Реформа первинної ланки медичної допомоги на Пирятинщині: запитань більше, ніж відповідей

Лише чотири центри ПМСД в Полтавщини повністю забезпечені належною комп’ютерною технікою

Керівник Пирятинського Центру первинної медичної допомоги Ірина Дядькова

З 1 січня 2017 року в Україні розпочалася реформа охорони здоров’я. Первинна ланка медичної допомоги – галузь, якій відводиться велика роль у медичному обслуговуванні населення.

Що і як відбувається в цій галузі зараз, на початкову етапі реформування, – тема розмови з головним лікарем ЦПМД Іриною Дядьковою, на яку спілкувалися "Пирятинські вісті".

- Ірино Миколаївно, які нововведення в первинній ланці медичної допомоги з’явилися з початком реформи охорони здоров’я?

- Реформа галузі охорони здоров’я розпочалася, це озвучено на всіх рівнях, починаючи з керівництва державою, з очільника Міністерства охорони здоров’я. Але, як саме відбуватимуться всі анонсовані зміни, що конкретно робити, як працювати в умовах реформування, – цього ми не знаємо і зараз. З того, що відомо: організація роботи сімейних лікарів відбуватиметься на умовах укладання договорів між лікарем та пацієнтом, якого він має обслуговувати.

Це – не новина. Ця інформація постійно звучить, в тому числі і з преси, люди звертаються до нас із запитаннями, зокрема і з тими, які стосуються безпосередньо укладання договорів. Але укладати поки що нічого, бо ми не маємо типових контрактів, в яких мають бути враховані всі аспекти, так би мовити, співпраці сімейного лікаря та пацієнта. Нам обіцяють, що розробку типових договорів МОЗ планує завершити до кінця лютого.

На даному етапі ми перебуваємо в тому стані, коли запитань – набагато більше, ніж відповідей.
З того, про що зараз відомо, повідомляється, що на одного сімейного лікаря має бути не більше 2-х тисяч пацієнтів. Як ми будемо дотримуватися цієї норми, – наразі невідомо, адже на даний час у нас в міській амбулаторії - 4 сімейні лікарі. Не важко порахувати, що при населенні міста у 16 тисяч осіб на кожного лікаря припадає не по дві, а по 4 тисячі пацієнтів. Чекаємо роз’яснень від Міністерства.

Ще один аспект, який теж на даний час є великою проблемою, – відсутність належного комп’ютерного забезпечення. Для оформлення та в подальшому ведення договорів всі дані про пацієнтів мають бути систематизовані та внесені в електронний реєстр. Аби його створити, потрібно забезпечити всіх сімейних лікарів комп’ютерною технікою, якої в нас немає. Така проблема не лише в нашому Пирятинському ЦПМД. Наскільки мені відомо, лише чотири центри ПМСД в області повністю забезпечені належною комп’ютерною технікою. Наші ж комп’ютери, на жаль, не зовсім нові та придатні для такого серйозного навантаження.

- Скільки триватиме перехідний період?

- Загалом, нам обіцяють, що на організаційні моменти у нас є перше півріччя 2017 року, протягом якого мають бути вирішені основні моменти процесу подальшої роботи.

- Чи потрібно буде пацієнтові платити за договір?

- За той перелік послуг, який буде прописаний у договорі, платити не потрібно. Наприклад, там буде прописано одне рентген-обстеження, два-три обстеження ЕКГ, аналізи тощо. Ці послуги пацієнт отримає безкоштовно. А якщо йому потрібно буде більше таких обстежень, – буде визначений механізм оплати.

- Чи має право людина з села приїхати і сказати: я хочу укласти договір конкретно з цим сімейним лікарем?

- На це питання я не можу відповісти однозначно, адже ці всі моменти, сподіваюся, будуть знову ж таки передбачені в тому типовому договорі, який нам надасть Міністерство. Якщо там буде прописано, що лікар в обов’язковому порядку повинен буде їздити на виклик до хворого незалежно від того, де він проживає, то в такому випадку укладати договори з пацієнтами, які проживають в різних куточках міста, не кажучи вже про різні села району, - економічно невигідно.

Я глибоко сумніваюся в тому, що нам буде виділятися стільки коштів, щоб у повному обсязі забезпечити навіть паливно-мастильні матеріли для забезпечення таких викликів. Тому, вважаю, що механізм так званого права вільного вибору лікаря пацієнтом є невідпрацьованим, адже матеріально ми не в змозі будемо забезпечити цей процес.

- А по дитячих лікарях: така ж ситуація і ті ж договори?

- Швидше за все – так. Людина може укласти договір на обслуговування дитини з сімейним лікарем, а може - з педіатром. Загалом же нас націлюють на те, що на первинному рівні педіатрична ланка буде до 2020 року, а далі – самі лише сімейні лікарі, які по суті і повинні вести людину від народження, знаючи при цьому всі її хвороби та проблеми. Але з такою критично малою кількістю сімейних лікарів і ще й без педіатрів нам буде складно. При такому навантаженні потрібно мати на обслуговуванні не більше 1500 осіб обслуговуваного населення.

До речі, на даному етапі у нас не вистачає і педіатрів, адже два лікарі – поважного віку, а молодих спеціалістів на заміну немає.

- Які ще нововведення в роботі працівників ЦПМД з’являться у зв’язку з впровадженням реформи в життя?

- До обов’язків Центру первинної медичної допомоги серед іншого входить і надання невідкладної допомоги при погіршенні стану хронічно хворих людей. Наш медперсонал повинен надавати первинну допомогу людям, виїжджаючи до них додому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Полтавщині через інгаляційне отруєння госпіталізували трьох осіб

Організація цього процесу також викликає велику кількість запитань. Одне з найскладніших, знову ж таки: де взяти лікарів, щоб «закривати» і цю ланку роботи? Адже невідкладна допомога повинна надаватися у робочий час – з 8-ї до 17-ї години, тоді, коли лікарі мають бути на прийомі. Як виходити з цієї ситуації, - ми поки що напрацьовуємо.

Можливо, невідкладну допомогу в більшості випадків надаватиме саме медперсонал середньої ланки, який у нас - висококваліфікований і в змозі виконувати великий обсяг роботи по допомозі хворим. Аби впорядкувати всі ці моменти, нам теж потрібен час, хоча створення служби невідкладної допомоги вимагається вже протягом кількох років…

- Реформи – це, передусім, гроші… Яка ситуація із фінансуванням закладів ЦПМД?

- В плані фінансування все більше ми потребуємо допомоги місцевих бюджетів. Розуміємо, що навантаження на них з року в рік зростає, але нас орієнтують на те, щоб ми якомога більше залучали до фінансування саме районний, міський, сільські бюджети. Мені приємно, що останніми роками з більшістю сільських рад ми налагодили тісну співпрацю, вони виділяють кошти на покращення матеріально-технічного стану закладів охорони здоров’я.

Керівник Пирятинського Центру первинної медичної допомоги Ірина Дядькова

Протягом останніх років у багатьох сільських медпунктах проведено ремонтні роботи, дехто закупив і необхідне медичне обладнання, що не може не радувати.

Виділяються кошти і на придбання необхідних ліків, і на закупівлю дезинфікуючих засобів, господарських товарів.

Ми зараз вийшли на той етап діалогу, коли очільники сільських громад розуміють: те, що робиться у їхніх ФАПах – робиться не для головного лікаря, не для фельдшера, який там працює, а робиться в першу чергу для того, аби сільські люди отримували більш якісні послуги.

Зустрічаючись з сільськими головами, завжди наводжу такий аргумент: ви виділяєте кошти на сільські дитсадки, школи, і це дуже прекрасно, адже вкладати кошти у дітей – означає вкладати їх у майбутнє. Але ж пам’ятайте при цьому, що, дбаючи про сільські ФАПи, ви також думаєте про майбутнє. Адже, якщо у дитсадок ходить 15-20 дітей, то у ФАП звертаються всі – в тому числі й ті діти.

Тому кошти у сільські заклади охорони здоров’я вкладати треба… Знову ж таки, повторюся: підвищити якість обслуговування сільського населення під силу сільським головам. Купіть, наприклад, фельдшеру якесь нове обладнання - і воно допоможе більш точно діагностувати ту чи іншу проблему… Придбайте той же моторолер - і медпрацівник швидше реагуватиме на виклики, адже добиратися до хворого доводиться іноді по кілька кілометрів.

На даному етапі хочу відзначити співпрацю з Каплинцівською, Вікторійською, Березоворудською, Харківецькою сільськими радами. Це не означає, що решта – погані, проте голови цих сільрад багато роблять для своїх закладів охорони здоров’я.

- Ірино Миколаївно, Ви озвучили кадрову проблему по сімейних лікарях у місті. А яка ситуація із забезпеченням медперсоналом сільських закладів охорони здоров’я?

- Кадровий голод у наш час характерний для всіх закладів охорони здоров’я, в тому числі і для сільських. Надзвичайно гостро вже протягом не менш ніж десяти років стоїть проблема по лікарях у сільських амбулаторіях – у Теплівці, Вишневому, Вікторії, Великій Кручі. Ми хоч зараз готові прийняти лікарів і в ці заклади, і в місто. Але ніхто не йде. Іноді цікавляться, телефонують, але далі цих розмов справа не просувається.

Телефонували, наприклад, із прилеглих до окупованих територій на Сході України, але їх не влаштовує в першу чергу заробітна плата, тому далі телефонних розмов справа не йде. Наприклад, по Великій Кручі є чудові умови для лікаря, там є і житло, у селі – дитсадок, школа, персонал амбулаторії хороший, віддаленість від Пирятина – кілька кілометрів, і заклад знаходиться у непоганому стані.

Але, на жаль, бажаючих працювати там поки немає. Там зараз працює лікар – добросовісна людина, але вже поважного віку, якому складно виконувати ці обов’язки, тим паче, що село - велике і кількість обслуговуваного населення – значна. Середнім медперсоналом більшість сільських ФАПів забезпечена.

Проблемними в нас уже протягом тривалого часу є ФАПи у Прихідьках, Білоцерківцях, куди ми не можемо знайти медпрацівників. Хоча у тих же Білоцерківцях – хороші умови, зроблений ремонт. Я пропоную людям, які звертаються, але бажаючих немає. Можливо, не останню роль у цьому відіграє віддаленість села, незручне транспортне сполучення, відсутність сучасної інфраструктури для потреб молоді.

Окрім цього, економічно невигідно утримувати медпункти у таких селах, як, наприклад, Першотравневе, Високе. Заклади там ще є, але їх існування на даному етапі – під великим питанням. Великі ж села в районі забезпечені медичними сестрами і, думаю, значних проблем з кадрами там поки що не буде.

Хочу підсумувати наступним: реформа вже розпочалася. Як її втілювати у життя, які конкретно кроки робити зараз для того, аби якість надаваних населенню послуг була вищою, - над цим працює Уряд та Міністерство. Європейські країни, які проходили шляхом реформ медичної галузі, витрачали на цей процес десятиліття, ми ж тільки почали цю справу.

На даному етапі найпершим завданням по первинці є підготовка до укладання договорів. Зараз ми займаємося підрахунком, переписом, уточнюємо дані по обслуговуваному населенню. Як розвиватиметься галузь далі та що зміниться, – покаже час.

Розмову вела Людмила Волик,
"Пирятинські вісті"

Схожі матеріали: