Голодомор 1932-1933 рр. в Гребінці
та Гребінківському районі, Полтавська область
В ці роки матеріальні цінності для більшості людей не мали значення. Головним стало здобути шматок хліба. Люди за копійки віддавали цінні речі, щоб купити хоч якісь і продукти харчування. В Україні діяли Торгсіни (від російського словосполучення "торговля с иностранцами", "торгівля з іноземцями") - спеціалізовані державні установи, які займалися золотовалютними спекулятивними операціями протягом 1931-1936 рр.
Попри задекларовану мету "торгівлі з іноземцями", установа мала інший пріоритет вилучення за безцінь у громадян України золотовалютних та ювелірних цінностей, пропонуючи дефіцитні або критично необхідні товари за спекулятивними цінами.
Влада пропонувала голодуючим широкий асортимент їжі, але за гіперспекулятивними цінами. Відтак золота обручка чи сережки оцінювалися у Торгсіні за ціною 100 грамів хліба чи крупи, а на кінець існування цієї контори 1936 року в українців були тотально вилучені всі золотовалютні цінності.
На жовтень 1933 в Україні діяло 263 магазина Торгсіну, кожен з яких мав мережу приймальних пунктів, лавок, відділень.
Голодомор 1932-33 рр. був не тільки геноцидом, а й наймасштабнішим і найефективнішим грабунком людей. ...Де жертви самі дістають зі схованок і несуть завойовникам свої родові скарби. Щоб відстрочити голодну смерть, а, може, й вижити. Дійсно, шматок хліба був на вагу золота.
Гребінка - залізнична станція, і в ті голодні роки люди на залізницю покладали останню надію. Хто мав змогу, пускався в далеку дорогу до родичів, щоб врятувати дітей від голодної смерті.
З українських сіл втікали знесилені та змучені люди. Більшості не вдалося вирватися з кістлявих рук голодної смерті. Вони вмирали в потягах, на перонах, в вагонах. Це траплялося і на станції Гребінка. Тіла таких пасажирів вирішили ховати поблизу залізниці. Саме там, де зараз встановлено памёятний знак "Жертвам голодомору 1932 -1933 рр".
Жертвам голодомору 1932 -1933 рр Під час голодомору 1932 - 1933 років у Гребінці пайки отримували лише
залізничники, селяни ж голодували. Сюди ж сходились й селяни із сусідніх
сіл. На місці одного із стихійних захоронень сьогодні встановлено
Меморіал жертвам голодомору.