 |
Іменем Ісуса Христа я наказую - злий дух вийди геть! |
Підвода, запряжена однією рудою кобилою, вкотилася під склепіння густого, прадавнього лісу. Не дивлячись на те, що стояв спекотний полудень, тут була напівтемрява і прохолода.
Підводою керував кремезний чоловік з кошлатою бородою, помереженою рідкою сивиною. Він підганяв конячину, тривожно озираючись на жінку у білій хустці. Вона намагалася тримати на руках хлопчика так, щоб його недуже трясло на вибоїнах. Хлопчина мав років вісім чи дев'ять. Його лихоманило, все тіло було вкрите холодним потом і він марив.
- Преславе, швидше! - вигукнула жінка. - Він ледве дихає.
Чоловік крикнув і вдарив віжками. Кобила зробила над зусилля й побігла прудкіше.
- Тату, - простогнав хлопчик.
Преслав озирнувся. Раптом війнуло дивною, не лісовою прохолодою. Кобила заіржала, ледь не ставши дибки. Підводу добряче труснуло. Жінка закричала й ухопилася рукою за край возу. Хлопчина відкрив затуманені очі.
Преслав подивився вперед. Посеред дороги стояв чоловік у чорному плащі, голову накривав каптур, а в руках незнайомець тримав довгий ціпок. Преслав взявся за руків'я меча й обвів поглядом навколишні зарості.
- Я тут сам, - промовив незнайомець, піднявши голову. Під каптуром ховалося старече обличчя з короткою білою бородою. Забронзовіла від сонця шкіра навколо очей була щедро посічена зморшками.
- Зійди з дороги. Я поспішаю, - грізно сказав Переслав.
- Мої старечі ноги втомилися від довгої дороги,
- хоча Старець і говорив місцевою мовою, але робив це так, ніби в роті йому щось заважало.
- Пусти мене на підводу.
- Преславе! - невдоволено озвалася жінка. Не чекаючи відповіді, Старець швидко обійшов кобилу, не дивлячись на вік, легко скочив на підводу й сів поруч з Преславом. Чоловік і жінка вражено перезирнулися. Але на заперечення не було часу. Зрештою, чим може зашкодити дивакуватий дід?
Деякий час вони їхали мовчки, поки дитина не застогнала.
- Що з хлопцем? - запитав Старець у Преслава.
- Третій день лихоманить, - відповів той не відразу. - Ні один знахар не допоміг. Навпаки, ставало тільки гірше.
- Єдина надія на Дажбога, - додала жінка. - Ми їдемо йому поклонитися і попросити для Тарасика одужання.
Навкруги панувала дзвінка тиша. Лише скрип підводи і тупання кінських копит порушували ЇЇ.
Старець
- Зупинись, - мовив Старець.
- Що?
Старець перехопив віжки й натягнув їх. Заіржавши, кобила зупинилася. Старець повернувся до жінки з дитиною.
Ти що робиш?! - обурено вигукнув Преслав, хапаючи діда за гострі плечі.
Старець глянув на Преслава так, що той ніби наштовхнувся на міцну стіну. Він повільно відпустив старого.
- Дай мені хлопця, - звернувся Старець до матері.
Жінка притискала сина до грудей і ціпеніла від страху.
- Не бійся. З ним все буде добре.
Жінка глянула на свого чоловіка. Той кивнув і вона боязко передала свою дорогоцінність Старцеві. Він обережно взяв дитину й поклав на пахуче сіно. Тарас вже навіть не стогнав. Його трясло все дужче і дужче. Старець поклав суху руку на бліде обличчя дитини.
- Іменем Ісуса Христа я наказую - злий дух вийди геть!
Тарас закричав не своїм голосом, вигнувся дугою, а потім розслабився і затих. Здавалося, наче він помер.
- Ти його вбив! - вигукнув Преслав, витягуючи меч.
Але Старець на нього не зважа. Він втомлено зліз із підводи. Його руки і ноги тремтіли від напруження.
- Мамо, пити, - озвався хлопчина.
- Тарасику, синочку! Ти живий! - жінка не тямила себе від щастя. Вона сміялася і плакала одночасно.
Преслав розгублено подав синові шкіряну флягу з водою. Напившись, Тарас попросив їсти. Мати відламала йому окраєць житнього хліба, нагрітого сонцем.
- Тримай, - Преслав дав Старцеві флягу.
Той зробив кілька великих ковтків.
- Ти з тих зайшлих чаклунів, які моляться Ісусу Христу і говорять, що Він єдиний Бог, а наші боги - це лише шматки дерева?
- Так, Преславе, голова племені, який спалив християнську церкву на своїх землях і вбив трьох служителів, - відповів Старець.
Кремезний чоловік злякано відступив назад. Старець дивився на нього пронизливим поглядом:
- Тарас - твій єдиний син. Двоє старших померли від невідомої хвороби, хоча ти й возив їх у святилище Дажбога.
- Звідки... - Преслав затнувся на півслові. -Не вбивай дитину. Він нічого поганого не зробив.
Не сказавши й слова, Старець взяв палицю й пішов геть. Преслав зробив кілька кроків, ніби намагаючись наздогнати старого, але замість цього:
- Що мені робити?!
- Жінка скаже! - не озираючись, відповів Старець.
- Хто ти?!
Старець зупинився і озирнувся:
- Андрій, учень Ісуса Христа!
- Тату, - тихо гукнув Тарас. - У мене нічого не болить.
- Добре, синку,- Преслав поцілував хлопця в чоло.
Війнуло дивною прохолодою. Кобила заіржала і збентежено переступала з ноги на ногу. Преслав глянув на дорогу. Старець зник. Він пробіг далеко вперед, та крім них, навкруги не було жодної душі.
- Зчез? - запитала жінка, коли Переслав повернувся.
- Так, - мовив той, розвертаючи підводу.
- Я чула, що в Темному урочищі побудували християнську церкву.
Переслав мовчки сів на своє місце.
- Поїхали туди, - наполегливо промовила жінка.
Переслав тяжко зітхнув і вдарив віжками.
Березень 2015
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|
|
| ||||
|
|
|
| ||||
|
|
|
|
|
|