Не встиг наслухатися
я симфоній літа.
Вже й мідно-багряниста
осінь відсурмила...
Я -- на порозі грудня, в садку,
вітрами вмитому.
Десь сніговиця ще заспала
білокрила.
В траві чорніє листя, від дощів
іржаве.
Плоди віддарували і яблуня,
й калина...
А на вершечку — яблуко
самотнє, затужавіле,
Й заплакане, мов серце удовине.
* * *
Вже одзвучала жнив серпнева музика,
Вляглися зернограї золоті...
І соняхи у вицвілих картузиках
Комбайнів виглядають у путі. Передвідльотну провели лелеки
"Нараду" на Романовій горі...
Антонівки — медові мікроглеки
Ще світять на гілках, мов ліхтарі.
СПОРТКОМПЛЕКС ДІЄ
(віршонарис)
Почнемо з стадіону. Тут три тисячі місць: Голуб! і червоні вибирай до вподоби, Городянин чи гість. Ну, а зелена трааиця! - Наче ласка душі У спекотну палючу Мжичать штучні дощі. А травицю рівненько тут робочі стрижуть, Хазяйнують з Толочним... Вартові стережуть Комплекс весь почергово. Обов'язково! А футбольні афіші Є частіш цьогоріч. Відбулось чималенько Між командами стріч. Про набутки гребінківців Свідчать вони: Подолали Пирятин, Нам програли й Лубни. Іще декотрим клубам Наш 'Локомотив' І удома, і в гостям Голи загатив. Тренер пан Симоненко Хлопцям - батько рідненький: і порадить, й полає, Перепони здолає. Ще попереду - осінь, Очки слід здобувать, Футболістів попросим: в матчах не програвать! Дехто дума, єдиний Тут панує футбол. Але ж юнь, ветерани Грають у волейбол. Он змагаються юні: М'яч в корзину влуча З гяндболістами-учнями Старшокласне дівча. А на зріст височенькі Два молодики Пошановують теніс - Грають тут залюбки. А з Іваном Микала Йдуть сюди негулять, Стадіонівське коло Обійдуть разів п'ять. А в ДЮСШевських тренерів І узимку жнива: З багатьох регіонів Шкільна юнь прмбува. Тут директор Чврнявський, Майстер спорту, стріча Молодих спортолюбів... До програмних навчань Залучити би учнів Всіх Гребінківськиж шкіл, Щоб майстерність черпати Тут з дитячих років. Спорт - це діло завзятих, Люду в силі й красі... 3 професійним зі святом Вас, спортсмени усі! Й фізкультурники всі!
СМІЛИВО ТРУДНОЩІ ДОЛАТИ
(Віршонарис), присвячений Віктору Івановичу Кривошеї, головному лікарю Гребінківської райлікарні з нагоди 30-літньої діяльності в медицині
Його колиска Богодухів, Містечко схоже на Лубни. Тут вулиці з вишневим духом В зеленім розповні весни Запам'яталися навічно. Дитинство юність зустрічав, У ріднім місті симпатичне Він медучилище кінчав. А Харків- обласна столиця Його в роботі гартував, Узявши Віктора трудиться, Тут залюбки фельдшерував, А звідси узяли до війська, Вітчизні треба ж послужить, Як служба кінчилась армійська Додому, до батьків спішить. "Як хочеться учитись далі!" Зібравши документи тут В Полтаву мчить по магістралі Вступив в медичний інститут. Є нові друзі, час навчання, Весна,студентські вечори...
0 стрічі .молодість, кохання!.. Немає кращої пори. Зустрів, немов ясну планету, Її.з одного ж факультету. Вона, Михайлівна Світлана Струнка, вродлива, Богом дана Іваничу на все життя. У виборі не помилився, Іще студентом одружився, Нема й не буде каяття.
Івже на курсі на останнім В них народився син Денис. Додати треба свіжі дані: Як і в батьків у нього хист До галузі - до медицини. Уже він - стоматолог нині, Скінчивши в вузі навчання. Зростає лікарів рідня, Бо і синок молодший Юрій Такий по вдачі,по натурі: Граніт науки гризти звичний, Пішов уже у виш медичний. ...Родина вся давно в Гребінці. Віктор Іванович житло Одержав тут собі і жінці, І дітям. Праця є,тепло... Він звик до труднощів,до всього, -Що треба "хрест важкий нести", А на посаді головного Вже років більше десяти. А у години протезиста Йде люд до нього з сіл і міста. Уже він двічі й для Нетеси Виготовляв зубні протези, Тепер харчі старезний дід : Жує і вранці,і в обід.. Що ще сказать про головного? Які думки в колег про нього? Почув від Катерини Орос, Вона лікує вдатно хворих, А за посадою - начмед :
-У всіх робота в нас - не мед. Не палить головний,не п'є,
В роботі приклад подає... -Він чуйний,чесний, добродійний, -Сказав Литвиненко Сергій, Про колектив дбає постійно Порядок в райлікарні всій. Із поліклінікою в парі -Чіткий стаціонару труд, І в "Денному стаціонарі" Вам можна лікуватись тут. У мене болячок немало: Новенькі є. Були старі... Живу ще. "Підремонтували" Поліклінічні лікарі. Двір захотів я подивиться. Яка панує чистота! Росте розчесана травиця, Чарує квітів красота, І в кабінетах квіти всюди, Де діють лікувальні люди. ркономічне ще б до теми... Іванича я запитав: -Які хвилюють вас проблеми? І він, подумавши, сказав: -Нелегко буде керувати, Якщо фінансів не стача. Фонд благодійний небагатий Лікарню трохи вируча. Адміністрація й райрада (Спасибі їм!) таки дали Сто тисяч гривнів. Ми придбати Дихальний апарат змогли, Ще дещо. Знову, як не дивно, У владців просим грошенят, Щоб механізми прогресивні Були. Віджиле б замінять... Питання кадрове турбує. Потрібно дев'ять лікарів. Без праці з вишів юнь мандрує, Переступає й наш поріг, Нові дипломи подає. "У нас, кажу, робота є" "А є житло?" "Нема житла"... І далі йдуть. Такі діла" ... Що ж ювіляру побажати? Сміливо труднощі долати, А ще - козацького здоров'я Йому й родині у житті, І колектив вести з любов'ю У повсякденному труді. Удач, добра хай сонце світить, Хай будуть успіхи в синів. А Баті я бажаю жити Іще п'ятнадцять тисяч днів!
СЛУЖУ ЛІРІ
Я поезію шаную І стрічаю, мов кохану. Люблю ніжно-чарівливу Й неспокійно-полум'яну. У часописах шукаю, Щоб напитись, мов з криниці... Вірші залюбки читаю У "Євгеновій світлиці". Як богині, як княгині, Служу Лірі, їй молюся. Як не пишеться -- сумую, Є натхнення — посміхнуся. Часто сам себе питаю: "Ну навіщо творчі муки?" Та до смерті, вірю-знаю, З нею не візьму розлуку.
СЕРПЕНЬ - СИН БАГАТИЙ ЛІТА
Серпень - місяць зорепадів, Тихих, звабливо-ясних... З милою в любові й злагоді Ти колись дививсь на них. Колісницею по небу Прокотивсь пророк Ілля. Йому дякувати треба: В нас не зламував гілля. У саду і біля двору, В хаті... запахи плодів, А на пасіках в цю пору -Завершальний збір медів. Серпень - син багатий літа, Агрономам радить всім: Хочеш мати раннє жито -Після дощику посій!
В серпня стільки ще роботи! Під озимі лан готуй, Хазяйнуй і на городах, І солому заскиртуй! А вже вересню збирати Гречки-проса врожаї. Серпню треба ж видавати Й хліб селянам... на паї. і копати бараболю При хатах, на дачах, в полі... Ще громів в районах різних Він котитиме вали. Просимо: культури пізні Спекою не обпали!
СНІГУРІ
Нещодавно перший ліг сніжок Тоненька ковдра з вати, чиста... Прикрив, мов білий кожушок, Озимих руно зеленисте.
Стою самотній у саду.
Ні, я не сам, зі мною грудень... Дивлюсь на крони яблунь, жду Снігуриків червоногрудих. Озвуться щебетом гілки
І в серці збудять барви літа...
А в думці зблисне: то пташки
Чи яблука, промінням вмиті?
До поля — перший санний слід Мов два рядки в новому творі..
А снігурі з промерзлих віт Сніжинки струшують, мов зорі.
З НОВОРІЧЧЯМ!
Святковий віршонарис
Краса приміщень двох вокзалу Гарненька наша вузлова. Сиджу з газетою у залі, В руках - "районочка" нова. Покращав настрій поетичний: Побачив з людом гомінким, Як мчиться потяг симпатичний, Що називають надшвидким. В майбутнім, мрію, зупинятись І в нас він буде хоч на мить. Тоді з Гребінки люд багатий На Київ, Харків "просвистить". Усі підрозділи станційні Меті тут віддані одній -Як працелюби професійні На вахті миру трудовій! Тут діють чітко каси, зміни і оператори сумлінно. А труднощів також немало, Життя сучасне їх носій... В начальника, як в генерала Проблеми "на прицілі" всі. Згадать з приємністю годиться: Майже щорічної пори Вруча Південна залізниця, Буває і Укрзалізниця Дипломи Честі, прапори Та ще й відзнаки грошові - % За перемоги трудові, Бо здобувають гребінчани Місця і перші у змаганні. Станційникам рік, що минає, Приніс здобутки немалі. Вони крокують в рік грядущий Зі Стариковським на чолі. ... Бригади злагоджено діють В локомотивного цехах. Вузла найбільше Підприємство, Героїв дух живе в ділах. Тут армія трудівників -і машиністів, й слюсарів... Здавен депо орденоносне І честь, і славу береже, І, як не дякувати, вносить Найбільше коштів в райбюджет! Хоч скрут, проблем Тут чималенько, Але зберігся колектив: Заслуга пана Кононенка- Нікого він не "скоротив". А це тепер - найголовніше, Робота є в депо усім і Працюють люди, як раніше, Платню несуть в Квартиру, в дім. Дай Боже, щоб була зарплата, У всіх ціленька, не "щербата", Щоб всенький залізничний люд Достаток мав за чесний труд. Як не згадати Пасажирське? Здобутки Щедрі в деповчан. Хоч скрутно й важко - завершили По вигіуску вагонів план. В цеху колісному дбайливо Ввели обладнання нове. Тут колектив працелюбивий Долає Труднощі, живе! Вагони котяться новенькі. З депо На Харків, Кременчук... Завдань немало в колективі Для розуму й умілих рук. —Випускників шкільних взяли ми На підприємство десятьох, -Яременко, начальник, мовить. -Хай помага в роботі Бог! Ще братимем, щоб безробітних У місті зменшувалось в нас. Міцна тут пані Дисципліна, На всіх працюючих - одна. Нач вірить: криза і податки Не покладуть нас на "лопатки", із Пасажирського вагони Помчать, помчать в далекі гони. Ще підприємства слід назвати, Де успіхи хороші є, Де кожен трудівник в роботу Уміння й сили віддає. Це - із Головченком ПЧ, Це - Маліченкове ШЧ, Це - БМЕУ, де Чичибабін Підставить в час важкий плече... Всі колективи залізничні -Сердечно й щиро з Новоріччям! Хай віра в краще не вмира, Здоров'я, успіхів, добра!
ЗАХИСНИКИ І ПЕРЕМОЖЦІ
На фронті був він ротним командиром, Водив в атаки люті рядових. Міста звільняли у вогненнім вирі, Пекельний шлях війни років чотири... І Штурмуючих солдатів у Берліні Півроти залишилося живих. Як переможці прибули додому, Хто в ранах...
Та, змужнілі й молоді, Взялись за діло всупереч утомі, І в мирнім вславили себе труді. Знав ротний всіх бійців за адресами, Провідував, збиралися, було, Під синіми Вкраїни небесами: Полтавське місто це, а чи село.
В Росії гостювали, в Білорусі, При стрічах обнімалися до сліз, - Бо мічені вогнем й металом друзі Солдатську вірність зберігають скрізь. Подзвонюють медалі на мундирі, Підтримують солдати командира: «А заспіваймо, хлопці, «Ех, дороги...», «Землянку»...
Про Дніпро звучить мотив, Що аж з очей росинки покотив... О, зустрічі давно минулі, щирі!.. Уже вас залишилось небагато, Щоріч стареньких рідшають ряди. Медичній службі вам допомагати Й Терцентри хай з прислугами - завжди. Долайте, ветерани, холод, спеку, Хай ліки вам здешевлюють аптеки.
ЕТЮД ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ
Оджуравлинила вже рання осінь. А нині пізня, мов твоя й моя... Порідшали в беріз багряні коси, Із листя килими лежать в гаях. У кетягах калин посолоділи соки, Та скоро приморозкам їх кущі обнять... А дні течуть дедалі невисокі, І променями сонця не бринять. До листопада вже недапеченько. Розгорнуть ночі темряви сувій... Читатиму Гребінку я, Шевченка, І, може, ще склепаю віршик свій.
МИХАЙЛІВКА
Побіля Стукалівки це мале сільце. О, як його змінилося «лице»!.. Разів у десять ще після війни Було людей тут більше... Де вони? Прикрашенаі вербами, й ставками, Михайлівка кріпилася з роками. Людей було немало й молодих, Й сусіди вечорами йшли сюди. Із юності згадалися мені Ті вечори чутливо-чарівні, Дзвінкі частівки душу лоскотали, Дівки веселі під гармонь співали. А місяць світло щедро лив на вигін, Де парубків, дівчат... підкова вигнута. Кохання, стріч. прощань було, було... Тепер обезлюдніле це село.
Вірші для дітей
САК І ГУСАК
На ставку купавсь гусак. Зачепив ногою сак Та й заплутався у нім. — Гусаку допоможім! --Сірих четверо качат Стали птаха виручать... Але це їм не під силу, Тільки крильця натомили. Прилетіла качка дика, Гусака за ногу смика Й каже: "Діло не просте --Дуже плетиво густе". Як дізналась гуска-мати, З біди сина виручати Прилетіла до ставка Й врятувала гусака.
ЗАЯЧА РІПА
В зайця грядка невелика, — Та вродила ріпа дика. Заєць ріпу ту копає, А зайчиха помагає, А малих зайчат семірко Носять ріпу у комірку. -- Вам навіщо ріпи стільки? Запитала зайця білка, Їй у відповідь вухатий: — Днів попереду багато! В нас же семеро зайчат. Корму в кого позичать? Як завіють хуртовини — Ні капусти, ні морквини. У морозну, сніжну пору Доводилось гризти кору... В цьому ж році для родини Ріпа щедро уродила.
ЗАГАДКИ
Дехто тільки полистає, Більшість же її читає: Хто уголос, а хто нишком. Нам знання дарує...
(Книжка).
Між берегами над водою Звисаю спиною твердою. Шофер машину проведе --У мене в спині загуде.
В нас, -- шепочуть їм гречки, — Будуть білі сорочки!
З грядки хвалиться квасоля: — Прополоще парасолі!
Не мовчать і лопухи: — Дощ пере нам фартухи...
Посміхаються жоржини: — В нас промокли одежини.
А троянда їм в одвіт: — Красивішим буде цвіт.
Після дощової "ванни"
Станем гарними, як панни!
ОСІННЄ РІВНОДЕННЯ
Як не хотів би темряви навалу! Ще б довших днів...на сонячнім меду... Концерти іволги віддарували, І не заграє одуд на дуду. Куціші дні. Бурячні агрегати Не мовкнуть довго: треба впорать лан. А восени робіт таки багато Ляга на плечі техніки й селян. Чекає їх і лан соняшниковий, І кукурудзяний у качанах. А вересень - наш гість ще й побутовий -Смачні обіди підвезти готовий -Годує трактористів на ланах. Дай, Боже, їм наснаги і натхнення, Щоб щедро працювалося щодня. В декаді третій « осіннє рівнодення, За ним вже нічка днину обганя. ...Вечерять будуть у квартирі, в домі Уже до електрично? свічі... Новини в пресі знайдуть читачі, А також - на екрані голубому.
ТОВАРИСЬКА ЗУСТРІЧ
/«Локомотив» - «Катюша»/ Із Тополевого команда Змагалася не без таланта. «Два-нуль» - я все ж сказати мушу. Хоч і не виграла «Катюша», Але боролась дружно й пильно, Бо кожен подолать хотів Досвідчену команду сильну -Футбольний клуб «Локомотив». ...З начальником із Копиловим Не тільки я, вели розмову Футбололюби наші й інші: Подібні стрічі можна й треба б Проводити частіше. Сильніших вчаться хай здолати Команди слабкіші. А від стареньких е прохання: Практикувать такі змагання На центральнім стадіоні. Діди сюди прийти згодні.
ВІД ІМЕНІ ЗАГИБЛИХ
Пам'яті рідного і семи двоюрідних братів, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
До себе промовляю: душею тужить Можливо, вже досить за давнім... А совість: братів твоїх стільки лежить! Іх згадуй не тільки у травні. Причаєні в серці тривоги болять І кличуть - ставати на чати. Й загиблі солдати, волають - не сплять: «Не можна, не можна мовчати! Вже нікуди зброї жахливій рости! Ти ж слово сталеве вигострюй...» Блакитна планета, не допусти Агресора ядерних пострілів!... Вставайте, народи, супроти біди, Поки ще дрімає грозовість!.. Планету від ядерних гроз вберегти - Обов'язок кожного й совість!
КОЛОСКИ
Колеса літа на порозі осені Загрузли під батожжями дощів:
Це з пам'яті дитинства мого босого...
З торбиною по мокрих стернях брів.
Збирали хліб тоді до колосочка
Під стінами серпневого дощу.
Хай ним до нитки вимокла сорочка:
Підсохнуть колоски — обмолочу.
А завтра ми, малята, йшли до класів,
Бо вересневий дзвоник заспівав. ... До хліба шана в мене збереглася
З дитячих літ, як колоски збирав.
ТЕРЦЕНТР - КРАЇНА ДОБРОЧИННА, ХАЙ БЕРЕЖЕ ЇЇ ГОСПОДЬ!
Веселенький віршонарис, присвячений колективу Гребінківського територіального центру соціального обслуговування
Дивлюся: в залі, в кабінетах Така панує чистота! Іду, мов по новій планеті, Зір вабить квітів красота. Йду до Роспопова. Недавній Васильович тут керівник. Веде діла службові вправно, З Ясинською у творчій зладі. Вона - прекрасний заступник, Роботу досконало зна Людмила Миколаївна. Тут п'ять відділень соціальних Одне з них Томіна веде. Розповідає пані Алла: - Вони всі діють день-у-день. Ось лікар Кожіна Тамара /Я Омелянівною зву/, Діяльність всі у місті знають Її медично-трудову, Лікарні нашій залізничній Подарувала стільки літ! Стареньким служить доброзично, Терцентр для неї - Божий світ. Послуги медсестриці Ліди Шанують на дому усі -Війни і праці інваліди І одинокі бабусі. Іх Олексіївна обстежить.. Як тиск підніметься,бува, Порадить,що вживати треба І теплим словом зігріва. А друга медсестра Аліна, Іще літами молода, А вправно трудиться, сумлінно, В масаж енергію вклада, -Тож пацієнти від душі Глибокі хвалять масажі, І в райгазеті вже не раз Ій дякували в різний час. І швачка Юрченко Олена, У соцроботі теж натхненна, Мені підшила так штани -Нескоро зносяться вони. Чоботарем тут майстровитим Працює Юрій Лукащук. Відремонтоване, підбите Взуття іде з умілих рук. Моїм притертим черевикам Досвідчений цей чоловік Прибавив чималенько віку, Ношу їх уже другий рік. Форсюк в терцентрі - штатна прачка, Соцробітниця - не батрачка. Ввімкне машину Валентина.. Давай свій пральний порошок. І ось чистісіньке постільне Несуть тобі, товаришок. Старанно між своїх колег Працює Чекменьов Олег, Веде він комплексно роботу У ветеранів на дому: До льоху "кришку" відновити, Дах залатать - з руки йому. Є перукарня. Пані Алла Крім вихідних і четверга, « Стареньких сотні підстригала І нині тут же підстрига, За стриженим побризка слідом, -І враз від тебе вже несе Одеколоном, а не дідом -І ні копієчки за це. ...Як соціальна робітниця І милосердя богатир, Степанія мчить на дільницю До літніх мешканців квартир. Хоч має дехто житла власні, Але вже немічний там люд. Хтось дуже хворий - треба вчасно В стаціонар - це також труд. Слабоходячим з магазину Хліб Миколаєнко несе, Кому сховати в льох поможе Картоплю,бурячки - усе. В одних обклеювала вікна... Бездітним помагати звикла. І так щодня в роботі. Гонить Вона залізного коня. Бува, як прихворіє, - доня Ії, Оксана, підміня. В Степанії - хороший звіт: Терцентру служить двадцять літ. Є різні тут гуртки і клуби, В'язати, вишивати вчись, Талант свій демонструють люди, Потрібне все, як і колись... Шахістам,бачу, є кімната, Табличка свідчить:"Клуб "Тура". Цей клуб - ідея Михолата. Щосереди - турнірна гра. В терцентрі й праці управлінні Він завше в творчому стремлінні, Між молодими ще не стар... Й до преси пише Володимир. "Ви - благодійний "комісар"! -Я веселенько називаю, Коли на вулиці стрічаю. Хор і ансамбль чудово діють. Чия заслуга в цьому й хист? Веде Балимова Надія І Рекало як баяніст. Звучать мелодії народні, Усі послухати їх згодні. ... Проблем і труднощів немало, Фінансів завше бракувало... - І навантаження великі На соцробітників в цей час, На службу треба б взять ще кілька, Та грошенят не вистача, -Сказав Васильович Віталій. Готує план: як жити далі... Труда цінуючи хвилини, Він все ж запрошує: "Заходь...'' Терцентр - країна доброчинна, Хай береже її Господь!
СЛОВО ПРО ДАЧІ
1
Ви зможете просто крізь вікна побачить, Коли на Черкащину потяг ваш мчить, При "морі" Гребінківськім дачі і дачі... З садками багато їх, не полічить. За розміром різні .споруди хороші, І двері нвдйні.й міцні загорожі. Я так собі думав: злодюга ніяка Ні вдень,ні вночі не проникне сюди. Та я помилився. Уже злодіяки І тут "гостювали", замівши сліди. Було це й недавно, в серпневії дні, Проникли,поцупили речі в ціні. Жаль дачників: тут залишають еони Холодильники, телики, з гуми човни... Ну, ще буває, закуска і чарка. Якби ж вартувала постійно вівчарка, То, злющу, її побоявся б крадій, Не розпочавши загарбницьких дій.
2
Майнові злодіяки не перевелись, Обкрадалися дачі нерідко й колись. З фактів один пригадати годиться. Читав я в столичній газеті раніш: Зек удрав з харківської в'язниці, Прихопивши з собою пилочку й ніж. Потрапив на дачу міську. Павлоград Поряд. Замки він зірвав без порад, Відчиня холодильник - є масло, ковбаси, В "зірочках" пляшка. Та це ж коньячок!.. Оце підкріплюся! "Попостував" ласо. Поспати б тепер, - не приліг на бочок, -Помітив, що велик стоїть поблизу Й неначе прохає: сідай, підвезу... "Сідлає" його і мерщій поганя, В нічнім Павлогоадї прискорив "коня". Втекти ж не вдалось: на шляху вартові, Пильні хлопці в міліції є, бойові! У «будці» своїй знімок глянули: «він»! Наручники - спритно! І зеку - заслін! ...Тепер стали злодії більш масковиті, У чорній роботі своїй мізковиті, Й не полишають "мистецтво" своє. Однак і таких їх уміють ловити, Бо техніка й досвід в міліції є!..
ТРУДАРЯМ МАГІСТРАЛІ
Через станцію мчать поїзди, І красунь-надшвидкий пролітає. Поспішаєте ви куди? - Я утомлених їх не питаю. Проводжають їх вдень і вночі. Ось - луганський, прибуде - московський... Вахту миру несуть діячі, Де начальником Стариковський. Часто-часто засвідчують дані, Що станційники славні в змаганні. Ще недавно Почесний диплом З ним і прапор «Укрзалізничний» їм вручили за перше півріччя - Колективу відзнака велична. дистанція колії
Має успіхи щедрі свої, Із Головченком на чол ( і Трударі колії й трудівниці » Вже виборювали призи Прапори«Укрзалізниці»! А заглянемо в локомотивне, На здобутки теж позитивне. Тут побачу я керівних Деповчан Кононенка, Кривенка... магістралі
Вдосталь труднощів є і в них, Та досягнення все ж величенькі. Добре трудяться слюсарі, Водії поїздів - машиністи. Скільки тут людей ділових! Імена їх в рядки ці не вмістиш. А ще тим колектив цей хороший, Що найбільш а райбюджет вносить грошей! І вагонникам свято стрічать Є чим - трудяться творчо, сумлінно. Пасажирські вагони мчать, їх в цехах відновили відмінно! Чи змогла б обійтися у нас Без зв'язку магістраль даличенька? Розуміють це й дбають всякчас Дистанційники Маліченка., Тож під наглядом їхнім постійним, В нас зв'язок, як у війську, надійний! ...
З професійним я святом вітаю Залізничників нашого краю, Зичу успіхів, щастя, здоров'я, Хай працюється творчо, з любов'ю!
ГРЕБІНКА РАНКОВА
І.
По-різному люди стрічають світанки. Одні раненько готують сніданки, Другі (з „комуналок") ждуть сміттєвозів, Кличе третіх спів тепловозів. Пенсіонери прошкують раненько До електрички: мчать до столиці. Місто мирне моє маленьке Стрічає ранок, їде трудитйся.
II
Як вранці в мене болить голова — До парку спішу при будинку культури. Бо знаю: тут не потрібно вживати Ані пігулок гірких, ні мікстури. Чарівний оазис твій, місто моє, Свіжістю диха березово-липовою... Болі втікають, бадьоріш стає Римачеві Миколі Пилиповому. Ще вчора всміхалася тут чистота, Травиця — у ріст, ніде ні галузки... На жаль, сьогодні картина не та: Пачки з цигарок, пляшки — на друзки!.. Хрумтить від плафона розбите скло, Сміття хтось вночі сюди сипати стане. Щоб місто наше красивим було, — Всім треба боротись за це, городяни!
ФРОНТОВІ ПОБРАТИМИ
Мало, мало вже вас залишилось, Ветерани, Вітчизни сини. Скільки весен ви мирних зустріли! Слава Богу, - усі без війни. На війні ви були молодими, Гартувались в походах, в боях... Стрів Григорій з Черкас побратима, Обнялися: «Старезні діди ми, Згасла сила моя і твоя. А пригадуєш, Ваню, Карпати? Міна там підкосила обох. Довелось напівмертвим лежати, Під вогнем санітарів чекати -Нас вони врятували і Бог. Скільки хлопців в атаках упало! -Дід Григорій не стримує сліз, -Жінка вмерла, мене не діждалась, -Медсестру, фронтовичку, привіз». - Це вона, - ти знайомивсь у Відні? -Запитав побратим із Черкас. - Так. У з ладі і вірності рідні, Живемо у Гребінці весь час. І хвороби долаємо, й спеку, Дорожнеча найбільш докуча, Ціни... вгору на ліки в аптеках, Ринок, грядка харчі постача. Така ж сама житуха в черкасців, -Щиро мовить подружжю Іван, -Попрацюєш часинку на грядці І, втомившись, мерщій - на диван... .. Сяють в них на нових одежинах Ордени і медалі дзвінкі. Налива фронтовичка-дружина Ром домашній в гранчасті чарки. Щоб не мучили більше тривоги Й не було в нас довічно війни, Й жив щоб краще народ Перемоги, -От за все це і вип'ють вони!
