|
||||||
Право на спадкування
Право на спадкування Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу країни майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Особистою приватною власністю чоловіка (дружини) є: 1) майно, набуте ним (нею) до шлюбу;Отже, за загальним правилом, все набуте подружжям під час шлюбу спільно або одним з них на кошти обох з подружжя є спільним майном подружжя. Навіть автомобіль, куплений під час шлюбу на зарплату чоловіка та оформлений на чоловіка, усе одно вважається спільною сумісною власністю подружжя. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Таким чином, йдеться про спадкування 1 /2 частки спадкового майна, оскільки дружина вже є власником 1/2 його частини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Згідно зі ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкуванняза законом мають діти спадкодавця, утому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після йогосмерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Таким чином, на відповідну частину спадкового майна можуть претендувати батьки чоловіка. Разом з цим, можна також припустити, що чоловік склав заповіт. У такому випадку, він міг залишити майно одному чи кільком із спадкоємців за законом, позбавити права на спадкування одного чи всіх спадкоємців за законом, заповідати своє майно будь-яким особам, у тому числі стороннім. Проте він не мав права позбавиш прав на спадкування тих своїх спадкоємців, дляяких встановлена обов'язкова частка. Такими спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова» (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Це найближчі до нього особи, котрі незалежно від змісту заповіту мають право вимагати, щоб їм була залишена зі спадщини половина їх законної частки. Малолітніми є особи висом до 14 років, неповнолітніми — від 14 до 18. Непрацездатними визнаються особи, які досятли пенсійного віку, встановленого законом (загальний пенсійний вік становить для чоловіків 60 років, для жінок—55 років), або визнані інвалідами, у тому числі діти- інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Обов'язкова частка виділяється у тому разі, якщо порушуються права такого спадкоємця. | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |