунальної власності і 647 – у семи закладах обласного значення (обласна психіатрична лікарня №2 «Снітино», Лубенська обласна станція переливання крові, Лубенський дитячий протитуберкульозний санаторій, Лубенський обласний госпіталь інвалідів війни, Лубенський обласний наркодиспансер, Лубенський обласний протитуберкульозний диспансер, Лубенський обласний шкірно-венерологічний диспансер).

Оптимально вважається, що на 228,3 тис. осіб майбутнього Лубенського госпітального округу необхідно: 300 ліжок хірургії (додати 18 до наявних), 300 – терапії (скоротити 101 з наявних 401), 75 – педіатрії (скоротити 44 зі 119), 60 акушерських (скоротити 99), 40 інфекційних (скоротити 65).

Також Полтавщині не вистачає 13 бригад екстреної медичної допомоги.

А що вже відбувається на місцях?

З 01.01.2011 до 01.10.2016, тобто за понад 5,5 років відбулось чимало: з 0 стало 34 Центри первинної медико-санітарної допомоги, з 42 дільничних лікарень стало 0. Збільшилася кількість амбулаторій – зі 176 до 327, трохи скоротилась кількість ФАПів – з 692 до 619.

У Лохвицькій ЦРЛ із 1 вересня цього року поменшало на 51 ліжко, персоналу – на 12 чоловік. Про оптимізацію відділень, ліжко-місць і персоналу в лікарні в рамках реформи знали не перший рік. І коли на початку цього року відбувався масштабний сучасний ремонт (частина терапевтичного відділення досі лишилася не відремонтованою), приміщення вже готували до об’єднання неврологічного й терапевтичного відділень. У терапевтичному було 60, тепер – 55, 10 із них – «неврологічні». Уночі на відділення лишається одна медсестра й одна санітарка. Ми вирішили запитати, як скорочення позначилося на медпрацівниках і пацієнтах.

За межами лікарні на умовах анонімності медсестри та санітарки двох найзавантаженіших відділень гірко жартують, що недарма на цвинтарі капличку збудували – якщо реформа рухатиметься далі, колись від лікарні може залишитися тільки хоспіс. – Після будь-якого скорочення важко – піде хтось на лікарняний, а замінити немає кому, – зітхає одна медпрацівниця.

– Після зміни вдома вже ні на що не здатна – задеру ноги й лежу.

– Дуже важко, – зізнається друга. – Лежав чоловік, виписали недолікованим. За документами лікування закінчилось, а дома треба продовжувати. Бо всі ліжка заповнені. Позаглядайте у палати ввечері – ніхто не йде додому. Тих, кому можна вдома лікуватися, не кладуть. Якщо підгинатися й погоджуватися на скорочення, тяжко буде не лише медпрацівникам, а й усім. Адже люди хворітимуть – район великий, екологічно неблагополучний.

Думаєте, поїдуть у Лубни, Миргород чи Гадяч? Та по наших дорогах 70% не довезуть… Як Ви уявляєте, що кататимуться у сусідні міста старі люди, інфарктники? Про нас і говорити годі. Приміром, медсестра зі стажем 15 років і надбавками за нього, категорію, нічні чергування отримує на руки близько 2,2 тис. грн. Від навантаження навіть у молодих тиск піднімається, то таблетку вип’єш, посидиш півхвилини – і далі до роботи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Полтавщині 76% вагітних жінок народжують не у відділеннях районних лікарень

1 медсестра на 55 хворих уночі – норма

– Скоротилася кількість ліжок, але кількість персоналу на одне лишилася та сама, у достатній кількості, – каже головна медсестра Лохвицької ЦРЛ Алла Литвиненко. – У неврологічному відділенні було 25 ліжок, тепер при терапевтичному лишилося 10 неврологічних. Неврологічні хворі, які можуть пролікуватися тепер на денному стаціонарі, лікуються на денному стаціонарі. Частина (з інсультами) – у реанімаційному відділенні. Такого, щоб не було куди класти хворого, ще не було. Але коли буде епідемія, зможемо потіснити хірургічних хворих і покласти терапевтичних у «хірургію». У приміщення, де була «неврологія», зробимо 2 палати на випадок епідемії тощо.

Збільшиться незабаром кількість ліжок у реанімаційному відділенні, де надається більш кваліфікована допомога, постійно присутній лікар. Дійсно, медсестри в наш час працюють інтенсивно. Дедалі більше ліків вводять через крапельниці, а не в пігулках чи ін’єкціях. Тому замість чергової й маніпуляційної медсестер ставимо двох маніпуляційних. От якби спідометр до медсестрички причепити й подивитися, як вона «літає»! А ще ж і кожному хворому хочеться, щоб йому першому увагу приділили! Але одна медсестра вночі на 55 пацієнтів – це відповідає нормам, затвердженим МОЗом іще у 90-х. Адже більшість маніпуляцій робляться вдень, одиницям у відділенні вводяться антибіотики.

Хоча, звісно, роботи вистачає – тільки вранці кожному температуру треба поміряти, прослідкувати за гігієною... Графіки робимо такі, щоб зручно було працювати. Поки що, крім як у реанімаційному відділенні, не можемо рівнятися на закордонні клініки, де на двох пацієнтів – одна медсестра. Власне, зараз 33-й наказ, де були нормативи кількості персоналу, скасований.

Згідно з ним, на 25 ліжок – 1 медсестра. Головний лікар зараз має право сам визначати, скільки йому потрібно людей і кому платити зарплату. При скороченні ми обирали людей пенсійного віку, попросили їх, і вони погодилися піти добровільно за віком чи «на вислугу». Загалом скоротили 12 чоловік – медсестер, санітарок, кухаря, пралю.

Недоступність медицини підштовхує до самолікування

Скаржаться лохвицькі медсестри не лише на реформи, а й на зростання через дорожнечу ліків кількості випадків самолікування народними засобами, у шарлатанів, по інтернету. Потім усе одно доводиться звертатися до лікаря, тільки на пізнішій стадії хвороби. Дехто свідомо запускає хвороби, не дозволяючи собі заради здоров’я полишити роботу й домашнє господарство. Через них і потім порушують призначений режим лікування. Є й категорія пацієнтів, які на ліки грошей ніяк не можуть знайти, а от на спиртне вистачає.

«Скорочення має стимулювати пацієнтів до того, щоб не хворіли»

– Сподіваюся, що скорочення ліжкового фонду, яке відбувається по всій Україні, а не лише в Лохвиці чи на Полтавщині, не позначиться на якості медичного обслуговування, – каже головний лікар Лохвицької ЦРЛ Віктор Бурлей. – Норми стаціонарних відділень – до 60 ліжок на 10 тис. населення. Дотепер діяли норми радянських часів – 80-100 ліжок на 10 тис. людей. Але ж чисельність населення зменшується, змінюються технології лікування. Будуть скорочені також ліжка хірургічного і травматологічного відділень – загалом 56. Ми ніяк не можемо протидіяти скороченню, адже воно здійснюється за постановою Кабміну. Розумію, що це життєвий процес і колись це мало відбутися.

Скоротиться і до 20 ставок медичного персоналу – як персоналу, що обслуговує заклад, молодшого й середнього, так і лікарів. Але ж ми у свою чергу стараємося зробити так, щоб негативу було менше. Зокрема, розширюємо реанімаційне відділення. При скороченні хто йде на пенсію, кому дамо роботу в іншому місці. Оскільки лікарів не вистачає, зі скороченням ставок ніхто з них без роботи не залишиться. Зараз у стаціонарі вистачає пацієнтів, які лише вдень отримують лікування, а ночувати йдуть додому. Влітку цього року в Лохвицькому районі було 243 ліжка.

А фактично стаціонарних хворих – коли 123, коли 134, тобто ліжка постійно «гуляли». Отже, від скорочення пацієнти не постраждають. Нині пріоритет — первинна ланка, профілактика. Можливо, скорочення ліжко-місць вплине на свідомість людей: «Якщо ліжок не вистачить, можливості лежати не буде, то краще ми будемо займатися профілактикою, раніше підемо до сімейного лікаря, будемо лікувати, наприклад, гіпертонію»… Ми звикли «тягти» до останнього – поясню на прикладі зуба.

Коли тільки-но відчуваємо холодне чи солодке – кажемо собі: треба до стоматолога. А йдемо насправді тільки після двох безсонних ночей. Люди приходять із запущеними хворобами, які не лікувалися взагалі, або займалися самолікуванням, виконували поради далеких від медицини знайомих. У результаті хворобу, яку можна було вилікувати амбулаторно за 10 днів, доводиться лікувати в стаціонарі набагато довше й затратніше.

"Події та коментарі"

Схожі матеріали: